- •1. Предмет ек теорії та еволюція його визн різ школами.
- •2. Становлення і осн етапи розвитку ек теорії як науки.
- •3.Ек категорії, закони і принципи. Механізм пізн та використ ек законів.
- •4. Методи пізнання ек явищ та ф-ії політич економії.
- •5. Ек. Потреби сусп-ва, їх суть та стр-ра.
- •6. Зміст і дія ек. Закону зрост. Потреб.
- •7.Економічні інтереси: суть, суб’єкти, функції. Єдність суперечностей в системі інтересів.
- •8. Ефективність вир-ва. Її сутність, фактори та ек і соц показники.
- •9. Демонополізація, роздержавлення та приватизація – основа ринк пер-нь е-ки.
- •10. Зміст формац і цивіл підходів до періодизації сусп-го розвитку.
- •11.Ек система: суть, цілі і осн ел-ти.
- •12. Осн типи ек систем: трад-на, ринк-ва, ком-а, зміш.
- •13. Продукт сили і ек відносини як мат і соц ф. Орг-ії ек системи.
- •14. Власність: суть, види, ф. І місце в ек системі.
- •16. Сутність і ст-ра сусп вир-ва. Мат і немат вир-во.
- •17. Осн фактори сусп вир-ва. Виробнича ф-ія.
- •18. Форми організації суспільного виробництва: їх суть, та основні риси.
- •20. Альтер. Теорії вартості і ціни товару.
- •21. Закон вартості, його суть та ф-ії.
- •22. Виникнення та суть грошей. Специфіка вартості грошей.
- •25.Поняття і типи грошових систем. Види та природа сучасних грошей.
- •26.Інфляція: суть, причини, види, соціально-економічні наслідки та шляхи їх подолання.
- •27.Концепції виникнення грошей та їх функції. Закон грошового обігу.
- •28.Ринкове господарство як невід’ємний компонент товарного виробництва.
- •29.Сучасний ринок, його суть, функції та види.
- •30. Попит і пропозиція як елемент ринку. Закони п-ту і пр-ії.
- •31. Основні суб’єкти ринк-ї ек-ки.
- •32. Структура ринк-ї системи та х-ка її елементів.
- •33. Конкур-ія і монополізм як основополож атр ринк ек-ки.
- •35. Сутність капіталу. Його мат-речовий зміст та соц-ек ф.
- •36. Структура авансованого капіталу. Додатковий продукт як матеріальна основа капіталу.
- •37. Стадії кругообороту промислового капіталу та його функціональні форми.
- •38. Кругооборот і оборот промислового капіталу. Основний і оборотний капітал.
- •39. Фізичний і моральний знос основного капіталу. Суть амортизації
- •40. Оборот капіталу та показники виміру швидкості і часу обертання.
- •41. Витрати виробництва, їх сутність, види та умови, що визначають їх динаміку.
- •42. Прибуток: суть, види, його маса і норма.
- •43. Економічний зміст і суть ціни.
- •44. Природа та генезис торговельного капіталу. Торговельний прибуток.
- •45.Витрати обігу: особливості, види та джерела відшкодування.
- •46. Торговельний прибуток(т.П.): сутність, джерела та механізм утворення.
- •47. Природа і генезис позичкового капіталу та його основні форми.
- •48. Банки, їх види та функції. Банківський прибуток.
- •49.Підприємницький дохід і позичковий відсоток як форми економічної реалізації позичкового капіталу.
- •49.2 Підприємницький дохід і позичковий відсоток як форми економічної реалізації позичкового капіталу.
- •51.Фондова біржа як організатор ринку цінних паперів.
- •52.Сутність, види і джерела формування доходів. 53.Поняття, види та джерела доходів. Номінальні та реальні доходи.
- •53. Поняття, види та джерела доходів. Номінальні та реальні доходи.(?)
- •54.Форми розподілу доходів: функціональний та персональний.
- •55. Сімейні доходи, їх джерела, структура та диференціація. Крива Лоренца і коефіцієнт Джині
- •56.Зайнятість і безробіття. Ринок праці і відтворення
- •57.Зайнятість і безробіття: суть, причини, форми Закон Оукена робочої сили.
- •58. Ринок землі. Ціна землі. Оренда землі.
- •59.Орендна плата та її структура.
- •60.Земельна рента, її сутність, види та механізм утворення
- •61.Аграрні відносини: зміст і особливості. Земельна рента та ціна землі.
- •62.Бюджет та податки як інструмент державного регулювання економіки Лаффера.
- •63. Сутність і функції фінансів. Моделі фінансових відносин.
- •64.Фінансова система: суть, структура. Функції бюджету.
- •65.Відтворення національного продукту і національного багатства.
- •66. Сутність і багатогранність процесу суспільного відтворення.
- •67.Економічне зростання: сутність, типи і фактори.
- •68.Циклічність економічного розвитку. Основні характеристики циклів.
- •69.Теоретичні погляди на роль держави в економіці та їх еволюція.
- •70. Світова торгівля, її сутність та структура
- •71.Глобалізація як новий етап інтегралістних процесів у світовій економіці
38. Кругооборот і оборот промислового капіталу. Основний і оборотний капітал.
Кругооборот грошового капіталу:
Кругооборот капіталу, який розглядається не як окремий акт, а як постійно поновлюваний процес, називається оборотом капіталу. Він вимірюється часом і швидкістю.
Час обороту капіталу - це період, протягом якого ресурси проходять сфери виробництва та обігу і повертаються до вихідної (грошової) форми. Час обороту капіталу складається з двох частин: 1) часу виробництва; 2) часу обігу. Час виробництва включає в себе робочий період, перерви у процесі праці, час у виробничих запасах, а час обороту - час продажу, придбання продукції та час придбання факторів виробництва.
