64. Державна служба: організація, види, функції та мотивація.

Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Так, за словником C. І. Ожегова, служба — це робота, заняття службовця, а також місце його роботи, будь-яка сфера діяльності. При цьому службовець — особа, яка працює за наймом у різних установах, у сфері обслуговування. Ю. М. Старілов наводить загальне визначення служби як діяльності, пов’язаної з керівництвом, управлінням, контролем, наглядом, обліком тощо. При цьому працівники, залучені до служби, або створюють духовні цінності, або реалізують функції управління. Посада – це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень

У сучасному українському законодавстві й правовій науці терміном «державна служба» визначаються правовий інститут адміністративного права, навчальна дисципліна, назва державного органа (митна служба, контрольно-ревізійна служба й ін.), вид трудової діяльності.

Становлення та розвиток державної служби України відбувало­ся на всіх етапах її історії та державотворення. Історія виникнення і становлення державної служби свідчить про залежність її суспільної природи від характеру держави як по­літичної надбудови над економічним базисом суспільства.

Державна служба як наука й навчальна дисципліна має свою галузеву приналежність. Вона являє собою продовження в доповнення безпосередньо «Державного управління», «Адміністративного права» та «Менеджмент у державних організаціях».

Державна служба є комплексним правовим інститутом, оскільки містить у собі норми багатьох галузей права: конституційного, адміністративного, фінансового, трудового, карного, житлового й ін.

Поняття державної служби вперше на законодавчому рівні визначається в Законі «Про державну службу». Державна служба - це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їхньому апарату по практичному виконанню завдань і функцій держави, які отримують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Понятійний апарат державної служби формується на основі Закону України «Про державну службу», який вперше визначив і законодавчо закріпив поняття «державна служба» та інші поняття: «посада», «посадова особа», «принципи державної служби», «етика поведінки державного службовця», «правовий статус державного службовця» тощо.

Державна служба ставить перед собою наступні завдання:

- охорона конституційного ладу України, створення умов для розвитку цивільного суспільства, виробництва, забезпечення вільної життєдіяльності особистості, захист правий, воль і законних інтересів громадян;

- формування суспільно-політичних і державно-правових умов для практичного здійснення функцій державних органів;

- забезпечення ефективної роботи державних органів відповідно до їх компетенції;

- удосконалювання умов державної служби й професійної діяльності державних службовців;

- створення й забезпечення належного функціонування системи підготовки й підвищення кваліфікації державних службовців;

- забезпечення принципу відкритості в діяльності державних службовців що служать у державних органах, дотримання законності, викорінювання бюрократизму, корупції та інших негативних явищ у системі державної служби й т.п.

Виконання завдань у державній службі базується на комплексі принципів, які реалізуються через професійну діяльність держав­них службовців.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про державну службу» основними принципами державної служби є: служіння народу України; демократизм і законність; гуманізм і соціальна Принципи державної служби — це базові ідеї, які відобра­жають об'єктивні закономірності становлення та розвитку державної служби, напрями реалізації компетенції, завдань, функцій державних органів, повноважень державних службов­ців, зумовлюють цінність та соціальну значимість функціону­вання інституту державної служби.

Для того, щоб державна служба стала ефективним інструмен­том трансформації державного апарату, слід з'ясувати її мету (цілі) та функції.

Цілі державної служби розглядаються як бажаний стан системи, бажаний результат її поведінки, заради досягнення якої виконуються різні управлінські дії. Визначаючи основні цілі, необхідно виходити з двох передумов:

• по-перше, державна служба як державний соціальний інститут повинна сформувати умови для її зв'язку із запитами народу;

• по-друге, вона має створити чітку об'єктивну систему органі­зації роботи держапарату.

Головною метою функціонування державної служби є досяг­нення ефективності та економічності з дотриманням соціальних, правових, організаційних та психологічних чинників.

Під функціями державної служби варто розуміти основні напрямки практичної реалізації правових норм інституту державної служби, що сприяють досягненню відповідної мети правового регулювання державно-службових відносин і виконанню державною службою своєї соціальної ролі й державно-правового призначення.

Виділяються такі функції державної служби: основні - інформаційне забезпечення, прогнозування і моделювання, планування, організація, керівництво, координація, контроль, регулювання, облік; загальні - здійснення державної кадрової політики; комплектування персоналу державних органів з урахуванням здатностей, професійних, особистих і моральних якостей; організація державної служби; планування й прогнозування розвитку персоналу державних органів; аналіз стану й ефективності державної служби в органах державної влади й ін.; специфічні, які можна розглядати як регулятивний й організаційний вплив щодо обмеженого й доцільного втручання в сферу економіки й соціально-культурного будівництва, у яких об'єкти управління володіють значною самостійністю у виборі рішень й їхньої реалізації; допоміжні, які мають на меті обслуговування діяльності державних органів у рамках основних, загальних і специфічних функцій (діловодство, юридичне обслуговування, матеріально-технічне забезпечення й ін.); спеціальні, які відображають особливості об'єкта управління (наприклад, методичне, технічне керівництво). Вони можуть доповнювати загальні функції у випадку їхньої недостатності.

Професійно-кваліфікаційна характеристика посади державного службовця — це нормативний документ, який визначає науково обґрунтований перелік професійних завдань, обов’язків та повноважень державного службовця, вимоги до його професійної підготовки, освітньої кваліфікації, досвіду практичної роботи. Професійно-кваліфікаційна характеристика також встановлює місце посади в структурі органу державної влади, на основі правового статусу органу та його основних завдань відображає правовий статус державного службовця, у т. ч. права, повноваження, функціональні обов’язки, відповідальність і гарантії; визначає вимоги щодо кваліфікації, компетентності та професіоналізму (освіти, необхідних умінь, знань, навичок), основних аспектів особистої культури.

Професійно-кваліфікаційна характеристика посади державного службовця є основним документом, за яким органи державної влади розроблятимуть посадові інструкції державних службовців. Професійно-кваліфікаційні характеристики повинні окреслювати загальні вимоги до державних службовців, їх застосування призначено для: вирішення питань кадрового забезпечення органів державної влади висококваліфікованими фахівцями; визначення завдань, обов’язків та кваліфікаційних вимог до осіб, які займають посади в органах державної влади; визначення змісту професійного навчання і формування програм різних видів навчання державних службовців.