2.Технологія трансплантації генів.

Технологія трансплантації генів:

1) отримання в чистому вигляді, тобто у формі ізольованого фрагмента ДНК, гена

з певними властивостями (тобто такого, що кодує синтез необхідного ферменту,

гормону тощо);

2) конструювання рекомбінантної (гібридної, химерної) молекули ДНК;

3) введення рекомбінантної ДНК всередину реципієнтної бактеріальної клітини

(тобто такої, в якій буде здійснюватися реплікація, клонування необхідного гена);

4) клонування рекомбінантної ДНК.

2. Конструювання рекомбінантної ДНК

Ген, що був отриманий за допомогою вищерозглянутої процедури (кДНК), необхідно

ввести в бактеріальну клітину таким чином, щоб він інтегрувався в її геном. Для цього

формують рекомбінантну ДНК, що складається з кДНК та особливої молекули ДНК,

яка править за провідник, або вектор, здатний до проникнення в реципієнтну клітину.

3. Введення рекомбінантної ДНК всередину реципієнтної клітини та кло-

нування необхідного гена Рекомбінантні ДНК, що складаються з плазмідної ДНК та ДНК гена, що

трансплантується (наприклад, гена, який кодує синтез певного білка організму людини) при взаємодії з бактеріальними клітинами (що є нормальними хазяїнами

для даної плазміди), можуть проникати всередину останніх. Усередині клітини хазяїна відбувається реплікація (клонування) рекомбінантної ДНК з утворенням багатьох тисяч копій. У подальшому ці клоновані ДНК виходять з бактеріальної клітини, і з них можливо (знову ж таки за допомогою рестриктаз) виділити велику кількість копій шуканого гена.

Білет 10

1. Дія стероїдних та тиреоїдних гормонів.

проникнення гормону всередину клітини ► сполучення гормону з цито-

зольним рецептором ► модифікація {активація) рецептора у складі

гормонорецепторного комплексу ^-транслокація модифікованого

гормонорецепторного комплексу в ядро *-взаємодія комплексу зі

специфічною ділянкою ДНК хроматину ► активація специфічних

генів >-транскрипція мРНК *~ синтез ферментних білків,

що реалізують біологічні ефекти гормону.

Білет 11

1. Дія гормонів білково-пептидної природи та катехоламінів

Залежно від клітинної локалізації рецептора, характеру його взаємодії з гормоном та механізмами реалізації гормонального сигналу, всі гормони поділяють на дві великі групи:

1. Гормони, що не проникають всередину клітин і взаємодіють зі своїми рецепторами,локалізованими в плазматичних мембранах клітини; до цієї групи належитьбільшість гормонів білково-пептидної природи та похідні амінокислот.

2. Гормони, які для реалізації своєї специфічної дії проникають всередину клітин, де вони взаємодіють з внутрішньоклітинними цитозольними (в деяких випадках -ядерними) рецепторами; до цієї групи належать ліпофільні стероїди, а також тиреоїдні гормони. Гормони першої групи здійснюють трансформацію регуляторного сигналу в специфічну функціональну активність

клітини-мішені за рахунок таких молекулярних подій:

(1) взаємодії гормону на поверхні плазматичної мембрани з білковим рецептором;

(2) передачі хімічного сигналу з рецептора, модифікованого за рахунок взаємодії з лігандом (гормоном, іншим біорегулятором), через трансформуючі білки-трансдук- тори (G-білки) на внутрішньоклітинні сигнальні системи;

(3) утворення (або вивільнення) внутрішньоклітинних сигнальних молекул - вторинних посередників (циклічних нуклеотидів цАМФ, цГМФ, фосфоінозитидів, іонів Са2+);

(4) взаємодії вторинних посередників з ферментними білками клітини з включенням (як правило, через активацію специфічних протеїнкіназ) ефекторних систем клітини, тобто послідовних стадій розвитку клітинної біохімічної реакції на гормональний стимул.