- •Потужність множини. Зчисленні та незчисленні множини. Їх властивості.
- •2.Поняття моделі. Поняття інформаційної моделі. Поняття математичної моделі.
- •Приклади лінійних просторів
- •2.Алгоритм. Способи опису алгоритмів. Словесна та графічна форми подання алгоритмів.
- •1. Похідна функції однієї змінної, її геометричний та механічний зміст. Основні правила диференціювання.
- •3. Похідна складної функції.
- •1. Диференційовані функції однієї змінної, критерій диференційованості. Диференціал в точці, його геометричний зміст, застосування до наближених обчислень.
- •2. Програма. Поняття мови програмування. Поняття про середовище програмування
- •1. . Основні теореми диференціального числення. Теорема Лагранжа. Умови сталості та монотонності функції.
- •2. . Трансляція та її види: інтерпретація, компіляція. Їх особливості. Поняття системи програмування.
- •1. Екстремум функції. Необхідні умови екстремуму. Достатні умови екстремуму.
- •1. Максимум і мінімум функції в точці.
- •2. Основні принципи технології структурного програмування. Метод покрокової деталізації.
- •1. Структурне програмування
- •1.1. Принцип модульності
- •1. Первісна функція та неозначений інтеграл. Інтегрування підстановкою та частинами.
- •2. Основні принципи технології об’єктно-орієнтованого програмування. Поняття про об’єкт (клас).
- •1. Означений інтеграл. Необхідна умова інтегровності. Критерій інтегровності. Інтегровність неперервної функції.
- •Стандартні функції мови с
- •Аргументи функції
- •1. Квадровні фігури. Застосування означеного інтеграла до обчислення площ плоских фігур.
- •2. Алгоритми обробки масивів. Алгоритм послідовного пошуку. Пошук максимального (мінімального) елемента. Масиви даних
- •Одновимірні масиви (вектори)
- •1. Спрямлювані криві та їх довжини. Теорема Жордана. Обчислення довжини кривої за допомогою означеного інтеграла.
- •1. Застосування визначеного інтеграла до обчислення об’ємів тіл обертання та площ поверхонь обертання.
- •Задача про перевезення (транспортна задача)
- •1. Додатні числові ряди, властивості збіжних рядів, критерій збіжності. Теореми про порівняння рядів. Ознака Даламбера та інтегральна ознака Коші.
- •2. Метод штучного базису відшукання початкового базисного розв’язку злп. М-метод розв’язування злп.
- •1) Методи відшукання початкового базисного розв’язку
- •2) Описання м-методу розв’язування злп.
- •1Знакозмінні ряди. Ознака Лейбніца. Абсолютно і умовно збіжні ряди.
- •2. Двоїсті злп та їх властивості. Теореми двоїстості. Двоїстий симплекс-метод.
- •1. Функціональні послідовності і ряди. Збіжність, область збіжності. Рівномірна збіжність. Ознака Вейєрштраса.
- •2. Транспортна задача (тз). Властивості тз. Деякі методи відшукання початкового базисного розв’язку тз. Метод потенціалів розв’язування тз.
- •§2. Деякі властивості транспортної задачі.
- •§3. Базисні розв’язки транспортної задачі.
- •§4. Деякі методи відшукання базисного розв’язку транспортної задачі.
- •4.1. Метод північно-західного кута.
- •4.2. Метод мінімального елемента
- •§5. Метод потенціалів розв’язування транспортної задачі.
- •1. Метричні простори. Відкриті та замкнуті множини, їх властивості.
- •2. Потоки та мережі. Постановка задачі. Задача про найкоротший шлях. Метод Мінті. Задача про максимальний потік. Метод Форда-Фалкерсона.
- •3. Задача про максимальний потік. Метод Форда–Фалкерсона
- •1. Векторний добуток двох векторів, його властивості та застосування.
- •2. Поняття границі числової послідовності, її властивості. Теорема про границю монотонної числової послідовності. Теорема Больцано-Вейєрштраса
- •1.Еліпс, означення та канонічне рівняння. Дослідження форми еліпса за канонічним рівнянням.
- •Оптимальні чисті стратегії
- •§ 3. Оптимальні змішані стратегії
- •1. Означення детермінанта n-го порядку. Властивості детермінантів.
- •2. Правила суми і добутку. Розміщення, перестановки, комбінації (без повторень та з повтореннями).
- •2. Алгоритми обробки масивів. Сортування елементів масиву методом "бульбашки". Масиви даних
- •Одновимірні масиви (вектори)
- •1. Площини та прямі в просторі.
- •2. Теорема множення ймовірностей. Незалежність подій.
- •1. Поверхні другого порядку. Еліпсоїди, параболоїди, гіперболоїди, гіперболічний параболоїд.
- •Запишемо рівняння поверхні обертання, утвореної обертанням еліпса
- •Записуючи рівняння параболоїда обертання (6) у вигляді
- •На закінчення розглянемо
- •2. Формула повної ймовірності та формули Байєса.
- •1. Формула повної ймовірності та формули Байєса.
- •49.3. Матриця лінійного оператора. Приклади.
- •2. Опис рядків у мові програмування с. Операції над рядками, функції для обробки рядків Рядки
- •Функції обробки символів та рядків
- •Функції, що стосуються рядків, які розглядаються як послідовність байт.
- •Функції, що обробляють рядки
- •1. Множини та відношення. Основні види бінарних відношень. Розбиття множини на класи.
- •1. Лінійні диференціальні рівняння першого порядку та рівняння Бернуллі.
