31. Темпи еволюційних змін, їх використання для пояснення швидкості змін. 60. Темпи еволюції організмів та їх роль у формуванні

Темпи еволюційних змін у різних груп організмів – різні. Така різність темпів еволюційних змін може бути спричинена дією певних чинників, наприклад: - певною структурою популяції (різні частоти генів, різні частки гомозиготності); - стабільністю умов середовища (від глобальних змін до циклічних); - запасом генетичної мінливості виду; - місцем виду в ієрархії харчування; - тривалістю генерації і т.д.

Взагалі, швидкості еволюції змінюються тим швидше, чим менший часовий інтервал, в якому їх вимірюють. Коли аналізується великий проміжок часу, то виявляється, що швидка еволюція змінюється періодом затишшя (порівняння швидкості еволюції ссавців до швидкості еволюції безхребетних). Швидкості змін таксонів, як правило, завжди різні в різний період часу. Всіх тварин ділять на тих, що еволюціонують повільно – брадіталічні (лишаються високо стабільними на протязі на протязі великого проміжку часу, напр. архозаври – сучасні крокодили, або аппосуми, що самі не змінившись дали початок кільком гілкам тварин).Ті види, що еволюціонують порівняно швидко – тахіталічні ( наприклад ціаніди – риби з озера…)

32. Біологічний матеріал, який аналізував у своїх працях ч.Дарвін для формування своїх поглядів.

Протягом п’ятирічної подорожі на Біглі, юному досліднику пощастило побачити безліч нових видів, зокрема папуг, морських черепах, різноманітних морських птахів, тощо. Спостереження дали змогу зрозуміти причини схожості та відмінностей між видами, котрі живуть на різних місцевостях та навіть на різних континентах, з відносно подібними зовнішніми рисами. Головна знахідка – скелет вимерлих гігантських неповнозубих, котрі схожі на сучасних лінивців та броненосців. Сильні враження залишили тварини з Галапагоських о-вів, на вулканічних землях яких він знайшов в'юрків, які мали схожі морфологічні риси з материковими видами. Аналогічну ситуацію він спостерігав і у Африці порівнюючи її види з о-вів Зеленого мису.

33. Інбридинг і його значення у еволюції.

Інбридинг, тобто невипадкове схрещення, схрещення між близьких родичів, не може безпосередньо впливати на частоти алелів, але може змінювати частоти генотипів в популяції і таким чином впливати на хід еволюції.

Для деякого алеля, інбридинг збільшує частку гомозигот в популяції, з часом в результаті повного інбридинга в популяції залишаться тільки гомозиготи. Це добре ілюструється крайнім випадком інбридингу – самозапиленням. Крім того, інбридинг призводить до появи особин, гомозиготних за рецесивними алелями, які раніше були приховані в гетерозиготному стані. У великих популяціях з випадковим схрещенням інбридинг може призводити до сильної інбредної депресії. Такий ефект можна прослідкувати на прикладі високого рівня смертності популяцій тварин із зоопарків. Для боротьби з інбредною депресією у сучасних зоопарках застосовують метод ДНК-ідентифікації, яка встановлення степеня близькості і підбору найдальших родичів для схрещення. У людини, інбридинг може стати причиною спонтанних абортів, неонатальної смертності, вроджених аномалій, прояву генетичних хвороб. Наразі, інбридинг і людських популяціях зустрічається значно рідше ніж раніше. Було проаналізовано рівні дитячої смертності і виявлено що в різних популяція вони значно відрізняються: діти від двоюрідних брата та сестри помирають частіше на 5%. Отже інбридинг в еволюційному плані призводить до зниження рівня пристосованості особин, або популяцій взагалі. Але все ж не можна говорити тільки про шкідливий вплив інбридингу, необхідно зазначити, що він все ж таки широко використовується в селекції.