31.Культура України XIV — першої половини XVII ст.

У XIV—XVI ст. українські магнати поступово ополячилися. Селянство, потрапивши в кріпацьку неволю, було неспроможним захистити національну культуру. Єдиним станом, який тоді вів нерівну боротьбу із загарбниками за розвиток рідної школи, православної церкви, мови, письменства, мистецтва, було українське міщанство і дрібне боярство. Саме вони, нещадно переслідувані на своїй землі польською шляхтою і католицькою церквою, зуміли зберегти духовні цінності українського народу. Незважаючи на катаклізми, які спіткали Україну (татаро-монгольська навала, втрата незалежності), культурний розвиток у містах тривав. Уже в другій половині XIV ст. чітко простежується використання української мови в державних актах, літературних пам'ятках, історичних піснях. В останніх звучали заклики до боротьби з поневолювачами за незалежність і свободу рідного краю.

У Краківському університеті вихідці з України навчалися з часу його заснування (1364). Лише в XV—XVI ст. тут отримали освіту 800 українців. Вчилися вихідці з українських земель також у знаменитій Паризькій Сорбонні, в університетах Німеччини: Гейдельберзькому, Віттенберзькому, Лейпцизькому та інших. Українські студенти були і в Італії — у Болоньї та Падуї.

Першим вищим навчальним закладом в Україні стала Острозька школа (колегіум), яку у 1578 р. відкрив князь Костянтин Острозький у м. Острозі (тепер Рівненська обл.). Ця школа згодом піднялася до рівня тогочасних європейських академій. У ній кращі українські та іноземні вчені викладали граматику, риторику (мистецтво виголошувати промови), арифметику, музику, астрономію та інші науки. Викладачами там працювали високоосвічені люди: Дем'ян Наливайко, Василь Суразький, Тимофій Михайлович, Ян Лятош, Кирило Лукаріс та інші.

Культурному піднесенню в Україні наприкінці XVI — на початку XVII ст., зокрема розвиткові освіти, сприяли братства — громадські православні організації міщан. Першим і достатньо впливовим було Львівське братство, яке виникло в 1439 р. Його коштом утримували школу, шпиталь, друкарню, бібліотеку. У цих школах навчалися діти заможних міщан, козаків, нижчого духовенства, дрібної шляхти, старшин, а також сироти. Вихованці шкіл мандрували по Україні, поширюючи знання, закликаючи громадян до опору польсько-католицькому наступу.

На початку XVII ст. центром освіти й науки в Україні знову стає Київ. Тут у 1615 р. була відкрита братська школа й групувалися визначні вчені — І. Борецький, який переїхав зі Львова й став ректором, Єлисей Плетенецький, Захарія Копистенський, Тарас Земка, Мелетій Смотрицький, Касіян Сакович та ін. Митрополит Петро Могила також заснував школу при Києво-Печерській лаврі.

Братські школи були значним спротивом католицьким і уніатським школам, ополячуванню української молоді, виховуючи у неї патріотизм, повагу до свого народу, його минулого, мови, культури.

Науковими центрами в Україні були Острог, Львів і Київ, де зосереджувалися навчальні заклади. Вчені, які групувалися в Острозі, написали ряд наукових праць з філософії, мовознавства, астрономії тощо.

Майстри українського монументального фрескового мистецтва були знаними далеко за межами України. Зокрема, в Польщі наші умільці прикрашали католицькі костьоли і каплиці. В Україні фрескові шедеври майже не збереглися, за винятком фрагментів церкви св. Онуфрія (Лаврів, Львівщина, XV ст.).

Український живопис XIV—XVI ст. розвивався під животворним впливом іконопису Київської Русі-України. Найбільше картин цього періоду збереглося у глухих куточках Карпатських гір. Плідно працювали в Україні художники-графіки. Вони майстерно оформляли книги (спочатку рукописні, а з XVI ст. — друковані).

32. Передумови та причини визвольної війни 1648—1654 рр.

Наприкінці 16 ст. загострилася класова боротьба в Україні, викликана посиленням польського кріпосницького, національного і релігійного гніту (1569 р. — Люблінська унія, за якою українські землі потрапили під владу Польщі; 1588 р. — введення кріпосного права на Україні; 1596 р. — Брестська унія і насильницьке окатоличення українців). Однією з передумов були селянські повстання. Найбільші з них:

• повстання 1591—1593 р. під проводом запорізького гетьмана Криштофа Косинського;

• повстання 1594-1596 р. під проводом Северина Наливайка;

• 1630 р. — повстання під керівництвом гетьмана нереєстрового козацтва Івана Федоровича (Трясили);

• 1635 — повстання під керівництвом гетьмана нереєстрового козацтва Івана Михайловича Сулими.

Причини визвольної війни формувалися з кінця 30-х і протягом 40-х рр. XVII ст. Серед них можна виділити такі:

1. Соціально-економічні:

1) Перетворення Польщі на основного постачальника хліба в Європі призвело до зміцнення земельної власності феодалів та посилення кріпосницького гніту. Для українських селян панщина зросла до 5—6 днів на тиждень, збільшилися також натуральні та грошові податки.

2) Значне погіршення економічного становища міщан: жителі міст, що перебували у приватній власності феодалів, повинні були платити додаткові податки, церковну десятину, виконувати різну роботу на користь власника міста. У містах з Магдебурзьким правом (право на самоврядування) посилилося свавілля польської адміністрації.

3) Погіршення становища реєстрового козацтва після придушення козацько-селянських повстань 30-х рр. XVII ст. Польський уряд видав у 1638 р. «Ординацію Війська Запорозького реєстрового». Цей документ скорочував козацький реєстр до 6 тис. осіб, перетворював не записаних до реєстру козаків на кріпосних селян, забороняв козакам обирати гетьмана, зменшував територію мешкання та пересування реєстрового козацтва.

2. Політичні: відсутність в Україні власної держави призвела до масового ополячення української правлячої верхівки (магнатів, шляхти).

3. Національно-релігійні: перебування українців у масовому релігійному та національному гнобленні. Через католицьку та уніатську (греко-католицьку) церкву польська шляхта прагнула масово окатоличити православних українців, закрити церкви та монастирі, заборонити використання рідної мови.

За характером війна була національно-визвольною, антифеодальною, проходила під релігійними гаслами. Слабкість королівської влади та зміцнення влади великих польських землевласників (магнатів) зумовили початок визвольної війни.

Періоди війни:

1. 1648—1650 рр.:

а) 5—6 травня 1648 р. — битва на Жовтих Водах (Б. Хмельницький переміг поляків);

б) 15—16 травня 1648 р. — битва під Корсунем (зустрілися головні сили, Хмельницький майже дощенту розбив поляків);

в) 12—14 вересня 1648 р. — битва під Пилявцями (Хмельницький переміг, поляки розбиті);

г) 18 серпня 1649 р. — підписано Зборівський світ.

2. 1651—1654 рр.:

а) 29 червня 1651 р. — битва під Берестечком (поразка козаків);

б) 28 вересня 1651 р. — Білоцерківський світ;

3. г) 1 травня 1652 р. — битва під Кийком (перемога козаків).