6. Білковосинтезуюча система. Особливості генетичного коду

Властивості генетичного коду:

(1) код є універсальним для всіх біологічних систем - вірусів, бактерій, вищих організмів;

(2) код є однонаправленим, тобто інформативним тільки в тому випадку, коли зчитується "зліва направо" (в напрямку 5'—»3');

(3) код є безперервним, тобто має лінійний безперервний порядок зчитування - між кодонами немає "розділових знаків";

(4) код є таким, що не перекривається - після зчитування інформації з одного триплета "рамка зчитування" переміщується вправо відразу на три нуклеотиди;

(5) код є "виродженим", тобто кожна амінокислота кодується не одним, а декількома кодонами.

що з 64 комбінацій нуклеотидів 61 кодон є змістовним, тобто таким, що визначає включення до складу білка певної амінокислоти, а 3 кодони - беззмістовними, тобто такими, що не кодують жодної з амінокислот. Ці нонсенс-кодони (UAA, UAG, UGA) виконують роль сигналів термінаціїтрансляції

генетичного (біологічного) коду, тобто сукупності знаків, символів та системи правил, алгоритмів,

'згідно з якими структурна інформація, що міститься в нуклеїнових кислотах, може бути трансформована у специфічну первинну структуру поліпептидів, яка, у свою чергу, визначає всі біологічні властивості білкових молекул.

Компонентами білоксинтезуючої системи, що реалізують процес трансляції в прокаріотичних та еукаріотичних клітинах, є:

рибосоми - рибонуклеопротеїдні структури з константами седиментації 70s та 80s у прокаріотів та еукаріотів (відповідно), що взаємодіють у процесі трансляції з іншими компонентами системи білкового синтезу; мРНК (іРНК) або інший матричний полірибонуклеотид, що програмує послідовність включення амінокислот у поліпептидний ланцюг згідно з інформацією, яка міститься в генетичній ДНК, тРНК, що виконують функцію адапторів у процесі

трансляції, взаємодіючи з кодонами мРНК та певними амінокислотами - близько 20 типів різнихтРНК, відповідно до кількості амінокислот, які вони акцептують, аміноацил-тРНК-синтетази (АРС-ази) - ферменти, що активують амінокислоти та сполучають амінокислотні залишки з З'-кінцями акцепторних гілок тРНК. АРС-ази є ферментами з високою специфічністю як відносно певної амінокислоти, так і тРНК, що їй відповідає; регуляторні білки - білкові фактори ініціації (IF), елонгації (EF) та термінації, або рилізинг-фактори (RF); білкові фактори еукаріотів мають позначення elF, eEF та eRF, відповідно; коферменти - ГТФ, АТФ.

Білет4.

1. Орнітиновий цикл сечоутворення.

Див.2-5

2. Обтураційна жовтяниця

Післяпечінкова (обтураційна) жовтяниця — спричиняється неможливістю надходження жовчі у дванадцятипалу кишку внаслідок закупорки жовчних шляхів. знебарвленням калових мас внаслідок відсутності в них стеркобіліногену та стеркобіліну ("ахолічний" кал) і цілковитою відсутністю уробіліну в сечі.

3. Білки плазми крові. Альбуміни. Глобуліни. Фібриноген.

Загальна концентрація білків плазми крові людини складає 65-85 г/л, ця величина може змінюватися в бік зменшення (гіпопротеїнемія) у людей старечого віку та за умов патологічних станів, що супроводжуються пригніченням білкового синтезу та активацією розпаду тканинних білків (голодування; виснажливі інфекційні хвороби; стан після тяжких травм, оперативних втручань; кахексія при злоякісних новоутвореннях). поділяються на п'ять фракцій: альбуміни

(сироваткові альбуміни), а1,-глобуліни, а2-глобуліни, в-глобуліни та, у-глобуліни.

Альбуміни (сироваткові альбуміни) - багатодисперсна фракція білків плазми, які характеризуються високою електрофоретичною рухомістю та легкою розчинністю у воді та сольових розчинах. Завдяки високій гідрофільності альбуміни зв'язують значну кількість води, і об'єм їх молекули при умовах гідратації збільшується вдвічі.

забезпечує до 70-80 % онкотичного тиску білків плазми крові, зменшення концентрації альбумінів сироватки, наприклад за умов порушення їх синтезу в гепатоцитах при печінковій недостатності, може спричиняти перехід води із судинного русла до тканин і розвиток онкотичних набряків. Транспортні білки

Глобуліни - гетерогенна фракція білків крові, що виконують транспортні

(а-глобуліни - транспорт ліпідів, тироксину, кортикостероїдних гормонів; а-глобуліни -

транспорт ліпідів, іонів міді; в-глобуліни - транспорт ліпідів, вільного та гемового заліза) та

захисні функції (участь в-глобулінів в імунних реакціях як антитоксинів; у-глобуліни як

фракція імуноглобулінів).

Фібриноген — безбарвний білок, розчинений в плазмі крові. При активації системи згортання крові фібриноген піддається ферментатівному розщеплюванню ферментом тромбіном із утворенням мономеру фібрину, який під дією активного XIII фактора згортання крові полімеризується і випадає в осад у вигляді білих ниток полімеру фібрину. Плазма крові без фібриногену називається сироваткою крові.