66. Сутність і багатогранність процесу суспільного відтворення.

Суспільне відтворення — це безпреривний процес, в якому власне вир-во, розподіл, обмін та споживання постійно повторюються та відновлюються через результат виробництва — продукт, через відновлення ресурсів, з яких виробляється продукт, якщо ці ресурси є відновлюваними, та залучення нових невідновлюваних ресурсів, а також через відновлення та розви­ток форм і методів орг-ії праці.Розрізняють такі види суп-го відтворення: просте, звужене, розширене.Просте відтворення — це відновлення вир-ва і споживання на кількісно та якісно незмінному рівні.Звужене відтворення — це відтворення вир-ва і споживання в менших обсягах. Його спричиняють екон. кризи, політичні потрясіння, значні технологічні аварії, катастрофи, війни тощо. Звужене сусп. відтворення є явищем тимчасовим.Розширене відтворення — це кількісне та якісне зростання обсягів вир-ва і споживання.Вирізняють дві групи факторів економічного зростання:1) екстенсивні фактори —• збільшення чисельності зайнятих,•збільшення фізичного обсягу капіталу; 2) інтенсивні фактори — • технологічний проґрес, • рівень освіти та професійної підготовки кадрів, • економія за рахунок зростання масштабу виробництва, • покращення розподілу ресурсів, • законодавчі, інституційні та інші фактори.

67.Економічне зростання: сутність, типи і фактори.

Економічне зростання – збільшення обсягів суспільного вир-ва і розширення неможливостей економіки задовольняти зростаючі потреби населення. Показники економічного зростання: -зростання обсягів ВВП та НД; -темпи зростання; -ефективність та якість зростання. Вирізняють типи економічного зростання:1) екстенсивний тип —• збільшення чисельності зайнятих,•збільшення фізичного обсягу капіталу; 2) інтенсивний тип — • технологічний проґрес, • рівень освіти та професійної підготовки кадрів, • економія за рахунок зростання масштабу виробництва, • покращення розподілу ресурсів, • законодавчі, інституційні та інші фактори. Фактори економічного зростання: економічні та неекономічні.Економічні: збільшення обсягу використовуваних виробничих ресурсів; підвищення якості використовуваних ресурсів; поліпшення способів використовуваних ресурсів (удосконалення організації вир-ва; удосконалення технології вир-ва). Неекономічні: географічно-кліматичні; національно-демографічні; інституціональні; культурно-духові; військово-політичні.

68.Циклічність економічного розвитку. Основні характеристики циклів.

Економіка, як і будь-яка інша система, розвивається нерівномірно, хвилеподібно. Така форма руху пояснюється значною мірою законом спадної граничної продуктивності всіх факторів виробництва. У межах існуючої технології зростання ефективності інвестицій завжди має певну межу, подолання якої зумовлюється НТП і вищою кваліфікацією робітників. Застосування новинок НТП вимагає нагромадження капіталу. Запровадження їх у виробництво зумовлює спочатку швидке зростання граничної корисності факторів виробництва, потім це зростання повільнішає і, досягнувши певного рівня, починає спадати. Так відбуваються злети і спади в економіці. Якщо зміни в технологічному базисі галузей інфраструктури відбуваються через великі проміжки часу (споруди, мости, дороги тощо мають тривалий строк служби), то мають місце довгі хвилі. Якщо йдеться про верстати, машини, устаткування, строк функціонування яких значно менший (до 10 років), оновлення їх відбувається швидше. Таким чином, підвалини хвилеподібного (циклічного) розвитку закладені в самому технологічному базисі виробництва. Але це не єдина причина економічних коливань. Класифікація економічних циклів за тривалістю За тривалістю економічні цикли поділяють на короткі, середні та довгі.

Короткі цикли називають циклами Джозефа Кітчина. Він пов'язував малі цикли з коливаннями запасів золота і визначав їхню повторюваність із періодичністю 3 роки і 4 місяці. Основоположник економетрики Уеслі Мітчелл пояснював причину малих циклів змінами у сфері грошового обігу й визначав їхню тривалість для СІЛА 40 місяців, тобто теж 3 роки і 4 місяці.

Малі (короткі) цикли пов'язані з порушенням та встановленням рівноваги на споживчому ринку. Причиною їх є зміни у сфері кредиту, тому вони й проявляються як кризи кредитної сфери.

Середні цикли, їх ще називають циклами Елемента Жугляра (за ім'ям французького вченого-економіста, який досліджував середні цикли у другій половині XIX ст.). Він пов'язував причину середніх циклів теж зі сферою кредиту і виявив, що вони повторюються з періодичністю 8—10 років, що збігається з періодичністю середніх циклів, причину яких вчені пов'язували з періодичністю оновлення основного капіталу.

Американські вчені Артур Берне та Уеслі Клер Мітчелл, досліджуючи циклічні коливання сучасної економіки, дійшли висновку, що динаміка рядів випуску й зайнятості зумовлює економічне зростання, яке називається зростаючим трендом, а коливання ділової активності навколо тренда утворюють економічні цикли.

Економічний цикл (цикл ділової активності, або бізнес-цикл) — це регулярні коливання рівня ділової активності (як правило, представленого коливаннями національного доходу), коли за зростанням активності настає Ті зниження, яке знову змінюється зростанням.

Особливості сучасних економічних циклів

1. Швидкоплинний розвиток НТП спричиняє потребу і робить можливим частіше оновлення основного капіталу, внаслідок чого повторюваність криз стає частішою.

2. Інтернаціоналізація виробництва, поглиблення науково-технічного співробітництва, глобалізація економіки та розвиток НТП зумовлюють синхронізацію економічних циклів у різних країнах та регіонах світу.

3. Державне антициклічне регулювання спрямовується на недопущення перегріву економіки, що робить зазвичай економічні кризи не такими глибокими, а для циклу не є безумовним проходження усіх фаз.