- •1.Функції печінки
- •2. Панкреатичне і кишкове травлення. Роль жовчі в механізмі травлення
- •3.Синтез гема
- •4. Вторинні месенджери та їх роль в механізмах гормонального впливу на клітини-мішені
- •5. Нормальні і патологічні складові сечі
- •6.Катаболізм пуринових нуклеотидів
- •1.Види жовтяниць. Причини виникнення
- •2. Блокування біосинтезу білка дифтерійним токсином (адф-рибозилювання факторів трансляції)
- •3. Джерело енергії для м’язового скорочення. Атф, креатинфорфат. Особливості обміну в серцевому м’язі.
- •4. Всмоктування вуглеводів. Порушення травлення і всмоктування. Недостатність лактази
- •5. Орнітиновий цикл сечоутворення. Послідовність реакцій
- •6. Порушення обміну медіаторів і модуляторів головного мозку при психічних розладах. Нейрохімічні механізми дії психотропних препаратів
- •Розпад гема
- •Паренхіматозна жовтяниця. Причини. Біохімічні показники
- •Молекулярні механізми дії тиреоїдних гормонів.
- •Молекулярні механізми м’язового скорочення та розслаблення м’язів
- •Нейромедіатори. Рецептори для нейромедіаторів та фізіологічно активних сполук
- •Білковосинтезуюча система. Особливості генетичного коду
- •Орнітиновий цикл сечоутворення.
- •Обтураційна жовтяниця
- •Білки плазми крові. Альбуміни. Глобуліни. Фібриноген.
- •Біологічний ефект альдостерону.
- •Особливості метаболізму нервової тканини
- •Значення обміну мінеральних солей.
- •Механізм активації й функціонування каскадної системи згортання крові.
- •Види жовтяниць
- •Молекулярні механізми м’язового скорочення та розслаблення м’язів
- •Енергетичний обмін в головному мозку людини. Значення аеробного окислення глюкози.
- •Мікросомальне окислення і реакції кон’югації в печінці. Компоненти окислення. Роль цитохрома р-450
- •Розпад гема. Жовчні пігменти.
- •Молекулярні механізми м’язового скорочення та розслаблення м’язів
- •Всмоктування вуглеводів. Порушення травлення і всмоктування.
- •Класифікація гормонів: за місцем синтезу, хімічною природою, механізмом дії.
- •Біосинтез піримідинових нуклеотидів
- •Жіночі статеві гормони. Механізм дії
- •Загальна схема біосинтезу днк. Ферменти реплікації днк у прокаріотів та еукаріотів.
- •Розпад гема.
- •Біохімія нейромедіаторів та фізіологічно активних сполук.
- •Роль печінки в обміні білків, жирів та вуглеводів
- •Потреба в ліпідах, роль лейкотрієпів, простагландинів, тромбоксанів. Ліпіди і захворювання.
- •Етапи та механізми трансляції. Ініціація. Елонгація. Термі нація.
- •Гормони гіпофіза
- •2.Технологія трансплантації генів.
- •Дія стероїдних та тиреоїдних гормонів.
- •Дія гормонів білково-пептидної природи та катехоламінів
- •Транспортні рнк. Активація ак, Аміноацил-тРнк-синтетази. Кодони рнк
- •Гормони на обмін кальцію та фосфатів
- •Єдиний нейрогуморальний механізм регуляції
- •Цтк і механізми, що контролюють його у мозку
- •Катаболізм піримідинових нуклеотидів
- •Порушення гомеостазу кальцію
- •Хімічний склад поперечно-смугастих мязів.
- •3. Експресія генів на рівні транскрипції.
- •Гормони підшлункової. Цукровий діабет.
- •Травлення в шлунку.
- •Антибіотики
- •Сполучна тканина
2.Технологія трансплантації генів.
Технологія трансплантації генів:
1) отримання в чистому вигляді, тобто у формі ізольованого фрагмента ДНК, гена
з певними властивостями (тобто такого, що кодує синтез необхідного ферменту,
гормону тощо);
2) конструювання рекомбінантної (гібридної, химерної) молекули ДНК;
3) введення рекомбінантної ДНК всередину реципієнтної бактеріальної клітини
(тобто такої, в якій буде здійснюватися реплікація, клонування необхідного гена);
4) клонування рекомбінантної ДНК.
2. Конструювання рекомбінантної ДНК
Ген, що був отриманий за допомогою вищерозглянутої процедури (кДНК), необхідно
ввести в бактеріальну клітину таким чином, щоб він інтегрувався в її геном. Для цього
формують рекомбінантну ДНК, що складається з кДНК та особливої молекули ДНК,
яка править за провідник, або вектор, здатний до проникнення в реципієнтну клітину.
3. Введення рекомбінантної ДНК всередину реципієнтної клітини та кло-
нування необхідного гена Рекомбінантні ДНК, що складаються з плазмідної ДНК та ДНК гена, що
трансплантується (наприклад, гена, який кодує синтез певного білка організму людини) при взаємодії з бактеріальними клітинами (що є нормальними хазяїнами
для даної плазміди), можуть проникати всередину останніх. Усередині клітини хазяїна відбувається реплікація (клонування) рекомбінантної ДНК з утворенням багатьох тисяч копій. У подальшому ці клоновані ДНК виходять з бактеріальної клітини, і з них можливо (знову ж таки за допомогою рестриктаз) виділити велику кількість копій шуканого гена.
Білет 10
Дія стероїдних та тиреоїдних гормонів.
проникнення гормону всередину клітини ► сполучення гормону з цито-
зольним рецептором ► модифікація {активація) рецептора у складі
гормонорецепторного комплексу ^-транслокація модифікованого
гормонорецепторного комплексу в ядро *-взаємодія комплексу зі
специфічною ділянкою ДНК хроматину ► активація специфічних
генів >-транскрипція мРНК *~ синтез ферментних білків,
що реалізують біологічні ефекти гормону.
Білет 11
Дія гормонів білково-пептидної природи та катехоламінів
Залежно від клітинної локалізації рецептора, характеру його взаємодії з гормоном та механізмами реалізації гормонального сигналу, всі гормони поділяють на дві великі групи:
1. Гормони, що не проникають всередину клітин і взаємодіють зі своїми рецепторами,локалізованими в плазматичних мембранах клітини; до цієї групи належитьбільшість гормонів білково-пептидної природи та похідні амінокислот.
2. Гормони, які для реалізації своєї специфічної дії проникають всередину клітин, де вони взаємодіють з внутрішньоклітинними цитозольними (в деяких випадках -ядерними) рецепторами; до цієї групи належать ліпофільні стероїди, а також тиреоїдні гормони. Гормони першої групи здійснюють трансформацію регуляторного сигналу в специфічну функціональну активність
клітини-мішені за рахунок таких молекулярних подій:
(1) взаємодії гормону на поверхні плазматичної мембрани з білковим рецептором;
(2) передачі хімічного сигналу з рецептора, модифікованого за рахунок взаємодії з лігандом (гормоном, іншим біорегулятором), через трансформуючі білки-трансдук- тори (G-білки) на внутрішньоклітинні сигнальні системи;
(3) утворення (або вивільнення) внутрішньоклітинних сигнальних молекул - вторинних посередників (циклічних нуклеотидів цАМФ, цГМФ, фосфоінозитидів, іонів Са2+);
(4) взаємодії вторинних посередників з ферментними білками клітини з включенням (як правило, через активацію специфічних протеїнкіназ) ефекторних систем клітини, тобто послідовних стадій розвитку клітинної біохімічної реакції на гормональний стимул.