29.Системи зв’язку в управлінні міжнародними автомобільними перевезеннями. Використання супутникових систем зв’язку.

Ефективне управління перевезеннями залежить від наявності систем зв’язку з автомобілями і контролю за їх рухом.

Знаючи місце знаходження і термін прибуття автомобіля, можна більш ефективно планувати перевезення і завантаження автомобіля. Можливе переключення автомобіля на більш вигідні замовлення. Скорочуються простої під завантаженням- розвантаженням, якщо диспетчер повідомить клієнта про точ¬ний час Прибуття автомобіля. Для водія можна своєчасно замовити пором, технічний сервіс, номер у готелі.

Наявність систем зв’язку з водієм дозволяє контролювати рух вантажу. Це приваблює клієнтів, особливо при перевезенні цінних чи небезпечних вантажів. Крім того, постійний контроль руху транспортних засобів знижує ризик страховика, і можуть бути знижені страхові внески.

Радіозв’язок у діапазоні 27 МГц (у т.зв. цивільному діапазоні, Сі-Бі-радіо) широко застосовується водіями. Цей вид зв’язку найбільш дешевий і доступний. Автомобільні радіостанції працюють від 12 В, споживана потужність 4—12 Вт, вартість радіостанції 150—450 $. Фірми, які торгують радіостанціями діапазону 27 МГц, повинні мати ліцензію. Радіостанції повинні бути зареєстровані. Але, наприклад, російські дозволи не визнаються за кордоном. Потрібні спеціальні міждержавні угоди.

Зв’язок у діапазоні 27 МГц зручний для спілкування водіїв між собою в колоні чи групі. Радіостанції мають від 40 до 400 частотних каналів. З їх допомогою можна зв’язуватися з правоохоронними органами. Дальність зв’язку (у містах — 1—5 км, на відкритій місцевості — до 15 км) не може забезпечити зв’язок з диспетчером.

КХ-радіозв’язок через велику завантаженість має багато перешкод. Надійність зв’язку залежить від погоди і часу доби. Дальність зв’язку не перевищує 50 км. Потребується установка потужних передавачів. Інтенсивне радіовипромінювання шкодить здоров’ю людей.

Реєстрація KB-передавачів потребує часу і грошових витрат. Орієнтовна вартість одної рухомої радіостанції 80 тис. €, а центральної станції — 140 тис. €.

УКХ-радіозв’язок потребує установки ретрансляторів через 20—50 км по всій лінії передачі відомостей. При використанні УКХ-радіостанцій значно ускладнений одночасний зв’язок кількох абонентів. УКХ-радіозв’язок використовує технологію множинного доступу з частотним поділом FDMA (Frequency Division Multiple Access).

Транкінговий зв’язок також використовує технологію FDMA. Термін “транк” (англ. trunk — ствол, телефонна магістраль) передбачає наявність окремих каналів радіозв’язку, кожен з яких забезпечується парою частот — одна для прийому, друга— для передачі. Вибір каналу виконує автоматика, яка сканує частотні канали і обирає вільний, по якому і здійснюється зв’язок між абонентами. Переваги такого зв’язку: порівняно значна область обслуговування (з радіусом до 50 км), порівняно малі витрати на розгортання системи. Транкінговий зв’язок дещо дешевший, ніж стільниковий. До недоліків слід віднести недостатню якість зв’язку.

Стільниковий мобільний зв’язок забезпечує якісний та надійний мовний зв’язок. Система рухомого зв’язку працює за допомогою приймально-передавальних станцій у місті чи вздовж автомагістралі; кожна зі станцій відповідає за певний сектор території. Стільниковий зв’язок може виходити і на супутникові канали, але, незважаючи на це, має територіальні обмеження через необхідність у наземних ретрансляторах.

У західноєвропейських країнах теж немає суцільного покриття території наземними ретрансляторами. Стільниковий зв’язок різних компаній несумісний між собою. У більшості систем стільникового зв’язку міняється номер телефону при переході від одного оператора до іншого; правда, зараз розвиваються системи, що не мають цього недоліку.

Супутниковий зв’язок — один із видів радіозв’язку, що грунтується на використанні штучних супутників Землі (ПІСЗ) в якості ретрансляторів. Супутниковий зв’язок здійснюється між наземними станціями, які можуть бути як стаціонарними, так і рухомими.

Супутниковий зв’язок у найбільшій мірі відповідає потребам міжнародних автоперевізників, так як забезпечує найширшу зону дії. Системи супутникового зв’язку можна поділити на дві групи: системи на основі геостаціонарних супутників та системи на основі низькоорбітальних супутників.

Супутниковий мобільний зв’язок дозволяє визначати координати місцезнаходження об’єкта. Працює система таким чи¬ом. На орбітах навколо Землі знаходиться певна кількість супутників з таким розрахунком, щоби в будь-якій точці земної поверхні в будь-який час у зоні прямої видимості знаходилося не менш як три супутники. На кожному з них установлено високоточний атомний годинник. Система дозволяє також визначити висоту над рівнем моря, напрямок та швидкість руху об’єкта.