Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МВЕ 2.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
13.09.2019
Размер:
286.72 Кб
Скачать

19. Сприймання як психічний пізнавальний процес: поняття, види.

Сприймання – психічний пр-ц відображення предметів і явищ дійсності, сукупності їх власт. і частин при їх дії на органи чуття. На відміну від відчуттів, які відображають тільки окремі власти­вості та якості предметів, сприйняття завжди цілісне і предметне, воно об'єднує відчуття, що йдуть від ряду аналізаторів.

Види: поділ. на 2 групи:

І. За найактивнішим аналізатором в процесі сприймання

Зоро-ве,Слухове,Дотикове,Нюхове,Смакове,Кінестезичне - Образ, що складається в процесі сприймання, передбачає взаємодію, скоординовану дію відразу декількох аналізаторів. В залежності від того, який з них працює найбільш активно, переробляє більше інформації, отримує найбільш значущу інформацію про властивості об’єкта, що сприймається, розрізняють і види сприймання.

ІІ. За формами існування матерії

1. Сприймання простору - Відображення об’єктивно існуючого простору за допомо-гою спеціальних механізмів просторового орієнтування.

2. Сприймання часу - Відображення об’єктивної тривалості, швидкості і послідовності явищ дійсності і співвіднесенні їх із власними психічними та фізіологічними процесами (на основі ритмічної зміни процесів збудження та гальмування у центральній нервовій системі).

3. Сприймання руху - Відображення змін положення предметів у просторі. Точкою відліку є фон, на якому знаходиться предмет, і зміна його положення на фоні визначається як його рух.

20. Сприймання як психічний пізнавальний процес: поняття, властивості.

Сприймання – психічний пр-ц відображення предметів і явищ дійсності, сукупності їх власт. і частин при їх дії на органи чуття. На відміну від відчуттів, які відображають тільки окремі власти­вості та якості предметів, сприйняття завжди цілісне і предметне, воно об'єднує відчуття, що йдуть від ряду аналізаторів. Властивості:

Предметність: виявл. у співвідношенні відомості про об’єкт з самим об’єктом, як носієм інформації.

Осмисленість: дозволяє приписувати об’єкту, що сприйм. певний смисл, позначати його словом і відносити до певної категорії.

Цілісність: об’єкт сприймається як стійке системне ціле, навіть за відсутністю в нього якоїсь частини.

Структурність: дозволяє поєднувати стимули, що впливають на Л. у цілісні, порівняно прості структури.

Константність: полягає в тому, що колір, форма і розмір предмета сприймається стереотипно незалежно від умов, за яких він сприймається.

Аперцепція: залежність сприймання від псих. життя і попереднього досвіду Л.

21. Способи організації сприймання.

Сприймання – психічний пр-ц відображення предметів і явищ дійсності, сукупності їх власт. і частин при їх дії на органи чуття. На відміну від відчуттів, які відображають тільки окремі власти­вості та якості предметів, сприйняття завжди цілісне і предметне, воно об'єднує відчуття, що йдуть від ряду аналізаторів.

Принцип фігури і фона

При формуванні образу будь-який об’єкт перцептивна система завжди оцінює як фігуру на фоні, причому:

* Фігура – структурована (менша за розміром, більш правильної конфігурації), має чіткий контур, визначається особистісним смислом, що його їй надає суб’єкт сприй-мання.

* Фон – менш структурований, нечіткий, особистісно незначущій для суб’єкта сприймання.

Принцип заповнення пропусків. При формуванні образу перцептивна система завжди зводить фрагментарне зображення об’єкту сприймання у фігуру з простим і повним контуром.

Принцип об’єднання елементів за ознакою близькості. При формування образу перцептивна система завжди об’єднує суміжні чи близько розташовані предмети в єдину форму.

Принцип об’єднання елементів за ознакою схожості. При формування образу перцептивна система завжди об’єднує подібні елементи в єдину форму.

Принцип неперервності. При формуванні образу перцептивна система завжди організовує в єдину форму елементи, що мають один напрямок.

Принцип симетрії . При формуванні образу перцептивна система завжди оцінює форму як правильну, якщо остання має одну чи більше осей симетрії.