Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
%C1%B3%EB%E5%F2%201.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
14.09.2019
Размер:
972.29 Кб
Скачать

4. Всмоктування вуглеводів. Порушення травлення і всмоктування. Недостатність лактази

Основні реакції розщеплення вуглеводів відбуваються в тонкому кишечнику за рахунок дії ферментів підшлункової залози, що потрапляють у порожнину дванадцятипалої кишки, і власних ферментів кишкового соку.

Панкреатична а-амілаза - це ендоглікозидаза, подібна до ферменту слини, яка гідролізує крохмаль та глікоген з утворенням суміші розгалужених і нерозгалужених олігосахаридів і деякої кількості мальтози і мальтотріози.

Р-амілаза - панкреатична екзоглікозидаза, яка відщеплює від нерозгалужених гомополісахаридних ланцюгів залишки мальтози.

Дисахаридази та олігосахаридази - ферменти, що синтезуються в тонкій кишці і спричиняють розщеплення до моносахаридів відповідних цукрів, які утворюються як продукти дії амілаз або надходять до травного каналу в складі рослинних продуктів харчування:

мальтоза (а-глюкозидаза) - фермент, що гідролізує мальтозу та відщеплює термінальні глюкозні залишки з нередукуючих кінців сс(1-»-4)-зв'язаних олігосахаридів;

мальтаза та ізомальтаза (а(1-»-6)-глікозидаза) завершують розщеплення гомополісахаридів, розпочате амілазами;

лактаза ф-галактозидаза) — фермент, що розщеплює лактозу (молочний цукор) до двох моносахаридів - галактози та глюкози; надзвичайно велике фізіологічне значення лактази в харчуванні дітей;

сахараза ф-фруктозидаза) - фермент кишечного соку, що гідролізує з утворенням глюкози і фруктози дисахарид сахарозу - основний компонент бурякового та тростинного цукру.

утворюється суміш моносахаридів, які всмоктуються клітинами кишкового епітелію і надходять у

кров.

Недостатність дисахаридаз

порушеннями у перетравлюванні та всмоктуванні відповідних цукрів.

Недостатність лактази

неспроможності кишкового соку розщеплювати молочний цукор і позначається як непереносимість лактози. зустрічається у вигляді низької активності лактази. Ця форма непереносимості лактози успадковується як автосомна рецесивна патологія і вперше проявляється в підлітковому періоді або у молодому віці.

Недостатність сахарози звичайно виявляється разом із недостатністю ізо-

мальтази у вигляді поєднаного дефекту - непереносимості двох дисахаридів. Ферментопатія проявляється після переводу новонароджених на мішане харчування з додаванням фруктових соків та інших продуктів, що містять рослинні цукри. вуглеводної диспепсії - діареєю, метеоризмом; новонароджені діти відстають у розвитку.

5. Орнітиновий цикл сечоутворення. Послідовність реакцій

с интез сечовини відбувається з аміаку та вугільної кислоти в результаті циклічного процесу, в якому каталітичну роль відіграють амінокислоти аргінін, орнітин та цитрулін

6. Порушення обміну медіаторів і модуляторів головного мозку при психічних розладах. Нейрохімічні механізми дії психотропних препаратів

Нейромедіатори (нейротрансмітери) - біомолекули, які забезпечують передавання імпульсів (хімічних сигналів) у нервовій системі з одного нейрона на інший, а також з нейрона на ефекторний орган. За хімічною природою нейромедіатори поділяють на такі сполуки: ацетилхолін,

біогенні аміни (катехоламіни — норадреналін, дофамін, серотонін), амінокислоти та їх похідні (у-аміномасляна кислота - ГАМК, гліцин, глутамат, аспартат), пептиди - нейропептиди (ендорфіни, енкефаліни, сполука Р тощо). Медіаторні функції в нервовій системі можуть також виконувати пролін, таурин, (З-аланін, аденозин, простагландини.)

Порушення обміну медіаторів призводить до захворювань нервової системи, порушень передачі нервових імпульсів.

Психотропні лікарські засоби - фармакологічні препарати, що застосовуються при порушеннях психічної діяльності людини. ланки синаптичної передачі в головному мозку, на які діють регулюючим і коригуючим чином психотропні препарати,різної спрямованості:

1) ферментативний синтез та розщеплення нейромедіатора;

2) депонування нейромедіатора у везикулах пресинаптичних закінчень;

3) вивільнення нейромедіатора в синаптичну щілину;

4) взаємодія нейромедіатора із постсинаптичними іонотропними та/або мета-

ботропними рецепторами та включення відповідної послідовності біохімічних і

біофізичних реакцій у мембрані, цитоплазмі й органелах чутливого нейрона;

5) взаємодія нейромедіатора із структурами пресинаптичної мембрани, що

відповідають за його зворотний захват (реаптейк) та ферментативну деградацію.

Найбільш поширеними є такі групи психотропних препаратів: нейролептики {антипсихотики), антидепресанти, анксіолітики.

Нейролептики (антипсихстичні препарати, антипсихотики) -лікарські засоби, які використовуються для лікування психозів, головним чином шизофренії, а також інших ендогенних (органічних) та екзогенних (психогенних) психічних розладів, що проявляються важкими психоемоційними порушеннями з явищами маячення, галюцинацій, збудження.

Антидепресанти - психофармакологічні засоби, які застосовують для лікування депресій різного генезу. Ця група препаратів отримала також назву тимолептиків, тобто "засобів, що покращують настрій"

Анксіолітики - препарати, що мають заспокійливу дію, послаблюючи стан психічної та емоційної напруги, тривоги

Задача: нецукровий діабет.

Білет3

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]