47. Державне регулювання аграрного сектору економіки та торгівлі.

Ознаками державного регулювання відносин в аграрній сфері є: його державно-правовий характер; в ньому виявляється внутрішня функція держави; його зміст — підтримка у певному режимі грошово-фінансової системи; регулювання витрат держави і життєвого рівня населення; регулювання соціальної інфраструктури; регулювання зовнішньоекономічних зв'язків; регулювання на макро-рівні структури виробництва; розробка організаційно-економічних заходів щодо охорони навколишнього середовища

Державне регулювання має на меті досягнення сільським господарством максимальної ефективності для задоволення попиту населення на продукти харчування, сировину й продовольство рослинного і тваринного походження. Завданням його є координація і розвиток міжгалузевих та внутрішньогалузевих зв'язків.

Концепція Національної програми відродження села на 1995-2005 роки, схвалена постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 р, передбачає: проведення аграрної реформи; створення економічного механізму ринкового типу; формування багатогалузевої виробничої сфери села на сучасній технологічній основі; удосконалення структури виробництва в агропромисловому комплексі; відновлення родючості землі; раціональне використання природних ресурсів; розроблення системи законодавчих і нормативних актів; відпрацювання державної структури управління розвитком села відповідно до міжгалузевого характеру проблем

Державне регулювання торгівлі базується головним чином на захисті прав споживачів.

Споживачі, якіперебувають на територіїУкраїнипід час придбання, замовленняабовикористаннятоварів (робіт, послуг) для задоволеннясвоїхпобутових потреб згіднозістаттею 3 Закону "Про захист прав споживачів" мають право:

- на державнийзахистсвоїх прав; У гарантованийрівеньспоживання;

- належнуякістьтоварів (робіт, послуг), торговельного та іншихвидівобслуговування;

- безпекутоварів (робіт, послуг);

- необхідну, доступну, достовірну та своєчаснуінформацію про товари (роботи, послуги), їхкількість, якість, асортимент, а також про їхвиробника (виконавця, продавця);

Державне регулювання сфери торгівлі і послуг спрямоване на реалізацію, зокрема, таких принципів господарювання, як відкритість, цивілізованість і контро-льованість.

Принцип відкритості передбачає доступність торговельних послуг для всіх категорій споживачів, пріоритетне врахування їхніх інтересів, запобігання дискримінації покупців. Цивілізованість господарювання гаранту є високий рівень торговельного обслуговування, а контрольованість — попередження і профілактику порушень і зловживань.

48. Соціальна політика держави: необхідність, сутність, цілі та принципи.

В умовах трансформації економіки України – переходу від командно-адміністративної до ринкової економіки, від державної власності до приватної, розвитку конкуренції й підприємництва, гостро постала проблема соціального захисту населення. Створення ринкової економіки супроводжується стрімким розшаруванням суспільства за матеріальним, соціальним статусами. Перед державою постала проблема забезпечення і підтримки малозабезпечених прошарків населення.

Побудова соціально – орієнтованої ринкової економіки передбачає державне управління соціальною сферою, регулюванням пропорційного та динамічного розвитку соціальної та економічної складової суспільства.

Вирішення проблем, пов'язаних із побудової соціально-ринкової економіки, означає вирішення проблем функціонування соціаль­ної сфери, яка є прерогативою держави. Соціальна сфера — підсистема національної економіки, тобто явища, процеси, види діяльності та об'єкти, які пов'язані з забезпеченням життєдіяльності суспільства, людини, задоволен­ням їхніх потреб, інтересів.Вплив держави на розвиток соціальної сфери здійснюється через соціальну політику, як діяльності держави щодо створення та регулювання соці­ально-економічних умов життя суспільства з метою підвищення добробуту членів суспільства, забезпечення соціальної справед­ливості та соціально-політичної стабільності у країні.

Державне регулювання соціальних процесів — вплив органів державної влади за допомогою різноманітних засобів (форм, методів та інструментів) на розвиток соціальних відносин, умови життя та праці населення країни.

Соціальна політика держави включає:

—систему правових, організаційних, регулятивно-контрольних заходів держави з метою узгодження цілей соціального характе­ру із цілями економічного зростання

— формування стимулів до високопродуктивної суспільної праці й надання соціальних гарантій економічно активній час­тині населення, вирішення проблеми безробіття та забезпечення ефектив­ної зайнятості;

— з метою забезпечення соціальної справедливості держава здійснює розподіл і перерозподіл доходів населення та створення системи соціального захисту населення;

— забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструкту­ри (закладів освіти, охорони здоров'я, науки, культури, спорту, житлово-комунального господарства і т. ін.);

— захист навколишнього середовища тощо.

Принципи соціальної політики:

-раціональність - досягнення найкращого співвідношення мети соціальної політики та засобів її реалізації;

-соціальна справедливість – визнання однакових можливостей для всіх членів суспільства;

-соціальна безпека – передбачуваність певних життєвих ризиків.

У широкому розумінні опорою реформування є середній клас. Його ключовими характеристиками є: особиста свобода, самостійна економічна діяльність, наявність власності, рівень доходів, про­фесія, спосіб і якість життя, роль у суспільстві.