35. Добір, його різновиди. Чинники, що призводять до різних його форм.

45. Природній добір – роль у структурі групи організмів

Природний добір - природний процес, при якому з усіх живих організмів зберігаються в часі тільки ті, які володіють якостями, що сприяють успішному відтворенню собі подібних. Природній добір є одним з найважливіших факторів еволюції. Типи природного відбору: Спрямований (рушійний відбір) – умови середовища сприяють певному напрямку зміни певної ознаки або групи ознак. При цьому інші можливості зміни ознаки піддаються негативному добору. В результаті в популяції від покоління до покоління відбувається зсув середньої величини ознаки в певному напрямку (в котрийсь з екстремумів). При цьому тиск такого добору повинний відповідати пристосувальним можливостям популяції та швидкості мутаційних змін (в іншому випадку тиск середовища може призвести до вимирання). Прикладом спрямованого добору є «індустріальний меланізм англійських метеликів». Стабілізуючий добір- форма природного добору, дія якого спрямована проти особин, що мають крайні відхилення від середньої норми, на користь особин з середнім проявом ознаки (консолідує ознаку біля модального значення, зменшує розмах мінливості). Наприклад, на перший погляд здається, що найбільший внесок в генофонд наступного покоління повинні вносити особи з максимальною плодючістю. Однак спостереження за природними популяціями птахів і ссавців вказують на те, що це не так. Чим більше пташенят в гнізді, тим важче їх вигодувати, тим кожен з них менший і слабший. В результаті, найбільш пристосованими виявляються особини із середнім рівнем плодючості. Добір на користь середніх значень був виявлений для безлічі ознак. У ссавців новонароджені з дуже низькою і дуже високою вагою частіше гинуть при народженні або в перші тижні життя, ніж новонароджені із середньою вагою. Облік розміру крил у птахів, які загинули після бурі, показав, що більшість з них мали занадто малі або занадто великі крила. І в цьому випадку найбільш пристосованими виявилися середні особи.

Дизруптивний (розсікаючий) добір - умови сприятливі для двох або кількох крайніх варіантів (напрямків) мінливості, але не сприятливі для проміжного, середнього стану ознаки (призводить до кількох розподілів замість одного). У результаті можуть з'явитися кілька нових форм з однієї вихідної. Сприяє виникненню і підтримці поліморфізмів в популяцій, а в деяких випадках може стати причиною видоутворення. Прикладом дизруптивного добору є утворення двох рас у «погремка лугового» на сінокосних луках. У нормальних умовах терміни цвітіння та дозрівання насіння у цієї рослини покривають все літо. Але на сінокосних луках насіння можуть дати переважно тільки ті рослини, які встигають відцвісти і дозріти або до періоду покосу, або цвітуть у кінці літа, після покосу. В результаті утворились дві раси погремка - ранньо-і пізньоцвітні. Окремим випадком дизруптивного добору є дестабілізуючий або множинний дизруптивний добір, який ініціювально створює різноманітність.

Відсікаючий добір - форма природного відбору, дія якого протилежна позитивному добору. За дії такого добору з популяції «відбраковуються» переважна більшість особин, що несуть ознаки, які різко знижують життєздатність за даних умов середовища. За допомогою такого добору з популяції видаляються сильно шкідливі алелі. Також такому добору можуть піддаватися особини з хромосомними перебудови або наборами хромосом, що різко порушують нормальну роботу генетичного апарату.

Позитивний добір - збільшує в популяції число особин, що володіють корисними ознаками, підвищують життєздатність виду в цілому. За допомогою позитивного добору та відсікаючого добору відбувається зміна видів (а не тільки за допомогою знищення непотрібних особин, тоді будь-який розвиток повинен був би зупинитися, але цього не відбувається). Приклад позитивного добору – сучасні птахи володіють набагато кращою пристосованістю до польотів ніж попередні вимерлі форми (напр. археоптерикс). Інший приклад - поява хижаків, що переважають своїми «розумовими здібностями» і можуть забезпечити себе харчами. Або поява таких рептилій, як крокодили, що володіють «майже чотирьохкамерним» серцем, і які здатні жити як на суші, так і у воді (розширили межі свого існування).

Окремо можна виділити статевий добір, який полягає у тому, що представники якоїсь статі мають не рівні шанси брати участь у формуванні якоїсь популяції, або в тому, що сексуально успішні особини мають більше шансів для розмноження і виживання.

Чинники:Ідею про те, що в живій природі діє механізм, подібний до штучного відбору, вперше висловили англійські вчені Чарльз Дарвін і Альфред Уоллес. Суть їх ідеї полягає в тому, що для появи вдалих створінь, природу зовсім не обов'язково розуміти і аналізувати ситуацію, а можна діяти навмання. Досить створювати широкий спектр різноманітних особин - і в кінцевому рахунку виживуть найбільш пристосовані. Спочатку з'являються особини з новими, абсолютно випадковими, властивостями. Потім вони проявляють або не проявляють здатність залишити потомство, в залежності від цих властивостей. Нарешті, якщо вихід попереднього етапу виявляється позитивним, то вони залишають потомство і нащадки успадковують нові властивості. Дарвін писав, що зміни повинні відбуватися дуже плавно, а спектр мінливості має бути безперервним. Сьогодні, механізми природного відбору пояснюються на генетичному рівні. Мутаціі в генах, які працюють на першому етапі описаного вище процесу, є суттєво дискретними.