- •1. Етапи Другого періоду Нової історії, регіональний поділ та політичний устрій країн Європи та Америки.
- •2. Характеристика основних суспільно-політичних течій в останній третині хіх- на початку хх ст.
- •3. Визначальні риси економічного розвитку країн Європи та Америки у Другий період Нової історії.
- •4. Зміни в соціальній структурі та повсякденному житті населення в останній третині хіх – на початку хх ст.
- •5. Діяльність і Інтернаціоналу у 70-х роках, його розпуск.
- •6. Передумови створення іі Інтернаціоналу. Найважливіші рішення Паризького, Брюссельського конгресів.
- •7. Паризький і Амстердамський конгреси іі Інтернаціоналу.
- •12. Суспільно-політичні течії та становлення політичних партій у Третій Французькій республіці в останній третині XIX - на початку XX ст.
- •13. Внутрішньополітичні кризи у Франції у 80-90-х рр. XIX ст. Та їх наслідки.
- •15. Експансія Франції в Індокитаї.
- •32. Розвиток англійської культури в останній третині XIX - на початку XX ст.
- •58. Франко-німецькі відносини у першій половині 70-х XIX ст. Воєнна тривога 1875
- •62. Загострення англо-німецьких відносин у кінці XIX - на початку XX ст.
- •63. Панамериканізм та панамериканістські конференції. Доктрина Олні.
- •65. Експансія сша у басейні Тихого океану. Іспано-американська війна. Загарбання Самоа.
- •68. Дипломатичні передумови російсько-японської війни. Позиція великих країн у війні та Портсмутський договір.
- •69. Початок великої близькосхідної кризи, нота Андраші та Берлінський меморандум.
- •70. Загострення великої близькосхідної кризи влітку 1876 – навесні 1877 рр.
- •74. "Крітське питання" та проблема Чорноморських проток у 1894-1896 рр.
- •76. Боснійська криза: передумови, хід та наслідки.
- •77. Друга Марокканська криза і європейська дипломатія.
- •79. Перша Балканська війна та Лондонська конференція.
- •80. Друга Балканська війна та її геополітичні наслідки.
- •81. Австро-німецька угода 1879 р., утворення Троїстого союзу.
- •82. Крах Союзу трьох імператорів і російсько-німецький договір "перестраховки".
- •83. Погіршення російсько-німецьких відносин, утворення російсько- французького союзу.
- •84. Російсько-австрійські та російсько-німецькі відносини наприкінці XIX — на початку XX ст.
- •85. Англо-французька та англо-російська угоди та їх міжнародні наслідки.
- •86. Участь країн в гонці озброєнь та стратегічні плани військових дій напередодні Першої світової війни.
- •87. Сараєвське вбивство і липнева криза 1914 р.
- •88. Початок Першої світової війни. Військові дії у 1914 р., вступ у війну Туреччини.
- •91. Військові дії на фронтах Першої світової війни у 1917 р. Вступ у війну сша.
1. Етапи Другого періоду Нової історії, регіональний поділ та політичний устрій країн Європи та Америки.
Хронологічні межі другого періоду – 1870 – 1918 рр.
Даний період можна поділити на 3 підперіоди:
1) від поч. 1870-х до кін. ХІХ ст. – розвиток капіталізму, складання військово-політичних союзів;
2) кін. ХІХ ст.. – 1914 р. – загострення міждержавних протиріч, низка локальних війн і конфліктів;
3) 1914 – 1918 рр. – Перша світова війна.
Зважаючи на неоднорідність розвитку різних країн регіону, можна поділити їх на 2 групи:
1 – провідні країни Європи та США, до яких наближалися малі країни Бенілюксу і Скандинавії – мали демократичні інститути, високий рівень капіталістичних відносин, відносно високий рівень освіченості населення;
2 – т. зв. «доганяючий ешелон» - країни Пд. та Пд.-Сх. Європи (Іспанія, Португалія, Італія, Австро-Угорщина) – феодальна система відносин у політичній та екон. сфері, балканські країни не закінчили процесу становлення націй.
Характерна ознака політичного розвитку – утвердження буржуазної демократії у провідних країнах. Діяли демократичні конституції, функціонували парламенти, в практику входила підзвітність уряду представницькому органу. Серед негативів – вузькість виборчої бази в зв’язку з високим віковим і майновим цензом, відсутність виборчого права у жінок. Важливий момент розвитку – формування партій сучасного типу.
2. Характеристика основних суспільно-політичних течій в останній третині хіх- на початку хх ст.
1- консерватизм. У політ. житті продовжувала відігравати родова аристократія, яка складала військову еліту і державну бюрократію і була опорою консервативних ідей (монархія, церква, власність, соціальна ієрархія). В умовах зростаючої політичної активності населення консерватори змушені були поступатися в певних питаннях, однак монополії на владу не втрачали.
2 – лібералізм. Лібералізм стає більш демократичним. В першу чергу ставились не державні інтереси, а інтереси індивідуального власника та вільне п-во. Все частіше ліберали звертаються до ідеї соціально-політичних реформ як засобу прогресивних змін. Однак їх ідеї рівних можливостей залишалися переважно на рівні теорій.
3 – націоналізм. Це сукупність ідей, пов’язаних із спільнотою людей одного етнічного походження, чиї інтереси визнані за найвищу суспільну цінність. В цей час існувало 2 види націоналізму: державницький (започаткований згори політичною елітою, поміркований, культурницький) та народний (зароджувався на рівні простолюду, радикальний).
4 – соціалізм. Визначається суспільним ладом, у якому права індивідів підпорядковані загальному благу, ліквідується приватна власність та експлуатація людини людиною. Ідеолог і розробник шляху до соціалізму – Карл Маркс.
5 – католицизм. В цей час католицька церква зіткнулася з рядом проблем, зокрема ліквідації світської папської держави внаслідок об’єднання Італії. Ватикан взяв курс на участь у політичному житті та пропаганду т. зв. християнського соціалізму на противагу марксистському. В основі доктрини – християнський світогляд. Утворюються католицькі партії в Німеччині, Італії, Австро-Угорщині.
6 – анархізм. Відкидає політичні методи досягнення визволення трудящих, виступає проти держави і централізованого управління. Основа організації с-тва – виробничий колектив. Головний ідеолог анархізму – Бакунін. Методи досягнення мети – масовий народний рух, загальний страйк, збройне повстання, терор.