Травлення в шлунку.
Перетравлювання білків у порожнині шлунка Шлунковий сік, під дією якого відбувається гідроліз білків, - це кисла рідина з рН 1,5-2,5. Основними біохімічними компонентами шлункового соку, що беруть участь у перетворенні білків продуктів харчування, є соляна кислота та протеолітичний
фермент пепсин. Крім того, до складу шлункового соку входять кислі фосфати (переважно NaH2P04) та деякі органічні кислоти, складаючи загальну кислотність шлунка. Соляна кислота виробляється у спеціальних обкладкових (рксинтних) клітинах слизової оболонки шлунка за участю хлоридів, які надходять із крові. Донором протонів, необхідних для утворення НС1, є вугільна кислота, що утворюється з Н20 та С02 за участю карбоангідрази:
Секреція іонів Н+в порожнину шлунка відбувається при дії протонної помпи
мембран оксинтних клітин - Н+, К+-АТФази (рис. 26.2). Концентрація НС1 у шлунковому соку складає 0,45-0,60 %. Соляна кислота необхідна для утворення активного ферменту пепсину і прояву максимуму його каталітичної активності. Пепсин - протеаза з м.м. 35 кДа, що синтезується головними клітинами слизової оболонки шлунка у вигляді проферменту пепсиногену (м.м. 42 кДа). Початкові етапи перетворення пепсиногену в пепсин здійснюються за участю іонів Н+, які
сприяють відщепленню від молекули проферменту N-кінцевого захисного пептиду, що
супроводжується розкриттям активного центру; в подальшому процес стає авто-каталітичним - молекули пепсину спричиняють власне утворення з проферменту: За механізмом дії пепсин є ендопептидазою, що специфічно атакує пептидні зв'язки, в утворенні яких беруть участь залишки ароматичних (фенілаланіну, тирозину), а також дикарбонових (глутамату, аспартату) амінокислот. Під дією пепсину білки розщеплюються на великі поліпептидні фрагменти - пептони, гідроліз яких завершується в тонкій кишці. Рєпнін {хімозин, сичужний фермент) — протеаза, що міститься в шлунковому соку новонароджених дітей. Реннін є ферментом, який за участю іонів Са2+ спричиняє перетворення розчинних білків молока (казеїнів) у нерозчинні (параказеїни), які підлягають протеолітичній дії пепсину ("звурдження молока").
Білет 16.
Ліпіди ЦНС
Ліпіди нервової тканини
Своєрідність хімічного складу нервової тканини і головного мозку полягає у
надзвичайно високому вмісті ліпідів різноманітної хімічної структури. Сума ліпідів різних
класів складає в середньому близько половини сухої маси тканини головного мозку.
Особливостями хімічного складу ліпідів головного мозку є переважання складних
полярних ліпідів (гліцерофосфоліпідів, сфінголіпідів, гліколіпідів) і холестерину при
незначній кількості триацилгліцеролів. До того ж вміст ліпідів у білій речовині головного
мозку значно вищий, ніж у сірій речовині, що пояснюється наявністю в останній
структурі значної кількості мієлінових оболонок нервів
Антибіотики
1
.
У клінічній практиці, а також в
експериментальній біології і медицині,
знайшли широке застосування антибіотики,
що є інгібіторами біосинтезу білка у
прока- ріотичних та еукаріотичних
організмів на різних етапах трансляції:
(1) інгібітори ініціації: стрептоміцин, ауринтрикарбоксилова кислота;
(2) інгібітори елонгації: аміцетин, хлорамфенікол, еритроміцин, циклогекси- мід, пуроміцин, тетрацикліни;
(3) інгібітори термінації: анізоміцин, хлорамфенікол, еритроміцин, лінкоцин, стрептоміцин.
Антибіотики, що є інгібіторами процесів трансляції у прокаріотів, застосовуються як антибактеріальні лікарські засоби в терапії інфекційних хвороб та інших
захворювань, що спричинені мікробним фактором. Антибіотики, які інгібують трансляцію в еукаріотичних клітинах вищих організмів, зокрема ссавців, застосовуються як протипухлинні засоби. Гальмуючи біосинтез білка в клітинах злоякісних пухлин, ці антибіотики спричиняють регресію росту пухлини.