Швидкість обороту капіталу. Оскільки час обороту індивідуальних капіталів неоднаковий (у деяких галузях він триває кілька років, а в деяких - значно менше і може тривати кілька місяців, тижнів або днів), то для здійснення аналізу швидкості обороту необхідно мати якусь загальну міру. Такою мірою прийнято вважати рік -360 днів. Швидкість обороту капіталу вимірюється кількістю оборотів за рік:
N =360/о, або п =0/о,
де п - кількість оборотів за рік;
360 - кількість днів у році;
о - тривалість одного обороту.
Підприємці завжди намагаються скоротити час обороту капіталу або прискорити швидкість його обороту, оскільки при тій самій величині авансованого капіталу це дасть можливість отримувати більше додаткової вартості. Чинниками, які визначають швидкість обороту промислового капіталу, є його структура та спосіб перенесення вартості на товари.
Відповідно до способу перенесення вартості на створений продукт капітал у виробничій формі поділяється на основний та оборотний (див. рис. 8.4).
До основного капіталу відносять будівлі, споруди, машини, обладнання та ін. Вони багато разів використовуються у виробничих циклах і переносять свою вартість на готовий продукт частинами, в міру їхнього зносу.
До оборотного капіталу відносять сировину, допоміжні матеріали, пальне, та ін.. Вони використовуються повністю за один виробничий цикл і протягом нього переносять свою вартість на готовий продукт. До оборотного капіталу належать також вартість робочої сили, яка набирає форми фонду заробітної плати.
Оборотний капітал у сукупності з капіталом обігу (це частина капіталу підприємства, яка перебуває у грошовій і товарній формах - грошові кошти, кошти в розрахунках, готові вироби) утворюють оборотні засоби.
Процес переносу вартості основного капіталу протягом його служби на вартість виробленого товару називається амортизацією. Щорічні амортизаційні відрахування, які утворюють амортизаційний фонд, здійснюються за спеціальними нормами, які в кожній країні встановлюють державні органи.
Норма амортизації - встановлений законодавчо відсоток від балансової вартості основного капіталу, який списується щорічно на собівартість продукції. Її розрахунки здійснюються за формулою
На=Кб/Ап - Кл/Кб х 100%,
де Кб - балансова вартість основного капіталу; Кл - ліквідаційна вартість основного капіталу, Ап - нормативний строк функціонування основного капіталу (ОК).
Амортизаційний фонд частково використовується на капітальний ремонт елементів основного капіталу, проте основна його частина нагромаджується у грошовій формі для того, щоб у майбутньому придбати нові машини, обладнання та інше на заміну тих, що зносилися.
Зношування основного капіталу відбувається під впливом двох факторів: 1) виробничого використання - в результаті нього засоби праці втрачають свою споживчу вартість, фізично зношуються; 2) технічного прогресу, розповсюдження досягнень якого зумовлює появу дешевих або досконаліших засобів праці, тобто спричинює моральний знос основного капіталу, що використовується. За сучасних умов саме моральний знос зумовлює необхідність швидкого поновлення елементів основного капіталу, що, в свою чергу, приводить до впровадження в практику господарювання ринкових країн нових систем амортизації. Згідно з цим в Україні, відповідно до Закону "Про оподаткування доходу підприємства" від 1.07.1991 р., використовують два методи відрахування амортизації: пропорційний і прискорений. При цьому основний капітал поділений на чотири групи, для кожної з яких розроблено свої норми амортизації, які були введені з 10.10.2004 р.
1-ша група - будівлі, споруди, передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини - 2%;
2-га група - автомобільний транспорт і вузли до нього, інформаційні системи, меблі, побутові електронні та електромеханічні прилади, інше конторське (офісне) обладнання - 10%;
3-тя група - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1,2 і 4 - 6%;
4-та група - електронно-обчислювані машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів) - 15%.
Мета прискореної амортизації - стимулювання капіталовкладень; створення резерву виробничих потужностей; забезпечення розширеного відтворення засобів праці інноваційного типу.
Наслідком самозростання вартості в процесі кругообороту і обороту капіталу є нагромадження капіталу.
Нагромадження капіталу - процес зворотного перетворення додаткової вартості на капітал. Додаткова вартість, що виникає в процесі кругообороту і обороту капіталу, використовується його власником по-різному:
- одна частина додаткової вартості спрямовується на задоволення особистих (невиробничих) потреб, набуваючи форми доходу;
- друга частина - спрямовується на розширення елементів продуктивного капіталу, слугуючи джерелом нагромадження капіталу і розширення суспільного відтворення. Нагромадження здійснюється через капітальні вкладення, а ефективність використання останніх - темпами нарощування матеріально-технічної бази суспільства, впровадженням в народне господарство досягнень науково-технічного прогресу (див. рис. 8.8; 8.9).
Існують різноманітні шляхи ефективності нагромадження.
- поліпшення технологічної структури капітальних вкладень;
- підвищення частки капітальних вкладень на технічне переоснащення і реконструкцію діючих підприємств при знижені частки нового будівництва (удосконалення відтворювальної структури капітальних вкладень);
- значне скорочення за рахунок концентрації ресурсів тривалості будівництва, виключення випадків перевищення нормативних строків спорудження об'єктів;
- здійснення необхідної реконструкції виробничої бази будівельного комплексу для нарощування обсягів будівництва об'єктів соціальної сфери. Вирішальним засобом підвищення ефективності нагромадження в умовах ринкових відносин є науково-технічний прогрес.