Напрямки використання необробленої деревини на Сумщині протягом 2007-2009 років*

Напрямки використання ліквідної необробленої деревини	2007 рік		2008 рік		2009 рік
	тис.куб.м	%	тис.куб.м	%	тис.куб.м	%
Обсяг використаної деревини	1031	100	928,5	100	854,8	100
у тому числі: перероблено у власних цехах місцевими лісокористувачами	188	18	176,4	19	176,6	21
реалізовано по прямим угодам	533,2	52	419,6	45	544,7	64
реалізовано через аукціон	178,4	17	219,4	24	5	1
експортовано	131,4	13	113,1	12	128,5	15

*за даними Сумського ОУЛМГ та ОКАП «Сумиоблагроліс»

Таким чином, на внутрішньому ринку залишається близько 88% заготовленої постійними лісокористувачами області ліквідної необробленої деревини (у Чернігівській області – 85%, у Латвії – 70%).

За даними райдержадміністрацій планова річна потреба в необробленій деревини приватних деревообробних підприємств області складає близько 300 тис. куб. м (35% річного обсягу реалізації необробленої деревини), значну частину якої вони придбають у місцевих постійних лісокористувачів за прямими угодами.

Канали забезпечення приватних підприємств (підприємців) Сумщини необробленою деревиною, тис. Куб. М

Як свідчить практика, місцеві приватні деревопереробні підприємства області не активно приймають участь в аукціонах з продажу необробленої деревини. Так, за результатами біржових торгів у 2010 році через аукціони з продажу необробленої деревини ними придбано 19,45 тис. куб. м, у 2009 році – 3,1 тис. куб. м, у 2008 році – 72,6 тис. куб. м.

Значні обсяги необробленої деревини на аукціонах придбають ТОВ «Кроно Україна» Львівської області, ТОВ «Експрес-Сервіс» Донецької області, ПФ «Бобр» Харківської області, ТОВ «Примула Трейд» Донецької області, ВАТ «Жидачівський ЦПК» Львівської області, ПП «Дондрев» Донецької області, ТОВ «Залізпром» Сумської області.

Характерною ознакою деревопереробної промисловості Сумщини є зменшення обсягів виробництва продукції та диспропорція в перевищенні темпів зростання продукції первинної обробки над темпами виробництва поглибленої переробки. Крім цього, майже 40% виготовленої товарної продукції реалізується за межі України. Так, у 2009 році експортовано 42% річного обсягу реалізації продукції (у 2006 році – 33%, 2007 році – 46%, 2008 році – 37%).

Динаміка обсягів реалізації деревопереробної продукції місцевими підприємствами, млн. Грн.

Крім цього, з метою налагодження дієвої співпраці між господарюючими суб’єктами деревообробної галузі, підвищення конкурентоспроможності продукції деревопереробників та розширення ринків її збуту, створення нових робочих місць, обміну інформації та вирішення спільних завдань в області засновані на добровільному об’єднанні учасників Сумська обласна галузева організація роботодавців деревообробної промисловості та Сумська обласна організація роботодавців деревообробного та меблевого виробництва, які об’єднують 25 учасників.

Незважаючи на всі позитивні моменти актуальним залишається питання пошуку шляхів підвищення рівня конкурентоспроможності деревопереробної галузі. Для досягнення цієї мети необхідно налагодити ефективну взаємодію між виробниками, споживачами, фінансово-кредитною системою, органами місцевої влади та елементами інфраструктури.

Виходячи з вищевикладеного, можна виділити наступні основні проблеми, що виникають у деревопереробній галузі області:

• якість заготовленого лісу значно перевищує якість наявного в галузі виробничого обладнання, що використовується для переробки необробленої деревини, та технологій виготовлення готової продукції. Так, рівень зносу обладнання сягає до 50%, відходність виробництва сягає 40%;

• недостатній рівень забезпечення приватних деревообробних підприємств лісосировиною – необробленою деревиною у зв’язку з монополією постійних лісокористувачів на лісові ресурси. Неповною мірою місцевим деревопереробникам дозволяє використовувати позитивні аукціонні форми придбання лісу;

• лісокористувачами застосовується практика формування лотів шляхом нав’язування покупцям низькоякісної деревини, зокрема внаслідок включення до привабливих лотів низькосортної деревини малих діаметрів, яка не користується попитом у деревопереробників;

• наслідки економічної кризи: відсутність попиту на деревну продукцію, порушення роботи банківської системи, спад обсягів виробництва, фактичне використання виробничих потужностей приватних деревопереробних підприємств складає до 50%;

• підприємства несуть збитки, що призводить до вимушеного припинення їх діяльності та руйнації деревопереробної галузі в області.

