6. Формування навичок лічби дітей п’ятого року життя.

Особливе значення надається формуванню у дітей п’ятого року життя лічильній діяльності. На перших заняттях дорослий сам перераховує, а діти лише називають підсумок рахунку. «Давайте порахуємо, скільки тут м’ячиків. Один, два – каже педагог. – Скільки м’ячиків?» «Два» - відповідають діти. «Правильно, молодці!». Так діти навчаються називати числівники по порядку, співвідносити останній числівник зі всією перерахованою групою (множиною), розуміти, що він означає загальну кількість предметів у групі і відповідає на запитання «Скільки всього?».

При навчанні дітей лічбі можливі деякі типові помилки, яких слід уникати. Так, число «один» діти деколи замінюють словом «раз». Поясніть дитині, що слово «раз» ми говоримо лише тоді , коли виконуємо вправи, або крокуємо. Коли ми рахуємо предмети, звуки, потрібно називати число «один».

У навчанні дедалі більшого значення набувають пояснення, вказівки, словесна інструкція вихователя: відкласти на верхній смужці набірного полотна 3 предмети, а на нижній – 4, порівняти їх за кількістю.

Увага дітей звертається на те, що кількість предметів не залежить від якісно-просторових ознак множини: величини, кольору, форми предмета, їхнього розташування. Цьому слід присвятити 3-4 спеціальних занять. Наприклад, вихователь ліворуч розміщує щільно 4 ведмедики, а праворуч,на відстанні один від одного, - 4 зайчики і запитує: «Чи порівну ведмедиків та зайчиків? Що треба зробити, щоб дізнатися про це?» Вихованці лічать іграшки. Вихователь пропонує поставити їх попарно. Діти з’ясовують, що зайчиків стільки ж, як і ведмедиків, бо зайвих не залишилося. Зайчиків повертають на попереднє місце і разом з вихователем їх перелічують й переконуються, що їх порівну – по чотири. «Чому здається, що зайчиків більше?» - звертається до дітей вихователь і пояснює, що вони розташовані далеко один від одного, займають багато місця, тому й здається, що їх більше. Ведмедики стоять щільно і займають менше місця, тому здається, що їх менше. Насправді їх порівну, їх по чотири.

Аналогічно доводимо дітям, що кількість не залежить від величини, форми, кольору і підводимо дітей до того, що показником потужності множини є число.

Важливим завданням у цій віковій групі є також навчання дітей умінню відлічувати (вилучати) певну кількість предметів від більшої. Діти цього віку завдання перелічити і відлічити сприймають як неоднакові (різні) за складністю. При перелічувані множина ніби обмежує дії дитини, а при вилучені дитина повинна сама створити множину за вказаним числом, тобто довільно припинити лічбу.

Поступово в результаті систематичного навчання діти оволодівають навичками лічби і відлічування предметів, навчаються не тільки перелічувати, а й самостійно створювати групи за певним числом. Так, наприклад, на одному із занять вихователь заздалегідь на столах і стільчиках групами 1,2, 3, 4 розставляє іграшки (однакові іграшки подано в різній кількості). Пояснює дітям, як знаходити стільки іграшок, скільки кружечків на картці. Діти повинні поставити свою картку біля відповідної групи іграшок і встати із-за столу або зі стільчика. Викликається одразу 3-4 дитини, інші діти перевіряють, чи правильно виконано завдання, перераховуючи іграшки та кружечки на картках. «Як ще можна перевірити, чи правильно підібрані картки?» - запитує вихователь. Діти прикладають (накладають) іграшки до кружечків картки.

Після того, як діти навчаються вільно лічити предмети, звуки, рухи в межах 5-10, демонструємо їм нові прийоми: відлічування певної кількості з більшої групи, самостійне утворення сукупності за заданим числом. Ці завдання для дітей складніші, ніж попередні (перелічування). Нерідко дитина починає відлічувати і забуває задане число. Тому, пояснюючи новий прийом, вихователь підкреслює необхідність запам’ятовування заданого числа, показує і пояснює, що число потрібно назвати тільки тоді, коли предмет поставлений. Результати відлічування перевіряються перелічуванням предметів утворення множин.

У дітей п’ятого року життя продовжується вдосконалення лічби множин, що сприймаються слуховим і дотиково-руховим аналізаторами. Діти тренуються в лічбі звуків, рухів, предметів на дотик. Так, вихователь пропонує дітям полічити, скільки разів він ударить паличкою по паличці.

Отже, у процесі систематичного навчання в 5-річних дітей розвивається лічильна діяльність, формується уявлення про число як абстрактне узагальнене поняття, яке характеризує кількісно навколишню діяльність.