Управління борговими зобов’язаннями та забезпечення стабільності в суспільстві.
Управління державним боргом — комплекс заходів, що здійснюються державою в особі уповноважених органів щодо визначення обсягів та умов залучення коштів, їх розміщення і погашення, а також забезпечення платоспроможності держави.
У залученні та розміщенні коштів беруть участь Міністерство фінансів України та Національний банк України, а функцію погашення та обслуговування державного боргу безпосередньо виконує Державне казначейство України.
У процесіуправліннядержавним боргом вирішуютьсятакізавдання:
— пошукефективних умов запозиченнякоштів з поглядумінімізаціївартості боргу;
_ недопущеннянеефективногота нецільовоговикористаннязапозиченихкоштів;
— забезпеченнясвоєчасної та повноїсплатисуми основного боргу та нарахованихвідсотків;
— визначення оптимального співвідношенняміжвнутрішніми та зовнішнімизапозиченнями за умовизбереженнямакрофінансовоїрівноваги;
— забезпеченнястабільностівалютного курсу та фондового ринку.
В Україні більшість державних позик спрямовується на: фінансування бюджетного дефіциту — 84 % державних запозичень, формування валютних резервів і підтримку національної валюти — 14; інвестиційні проекти — 2 %. Тому стратегічна мета політикиуправліннядержавним боргом в Українімає бути зорієнтована на досягненняоптимальноїструктури та найвищогоефектувідвикористанняпозиковихкоштів.
Рівень державної заборгованості значно впливає на бюджетно-податкову політику держави, обмежуючи можливість управління видатками бюджету для досягнення цілей макроекономічної стабілізації у майбутньому.
Державне регулювання економіки, цілі, функції, методи та межі.
Державне регулювання економіки — це управління соціально-економічним розвитком країни, тобто сукупність заходів державного впливу на об'єкти і процеси з метою певного спрямування господарської діяльності суб'єктів національної економіки, узгодження їхніх інтересів і дій для реалізації певних цілей.
Функції державного регулювання економіки:
- управління розвитком усіх підсистем в процесі їх діалектичної взаємодії.
- забезпечення планомірного розвитку економічної системи у формі директивного планування державного сектору економіки, прогнозування та програмування економіки, використання важелів антициклічного регулювання економіки, здійснення структурної політики тощо;
- забезпечення цілісного еколого-економічного відтворення національної економічної системи через послаблення і поступове подолання економічної кризи, використання різноманітних правових та адміністративних важелів тощо;
- забезпечення відносно рівномірного розвитку регіонів країни внаслідок мобілізації та оптимального використання наявних у регіонах
-матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів шляхом здійснення раціональної регіональної економічної політики;
- перерозподіл національного доходу з метою справедливого розподілу доходів між найбагатшими і найбіднішими верствами населення та їх соціального захисту. Ця функція реалізується шляхом проведення збалансованої соціальної політики;
- подолання найбільших проявів монополізму та монополістичних тенденцій в економіці через проведення антимонопольної, в тому числі антитрестівської політики.
Державне регулювання економіки є однією з функцій державного управління.
Положення про мінімізацію економічної ролі держави в сучасних умовах є стратегічною помилкою. У контексті зростання ролі державного регулювання розглянемо деякі особливості. По-перше, вільна конкуренція дуже рідко є ефективною, бо економічні агенти діють в умовах недосконалої конкуренції. Окрім того, "ринковий механізм далекий від ідеалу..." і має суттєві недоліки. Тому держава повинна захищати виробника і споживача від недосконалої конкуренції. По-друге, в гонитві за прибутком приватні підприємства приховують побічні негативні характеристики окремих товарів і послуг, тобто створюють дефіцит інформації, який може ліквідувати тільки держава. По-третє, за допомогою бюджету держава може планомірно регулювати "доходи-видатки" з метою забезпечення стабільного економічного зростання. По-четверте, мало користі від економічної ефективності, якщо вона не встановлюється справедливим розподілом доходів суспільства.
Основні цілі державного регулювання економіки:
-реалізація соціальних цілей розвитку суспільства;
-забезпечення конкурентоздатності вітчизняних товарів на світовому ринку;
-забезпечення стабільного розвитку національної економіки;
-раціональне використання ресурсів і досягнення макроекономічної ефетивності
Методи державного регулювання економіки - це сукупність способів, прийомів та засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни. Виділяють такі методи:
1. економічне регулювання: пряме - за допомогою державних закупівель товарів і послуг, державного цільового фінансування тощо і непряме - за допомогою антициклічної, інвестиційної та інших форм політики (методи економічного регулювання: реформи в оподаткуванні корпорацій, державних підприємств і підприємств немонополізованого сектора економіки, або податкова політика; науково-технічна політика;амортизаційна політика; кредитно-грошова політика; структурна політика;цінова політика.);
2. правове регулювання;
3. адміністративне регулювання базується на використанні сили державної влади. Це заходи (засоби) заборони, дозволу або примусу.