- •6. Формування навичок лічби дітей п’ятого року життя.
- •7. Формування уявлень життя про утворення чисел у дітей п’ятого року
- •8. Формування уявлень про цифри у дітей п’ятого року життя.
- •11. Формування навичок орієнтуванню у просторі у дітей 5 -6 року життя.
- •1. «Зроби так само»
- •2. «Хто, що робить»
- •3. «Намисто»
- •4. Хто скаже правильно?
- •5. Що змінилося?
- •6. Відгадай, що де знаходиться
- •1. Виправ помилку
- •3. Учора, сьогодні, завтра
- •9. Удосконалення навичок лічильної діяльності з дітьми шостого року життя.
- •1. Логіко – математичний розвиток та його значимість у дошкільному віці.
- •2. Закон України про дошкільну освіту.
- •5. Навчання дітей порівнюванню двох множин та встановлення рівності та нерівності між ними.
- •12. Ознайомлення з формою предметів та геометричними фігурами дітей 4 – 5 років життя.
- •6. (Практичне) Навести приклади арифметичних задач і, II. III типу.
- •3. Форми спільно роботи дитячого садка і сім'ї з питань математичного розвитку дітей.
- •Зразкова тематика бесід (консультацій, батьківських зборів).
- •2. Планування навчально – виховної роботи вихователя з логіко – математично розвитку дітей.
- •4. Формування навичок у дітей четвертого року життя знаходити один і багато предметів в оточуючій обстановці.
- •14. Ознайомлення з розмірами предметів дітей 4 – 5 року життя.
- •15. Ознайомлення з розмірами предметів дітей 6 року життя.
- •10. Методика ознайомлення дітей зі складом числа з двох менших чисел.
14. Ознайомлення з розмірами предметів дітей 4 – 5 року життя.
У другій молодшій групі в процесі безпосереднього порівняння (накладанням і прикладанням) формуємо в дітей уявлення про величину. У процесі цього діти навчаються розрізняти й позначати величину відповідними словами: різні за величиною великий - маленький, широкий ~ вузький, довгий - короткий, низький - високий) та однакові за величиною.
На перших заняттях, коли діти виділяють величину предмета в цілому, порівнювання предметів здійснюється на око. Використовуються предмети контрастних розмірів (різниця у розмірах демонстраційного матеріалу не менше ніж 10-15 см, роздавального матеріалу - не менше 5 см). Предмети розташовують на одній площині, поряд. Порівнюються однорідні предмети: великий і маленький м'яч, велика і маленька матрьошки. Для кращого орієнтування дітей предмети добирають так, щоб вони відрізнялися кольором (формою, матеріалом) або окремим деталями. Наприклад, клоуни можуть відрізнятися тим, що у малого буде на голові шапка, а у великого – ні.
З формуванням у дітей навичок порівнювати предмети за величиною поступово зменшують відмінність у предметах за цією ознакою. Діти порівнюють предмети, які не дуже відрізняються за величиною (шириною, довжиною). Для цього використовуються прийоми накладання і прикладання.
Наприклад, вихователь викладає на площині смужки, однакові за кольором та шириною, але різні за довжиною, і запитує в дітей, скільки стрічок усього. Далі він кладе довгу смужку, а зверху на неї накладає коротку (мал. 14), підрівнює кінці смужок ліворуч, проводить рукою вздовж смужок і пояснює: «Подивіться, смужка, яка знаходиться зверху, закінчилася, а смужка що знаходиться під нею, - продовжується. Отже, ми можемо сказати, що вона довга, а стрічка, що лежить на ній - коротка». Просить дітей повторити слова «довга», «коротка».
Наступним кроком є організація практичної роботи дітей під керівництвом дорослого. У кожної дитини мають бути свої смужки (олівці, брусочки тощо). Операції, що були пророблені вихователем, тепер повторюються дітьми. Для того, щоб діти діяли свідомо, педагог ставить перед ними запитання: «Що треба зробити, щоб дізнатися, який із предметів більший (менший)?». За допомогою вихователя діти навчаються робити висновок. Вивчення і закріплення уявлень про довжину здійснюється протягом 2-3 занять.
Закріплювати знання дітей вихователь може і в природі. Наприклад, діти можуть порівняти візуально, яке дерево вище: дуб чи береза, а назбиравши листя, відібрати однакові за розміром (шириною, довжиною) листки тощо.
При порівнюванні предметів за висотою велике значення має руховий аналізатор. Показуючи висоту, дитина робить жест рукою знизу догори, від основи до верхнього краю предмета.
Уміння дітей порівнювати предмети за величиною закріплюється у процесі їхньої продуктивної діяльності: у ліпленні, аплікації, малюванні, а також у процесі організації самостійної ігрової діяльності.
У дітей п'ятого року життя продовжуємо поглиблювати уявлення про величину предметів у цілому (великий-маленький), а також за окремими параметрами: високий, довгий, широкий. Як наочний матеріал використовуються плоскі предмети (стрічки, смужки паперу, тонкі дощечки).
Кількість предметів, що порівнюються, збільшується, а контрастність розмірів зменшується. По мірі вивчення чисел 3, 4, 5, 6 і т. д. для порівняння береться спочатку три предмети, потім чотири, п'ять, шість і більше. Діти вчаться розкладати їх у такому порядку: великий, більший, ще більший, найбільший (або навпаки), а також за виділеним параметром: низька, вища, ще вища, найвища (і навпаки).
Діти розміщують їх від найменшого (низького, вузького, короткого) до найбільшого або навпаки - від найбільшого до найменшого, як показано у випадку з жирафами. Так, на одному із занять вихователь вчить дітей встановлювати співвідношення між трьома предметами за довжиною і розкладати предмети в ряд у порядку збільшення довжини, орієнтуючись на зразок; позначати співвідношення за довжиною словами «найдовший», «найкоротший», «довший», «коротший». Педагог розміщує на фланелеграфі 2 стрічки контрастного розміру (з різницею за довжиною до 10 см). Запитує дітей: «Скільки стрічок? Якого вони кольору? Що можна сказати про їхні розміри?» Далі розміщує ще й третю (мал. 25) і з'ясовує, скільки їх стало. «Погляньте, у якому порядку розміщені стрічки. Яка стрічка найкоротша (найдовша)?» Викликана дитина показує найдовшу і найкоротшу стрічку, називає порівнювальні розміри всіх стрічок по порядку: довга, коротша, найкоротша.
Можна розпочати з вимірювання об'єму. Для цього використовують скляночки, чашечки, відерця та інший посуд. Основна вимога - мірок має бути багато, щоб вистачило і щоб вони були однаковими. Вихователь наповнює мірки, звертаючи увагу дітей на те, що насипати або наливати слід по вінця, але не через край. Як тільки вимірюваний матеріал (забарвлена вода, крупа, пісок та ін. буде пересипано в мірки, його перелічують. Як мірку краще брати прозорий посуд, щоб дітям було видно, як вона наповнена.
При ознайомленні дітей з величиною предметів широко використовується руховий аналізатор: провести рукою уздовж, упоперек, знизу догори. Рука рухається далі, отже, стрічка довша. Розвести руки, пальці на довжину (ширину) предмета - показати, який предмет за шириною (довжиною).