45. Державне регулювання ринку фінансових послуг та зовнішньої економічної діяльності.

Фінансовий інститут - організація, що засновується у формі акціонерного або іншого товариства і реєструється як юридична особа, що забезпечує функціонування ринків товарів і капіталів.

Необхідність державного регулювання фін ринку:

-фінансовий сектор – чинник економічного розвитку;

-фінансові посередники створюють гроші (квазігроші).

Макроекономічна ціль регулювання фін ринку:стабільність фін сектора і захист прав споживачів

Органи державного регулювання:

Загальні ДПА, Антимонопольний комітет, Аудиторська палата, Міністерство фінансів, Міністерство економіки.

Специфічні НБУ, Держфінпослуг, ДКЦПФР, Держфінмоніторинг

Сфери фін послуг: банківські установи; небанківські кредитні установи; страхуві послуги;

ІСІ; пенсійні фонди).

Заходи держ у сфері фін послуг: недопущення неплатоспроможності суб’єктів фін послуг (встановлення вимог щодо структури активів), контороль за виконанням своїх зобов’язань перед клієнтами та вимоги щодо складання звітності.

Проблеми розвитку ФІ

-низька інвестиційна активність ФІ;

-нерозвинутість НФУ, фондового ринку;

-недосконалість фінансової інфраструктури;

-валютно-курсова нестабільність;

-доларизація економіки;

- інформаційна асиметрія;

-фінансові спекуляції, шахрайство;

-недовіра до ФІ;

Сьогодні спостерігається універсалізація фінансових послуг та ускладнення структури самого фінансового сектору, відповідно зростає потреба у створенні мегарегуляторів.

Регулювання банківської діяльності та нагляд за нею покладено на НБУ з метою забезпечення стабільності функціонування банків та довіри населення до банківської системи в цілому.

Держава своїми діями може попередити та вчасно зреагувати на проблеми у фінансовому секторі, застосовуючи конкретні інструменти антикризової політики, які можна поділити на загальні (закони, ліцензії, штрафи, санкції, пільги, податки тощо) та специфічні для фінансового ринку (процентна ставка, облікова ставка, резервні вимоги, вимоги до розміру капіталу тощо).

Через недосконалість податкового законодавства у сфері фінансових послуг виникає проблема прозорості, чіткості, взаємоузгодженості та справедливості податкового навантаження на різні види фінансових активів. Недоліком податкової системи є диференціація ставок податку в залежності від виду фінансового інституту, що, з точки зору функціонування економіки, є не досить виправданим.

З метою стимулювання ринку цінних паперів у країнах з перехідною економікою можна запровадити практику зменшення оподатковуваного доходу громадянина на суму, яка інвестується в цінні папери.

Органами державного регулювання ЗЕД є:

- Верховна Рада; КабінетМіністрів; Національний банк; Міністерство закордонних справ; Державна митна служба та інші.

46. Інноваційно-інвестиційна політика держави, методи та інструменти.

Державна інноваційно-інвестиційна політика - це діяльність держави, спрямована на створення сприятливих нормативно-правових та економічних умов для інвестицій взагалі й інвестицій в інновації, стимулювання процесу формування інвестиційних умов для інноваційного розвитку, а також формування ринку інновацій та інвестицій.

Підтримувати необхідні темпи розвитку технологій більшість українських підприємств не в змозі з наступних причин:

1. Розрив між технологічним станом розвинених країн світу та України

2. Збитковість підприємств. За результатами 2004 року 39,3% підприємств промисловості стали збитковими.Самостійно забезпечити достатній рівень фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) окремо взяте підприємство не в змозі.

3. Підприємство є складовою частиною системи коопераційних зв'язків, а отже, не одне, а вже ряд підприємств технологічного ланцюга потребують забезпечення та узгодження інноваційного розвитку.

4. Конкурувати з іноземними підприємствами за умов отримання ними різноманітної допомоги з боку держави фактично неможливо - необхідна чітка стратегія ліквідації відставання в інноваційній сфері. Наразі для мінімізації присутності іноземних конкурентів на внутрішньому ринку потрібна політика протекціонізму.

Роль держави в розвинутих країнах світу полягає у використанні цілого ряду форм стимулювання розвитку виробництва, експорту, інноваційної діяльності.

Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки:

- енергоефективні та ресурсозберігаючі технології в промисловості і агропромисловому комплексі;

- охорону довкілля та раціональне природокористування;

- новітні біотехнології;

- нові комп'ютерні засоби і технології інформатизації суспільства;

- нові речовини і матеріали

Інструментарій державного управління: у держави є як важелі прямої дії у вигляді централізованих державних капітальних вкладень в об'єкти загальнодержавного значення, в розвиток державного сектора економіки, так і засоби непрямого регулювання інвестиційного середовища за допомогою бюджетної та грошово-кредитної політики .

Основними інструментами реалізації державної інноваційно-інвестиційної політики держави у сучасних умовах є діяльність державних інституцій: агентств, центрів, установ, які здійснюють відбір і фінансування інноваційно-інвестиційних проектів, і програмно-цільовий метод, який визначає першочергові цілі держави в інвестуванні і забезпеченні цих програм фінансовими ресурсами.