51. Перебіг еволюції у різних групах організмів. Особливості вивчення.

Ще в першій половині XIX ст. було отримано дані, які підтверджували єдність походження всього органічного світу. До них належить виявлення клітинної будови рослин, тварин і людини. Видатний французький зоолог Ж. Кюв'є встановив єдині плани будови кожного типу тварин. Єдність плану будови кожного типу тварин свідчить про єдність їх походження. Порівняльно-анатомічні дослідження сучасних прогресивних і примітивних форм дають змогу виявити "'перехідні форми", які допомагають відтворювати шляхи еволюції окремих груп організмів.

Серед безхребетних панівне місце посідають комахи, яких відомо близько 1 млн видів. Еволюція комах пов'язана з ароморфозами: появою трахейної системи дихання, яка забезпечувала інтенсивний обмін речовин; виникненням членистості кінцівок і посмугованої мускулатури, яка забезпечувала високу рухливість; розвитком хітинового покриву, який захищав тіло від несприятливих умов і був зовнішнім скелетом; розвитком нервової системи та органів чуття. Все це забезпечило поширення комах у всіх середовищах існування, життя в яких спричинило різноманітні ідіоадаптивні зміни комах (в будові ротових органів, кінцівок тощо). Серед хребетних панівне місце посідають птахи і ссавці. Стала температура їхнього тіла дала змогу розселитися практично в усіх широтах. При цьому птахи займають переважно повітряний простір, а ссавці ведуть наземний спосіб життя. Еволюція хребетних була пов'язана з поступовим, від класу до класу, вдосконаленням усіх систем: видільної, кровоносної, нервової. Найбільшого розвитку ці системи досягли в классах птахів і ссавців. Внаслідок ідіоадаптацій вони пристосувались до життя в різних середовищах існування. Серед сучасних ссавців існують однопрохідні (мають клоаку і під час розмноження відкладають яйця, як плазуни), сумчасті і плацентарні. Порівняння їх свідчить про те, що ссавці споріднені з плазунами і що еволюція ссавців ішла від тварин, які відкладали яйця, до живородних форм з іще недорозвиненою плацентою і, нарешті, до тварин, що народжують вже добре сформованих малят.

Ароморфоз(морфологічний процес) - виникнення в ході еволюції ознак, що істотно підвищують рівень організації живих організмів. Ароморфоз дають великі переваги в боротьбі за існування, відкривають можливості освоєння нової, раніше недоступного середовища проживанняя. В еволюції ссавців можна виділити трохи великих ароморфозів: виникнення шерстного покриву, живородіння, вигодовування дитинчат молоком, придбання постійної температури тіла, прогресивний розвиток легень, кровоносної системи і головного мозку. Формування ароморфозу - тривалий процес, що відбувається на основі спадкоємної мінливості і природного добору. Плазунів дуже важко вивчати, оскільки їхні скелети рідко залишають чіткі відбитки на породах.

52. Фенотипна мінливість та спадкування набутих ознак (історичний погляд).

Розрізняють мінливість спадкову і неспадкову. Перша з них пов'язана зі зміною генотипу, друга — фенотипу. Неспадкову мінливість Дарвін називав визначеною. У сучасній літературі її прийнято називати модифікаційною, або фенотиповою. Спадкова мінливість, за висловом Дарвіна, є невизначеною. Тепер для цього типу мінливості використовують термін генотипова, або спадкова. Модифікаціями називають фенотипові зміни, які виникають під впливом умов середовища. Розмір модифікаційної мінливості обмежений нормою реакції. Модифікаційні зміни ознаки не успадковуються, але її діапазон, норма реакції генетичне зумовлені і успадковуються. Модифікаційні зміни не викликають змін генотипу. Модифікаційна мінливість, як правило, носить доцільний характер. Вона відповідає умовам існування, є пристосувальною. Під впливом зовнішніх умов фенотипово змінюються ріст тварин і рослин, їхня маса, колір тощо. Прикладами модифікаційної мінливості у людини можуть бути підсилення пігментації під впливом ультрафіолетового опромінення, розвиток м'язової і кісткової систем в результаті фізичних навантажень тощо.

Успадкування набутих ознак було одним із двох постулатів еволюційної тероії Ламарка. Його гіпотеза пояснювала, чому організми так добре пристосовані до умов існування. Протягом життя вони використовують одні органіи частіше і інтенсивніше, інші- рідше і слабкіше. Ті органи, які постійно “тренуються”, відповідно, міцнішають і ростуть, а інші — зменшуються і слабкішають. Зміни, які виникають внаслідок такого тренування передаються нащадкам. Наприклад, якщо тварина харчується листям високих дерев, вона постійно витягує шию. Шия тренується і трошки подовжується. Потомство такої тварини спадково отримає трохи довшу шию. Так, на думку Ламарка, з’явились жирафи. Якщо якась пташка припинить літати, то її крила атрофуються. Так виникли нелітаючі птахи з рудиментарними крилами.

Дарвін розвинув цю теорію, висунувши теорію “пангенезу”. Ця теорія була покликана пояснити механізм успадкування набутих ознак. Дарвін зробив припущення, що в клітинах організму утворюються особливі дрібні частинки (“геммули”, або “пангеми”), які несуть інформацію про ті зміни, які відбулися в клітинах протягом життя. Геммули розносяться з кров’ю по організму і потрапляють в статеві клітини. Таким чином нащадкамипередається інформація про набуті ознаки. Класична генетика заперечує можливість спадкування соматичних мутацій. Важається що зміни клітин тіла не можуть відбитися на генах статевих клітин.