Методичні рекомендації

В основі методології оцінки земель знаходиться теорія трудової вартості, яка гласить - праця перетворила землю як дар природи у засіб виробництва. На її освоєння суспільство витрачає кошти, ефективність яких виражається величиною вартості землеробської продукції. Протилежними до цього у 50-і роки були пропозиції, щоб за критерій оцінки земель брати лише природну родючість. Таке твердження викликало суперечки, оскільки родючість ґрунту помітно змінюється залежно від способу виробництва, зокрема в умовах інтенсивного сільськогоспо­дарського виробництва.

Розгдядаючи питання даної теми необхідно визначити призначення та функції оцінки землі.

Методологія оцінки землі - це вчення про методи досяг­нення істини у науковому пізнанні і зведення знань в єдину систему.

В основі оцінки земель і за природною, і за економічною родючістю ґрунтів знаходиться єдиний предмет пізнання - агровиробнича група ґрунтів або ґрунтова підміна як окрема, самостійна таксономічна одиниця.

Дальше необхідно перейти до розгляду питань оцінки міських земель з точки зору землі, як товару та об’єкту оцінки.

Необхідно усвідомити, що визначення земельної ренти необхідне для вилучення плати за землю у вигляді земельного податку й орендної плати залежно від якості земель і місцезнаходження земельних ділянок.

Важливим при здійсненні оцінки земель є дані економіко-планувального зонування.

Територія міста, особливо значного, характеризується складним поєднанням природних і антропогенних ландшафтів, розвинутою планувальною структурою. Рентоутворення в межах міста, як правило, відбувається на достатньо великій та внутрішньо неоднорідній території, динамічність процесів перетворення якої призводить до різного прояву рентоутворюючих факторів. Виникає необхідність земельно-оціночної структуризації, де головним є встановлення відносної неоднорідності території за рентоутворюючими факторами, котрі впливають на потенційну прибутковість та інші соціально-економічні переваги від використання міських земель.

Це зумовлює необхідність проведення економіко-планувального районування території міста, яке лежить в основі нормативної грошової оцінки (або, інакше кажучи, масової міських оцінки) земель і виступає регулятором їх ефективного використання.

Методики проведеннея грошової оцінки міських земель різного функціонального призначення мають певні особливості для кожної категорії земель, проте всі вони базується на загальному підході- капіталізації рентного доходу або економічного ефекту, що виникає в результаті використання землі, в залежності від місця розташування, якості та функціонального використання земельної ділянки.

Метою економіко-планувального районування є проведення земельно-оціночної диференціації території міста.

При проведенні економіко-планувального районування вирішуються наступні задачі:

- аналіз природно-планувальних особливостей території міста як просторового базису соціально-економічного та містобудівного розвитку;

- делімітація земельно-оціночних одиниць;

- пофакторна та інтегральна оцінка ступеня рентної цінності міських земель у розрізі земельно-оціночних одиниць;

- об’єднання земельно-оціночних одиниць у економіко-планувальні райони, а потім і зони, за ступенем цінності території та її функціональним призначення

Наступним питанням є визначення завдання бонітування грунтів. Бонітування грунтів і економічної оцінки земель, як державного земельного кадастру загалом, сформульовані у Земельному кодексі України, де зазначено, що він призначений для забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зацікавлених підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обгрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

При бонітуванні ґрунтів об'єктом є грунт - верхній шар земної кори, здатної забезпечувати рослини під час їх росту і розвитку водою та поживними речовинами.

Можливою умовою і передумовою бонітування грунтів є їх класифікація, яка представляє собою розподіл грунтів на класи, типи на основі найбільш суттєвих відмінностей, особливо термічних і морфологічної будови.

При бонітуванні ґрунтів слід складати дві шкали: першу, основну -за властивостями ґрунтів і другу - за урожайністю сільськогос­подарських культур або продуктивністю кормових угідь .

Одержані дані за окремими ознаками природних властивостей ґрунтів й урожайності основних культур використовуються для складання попередніх шкал бонітування ґрунтів у балах.

ЛІТЕРАТУРА.

1. “ Про оцінку земель” : закон України від 11 грудня 2003 р. № 1378-1У

2. Оцінка земель: Навчальний посібник / М.Г.Ступень, Р.Й.Гулько, І.Р. Залуцький, О.Я. Микула та ін..: За заг.ред. М.Г.Ступеня.- Львів: « Новий світ-2000».-2005, с.10-25