64. Симпатричне видоутворення- його обгрунтування

Симпатричне видоутворення – спосіб видоутворення, за якого популяції займають спільну область, але з якихось причин у них відбувається несхрещуваність, тобто вони співіснують екологічно але не генетично. Наглядними прикладами симпатричного видоутворення є риби та комахи. Так серед комах є дуже багато прикладів існування екологічних рас, приурочених до різних кормових рослин. Таке видоутворення не можна інтерпретувати з точки зору алопатрії чи парапатрії. Іншим яскравим прикладом є озерні «пучки форм» - групи близьких видів, підвидів чи рас, що існують о дному і тому ж озері (5 форм сванської форелі Salmo ischan, що існує лише в оз. Севан, цехліди із оз. Вікторія). Теоретичні основи концепції симпатричного видоутворення: 1) популяції внутрішньо структуровані, що забезпечує можливість збільшення чисельності внітрішньопопуляційних групувань; 2) ефективність дизруптивного добору в тому випадку, коли він іде по ознаках, зв’язаних з розмноженням; 3) дивергенція вже відокремлених популяцій залежить не лише від степені їх ізоляції, але і від інтенсивності рушійного добору, направленого на адаптацію кожного із них до умов властивій їй сумніші.

65. Педоморфоз і неотенія– приклади

Педоморфоз – це спосіб еволюції організмів, що характеризується втратою дорослої стадії і відповідним скороченням онтогенезу, в якому останньою стає стадія, яка раніше (в предкової форми) була ювенільною. І коли таке трапляється, то статеве дозрівання обганяє соматичний ріст. П. розділяють на 2 різновиди: прогенез та неотенію.

Неотенія – це заповільнення соматичного росту без видимого заповільнення дозрівання (безволосість, ряска, зародковий мішок). Шляхом неотенії та наступної еволюції могло виникнути багато сучасних груп організмів: припускають, що так виникли ряд видів червів, пластинчасті, ряд комах; вважають, що шляхом неотенії наприкінці Мезозойської ери з'явилася така форма суходольних рослин, як трави - до того вони, згідно до палеонтологічних даних, не існували, а в цей період виникли як неотенічні дерева.

У рослин неотенія відома серед мохоподібних, плауновидних, папоротей, голонасінних та покритонасінних. Наприклад, нею пояснюють походження у останніх жіночого гаметофіту - зародкового мішка. Типовою також є ярусна неотенія, при якій у рослин відбувається фіксація в онтогенезі нижніх ярусів та випадіння з нього всіх наступних.

66. Хвилі життя та їх значення для формування структури популяцій

Хвилі життя є самостійним фактором еволюції і являють собою еріодичні чи аперіодичні коливання чисельності популяції. Внаслідок таких хвиль життя відбувається випадкове коливання концентрацій різних генотипів та мутацій в популяції. Тобто наслідком хвиль життя може бути зміна генетичної структури популяції. Теоретичні розрахунки показали, що вплив популяційних хвиль може бути особливо помітне в популяціях малої чисельності (не більше 500 особин, що розмножуються). В таких випадках популяційні хвилі можуть ніби підставляти під дію природного добору рідкісні мутації або усувати вже доволі звичні варіанти. Дія ХЖ статистична і ненаправлена. Вони є постачальником еволюційного матеріалу.