- •Рівняння в повних диференціалах
- •2. . Канонічні (нормальні) форми булевих функцій. Алгебра Жегалкіна.
- •1. Лінійні однорідні диференціальні рівняння n-го порядку із змінними коефіцієнтами. Фундаментальна система розв’язків. Детермінант Вронського. Загальний розв’язок.
- •2. Комбінаторні конфігурації. Біноміальна та поліноміальна теореми.
- •1. Розв’язування диференціальних рівнянь та їх систем.
- •2. Повнота і замкненість систем булевих функцій. Теорема (критерій) Поста.
- •1. Інтерполювання функцій многочленами Лагранжа.
- •Інтерполювання функцій многочленами Ньютона. Сплайни.
- •Скінченні різниці
- •Перша інтерполяційна формула Ньютона
- •Друга інтерполяційна формула Ньютона
- •1. Лінійна та нелінійна кореляція. Метод найменших квадратів. Побудова емпіричних формул.
- •2. . Опукле програмування. Функція Лагранжа. Теорема Куна-Таккера-1. Теорема Куна-Таккера-2. Задача опуклого квадратичного програмування. Квадратичний симплекс-метод. Задачі опуклого програмування.
- •Функція Лагранжа. Теореми Куна-Таккера.
1. Поверхні другого порядку. Еліпсоїди, параболоїди, гіперболоїди, гіперболічний параболоїд.
Поверхнею другого порядку називається множина точок простору, яка в Декартові системі координат задається рівнянням
Ax2+By2+Cz2+Dxy+Eyz+Fxz+Kx+Ly+Mz+N=0, (1)
причому хоча б один з коефіцієнтів Ф, И, С, D, E, F відмінний від нуля.
Поверхні обертання другого порядку
Означення 1. Нехай в просторі задано довільну плоску лінію С і в її площині пряму L. Поверхнею обертання називається поверхня, утворена обертанням лінії С навколо прямої L.
Пряму L називають віссю обертання, а лінію С – твірною поверхні обертання або її меридіаном.
Кола, описані точками твірної, розміщені в площинах, перпендикулярних до осі обертання, називають паралелями поверхні обертання.
Введемо в просторі систему координат таким чином, щоб вісь OZ суміщалась з віссю обертання поверхні, а осі ОХ і ОY лежали в площині однієї з її паралелей.
Нехай початковий меридіан поверхні обертання заданий рівняннями
(2)
тобто початковий меридіан лежить в площині XOZ.
Складемо рівняння поверхні обертання.
Нехай М(x, y, z) довільна точка поверхні обертання (рис. 1), а M0(x0,y0,z0) точка початкового меридіана, яка лежить на тій же паралелі що й точка М.
Тоді О'М0=ОМ=r, O' – центр, а r – радіус паралелі.
В точці М0 маємо x0=r. Координати точки М0 задовольняють рівняння початкового меридіана.
Отже,
F (r ,z0)=0 (3)
Радіус паралелі є величина стала, тобто однакова для всіх точок паралелі. Але в довільній точці М паралелі а z має однакове значення для всіх точок паралелі тобто z=z0. Підставляючи значення r і z0 в (3), отримаємо рівняння поверхні обертання
(4)
Еліпсоїд обертання
Запишемо рівняння поверхні обертання, утвореної обертанням еліпса
навколо осі OZ. Згідно (4) в рівняння початкового меридіана підставляємо замість х вираз Отже рівняння поверхні, утвореної обертанням еліпса навколо осі OZ:
(5)
Поверхню (5) називають еліпсоїдом обертання
Параболоїд обертання
Запишемо рівняння поверхні бертання, утвореної обертанням параболи
Навколо осі OZ.
На підставі (4) замість х в рівняння початкового меридіана підставляємо вираз Отже, рівняння поверхні, утвореної обертанням параболи навколо осі ОZ:
(6)
Поверхня (6) називається параболоїдом обертання.
Гіперболоїди обертання
а) Запишемо рівняння поверхні обертання, утвореної обертанням гіперболи
навколо осі OZ, тобто навколо уявної осі гіперболи. Аналогічно до попередніх задач замінивши х на одержимо:
(7)
Поверхню (7) називають однопорожнинним гіперболоїдом обертання
б) Запишемо рівняння поверхні, утвореної обертанням гіперболи
навколо осі OZ, тобто навколо дійсної осі гіперболи. Легко встановити, що шуканим рівнянням поверхні є рівняння
або
Поверхня (8) називається двопорожнинним гіперболоїдом обертання
а) Еліпсоїд
Застосуємо операцію розтягу до кожної з поверхонь обертання, отриманих в попередньому пункті.
Розтягуючи еліпсоїд (5) вздовж осі OY у k разів (замінимо в рівнянні вихідної поверхні у на де k – коефіцієнт розтягу), одержимо
Позначивши ka=b, маємо рівняння
(9)
Воно визначає поверхню, яку називають тривісним еліпсоїдом, а числа a,b,c – півосями еліпсоїда.
Легко зрозуміти, що в перерізі еліпсоїда (9), якоюсь площиною, паралельною одній з координатних площин, утворюється еліпс.
Наприклад, перерізаючи еліпсоїд площиною z=h (|h|<c),
Виключаючи, з цих рівнянь аплікату z, дістанемо проекцію перерізу на площину OXY,
або
Тобто, еліпсоїд (9) перетинається з площиною z=h по еліпсу з півосями
б) Параболоїд