Усі ці проблемні питання розвитку галузі мають негативні наслідки як в соціальній (скорочення робочих місць, зниження доходів населення області), так і в економічній (дефіцит продукції деревообробної галузі на споживчому ринку, зменшення надходжень до бюджетів) сферах.

Враховуючи результати аналізу функціонування деревообробної промисловості Сумщини, доцільно окреслити коло першочергових завдань:

• налагодити ділові взаємозв’язки деревопереробної галузі із суміжними галузями, зокрема лісовою та хімічною промисловістю, будівництвом, транспортною галуззю, які локально сконцентровані в області;

• активізувати роботу асоціацій, що діють на території області та забезпечити надання практичної допомоги членам асоціації в розвитку і зміцненні виробничої, технічної та соціальної бази, організації виставок, конференцій і семінарів з напрямків діяльності деревопереробних підприємств.

Разом з цим на сьогодні з метою підтримки вітчизняної деревопереробної галузі на території України прийнятий Податковий Кодекс України, згідно з яким виключено поняття відшкодування ПДВ при експорті лісу. Таким чином, лісокористувачам буде економічно не вигідно експортувати ліс та понад 12% високоякісної деревини залишиться в області для забезпечення нею зростаючих потреб вітчизняних деревообробних підприємств, установ, організацій.

Разом з цим в умовах системної перебудови економіки України формування сучасної системи управління малим підприємництвом і, зокрема інноваційним, на підставі впровадження кластерної моделі, передбачає упорядкування, відбір та організаційне об’єднання самодостатніх об’єктів господарської діяльності з метою підвищення ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності цих підприємств в умовах трансформації економіки регіону.

Завдання кластеру – управляти науково-виробничими процесами ефективним сучасним способом для прискорення розробки, передачі та комерціалізації технологій, товарів з метою зміцнення позицій у сфері скорішого просування на ринок принципово нової продукції з найменшим ризиком. Кластери малих підприємств збільшують темпи інновацій, визначають напрямок і характер їх використання, тому створюють фундамент стійкого економічного зростання регіону на стратегічну перспективу.

Для реалізації стратегії розвитку потенціалу області на основі кластерів в області необхідно здійснити вибір стратегічних одиниць і ланцюгів суміжних виробництв, які забезпечують розвиток регіональних стратегічних пріоритетів, визначених рішенням органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування. Процес інтеграції ізольованих підприємств у кластери, що базуються на соціально-економічних ресурсах та співпраці суб’єктів господарювання області доцільно провести в два етапи.

На першому етапі утворюються асоціації – проміжні форми об’єднання суб’єктів господарювання, які добровільно погоджуються проводити свою діяльність, спираючись на ідеологію співпраці. На другому етапі асоціації перетворюються в повноцінні територіально-виробничі кластери.

Головним завданням діяльності асоціації є постійна координація діяльності учасників об’єднання шляхом централізації окремих управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників Асоціації, які поділяють спеціалізовану інфраструктуру, робочі ринки та послуги, та мають спільні економічні потенційні можливості або загрози.

За результатами проведеної підготовчої роботи в області визначено пріоритетними роботи щодо створення кластеру у садівництві.

В області по сільськогосподарських підприємствах налічується 973,3 га садів і ягідників, у тому числі зерняткових – 821,7 га, кісточкових – 19,4 га, ягідників – 132,2 га. У плодоносному віці – 548,5 га, зерняткових – 518,5 га, кісточкових – 10 га і ягідників – 20 га. У 2006 році посаджено 108 га садів і ягідників, у тому числі зерняткових – 69,8 га і ягідників – 38,2 га. У програмі розвитку садівництва у 2006 році було задіяно 8 господарств, яким з державного бюджету надано фінансової підтримки на суму 1003 тис. грн. (додаток 7).

Для визначення максимально прибуткових галузей у садівництві наводяться основні складові прибутковості деяких культур за 2008 рік:

Культура	Урожай- ність, т/га	Собівартість 1т, тис.грн.	Витрати на холод, тис.грн./т	Ціна* реалізації продукції, тис. грн./т		Виручка з 1 га, тис. грн.
				свіжої	охолодж. (заморож.)	свіжа продукції	охолодж. та заморож. продукція
Зерняткові	15-20	0,6	0,3	1,5-2,0	5-6	30,6	96,2
Кісточкові	6-8	0,8	1,0*	2-3	20-25*	17,5	157,5**
Ягоди	6-8	ІД	1,0*	2-3	25-30*	17,5	192,5**

* - за цінами 2008 року

** - заморожена продукція

Як бачимо, при реалізації плодоягідної продукції навіть у свіжому вигляді, за умов високої агрокультури та ефективного посередника з ланцюга «сад-споживач», виробник може мати достатньо високу прибутковість (до 10-15 тис. грн. з 1 га).