Порівняльні характеристики громадських мовців 26

Мовець (країна)	Структура доходів: абонентна плата/ держсубсидії/ реклама і спонсорство/ інші	Види програм (% у загальному|спільному| об'ємі|обсязі| вішання)					Ринкова частка мовця (%)
		Розважальні передачі/ телепостановки	Дитячі, юнацькі, освітні, релігійні передачі	Новини	Спортивні передачі
АРД, ЦДФ (Німеччина)	82-0-9-9	41	8	42		7	39
Би-Б-сі (Великобританія)	97-0-0-3	31	28	27		12	42
ДР, ТБ-2 (Данія)	91-0-1-8	41	5	40		14	69
НОС (Голландія)	69-0-23-8	37	13	39		11	36
НРК (Норвегія)	99-0-1-0	41	5	36		18	44
РАИ (Італія)	59-0-37-4	51	9	33		8	49
РТВЕ (Іспанія)	0-25-64-11	60	3	26		10	33
СВТ (Швеція)	98-0-1-1	37	1	49		10	46
ТВП (Польща)	32-0-37-31	47	12	34		7	58
TCP (Швейцарія)	65-0-28-7	20	27	45		8	38
ЧТ (Чехія)	61-0-24-15	41	3	48		7	37
Ей-бі-сі (Австралія)	0-98-2-0	41	33	21		5	14

Як видно, при тому, що кожна компанія обирає власну версію організації і програмної політики, більшість з них орієнтується на багатопланове освітлення суспільного життя. Частка рекламних надходжень в структурі доходів, як правило, невелика, зате велику частку засобів складають абонентна плата, бюджетна підтримка уряду і гроші, що заробляються послугами на ринку. Саме цією обставиною пояснюється некомерційна різноманітність віщання, яка в інших випадках зазвичай тяжіє до найбільш прибуткового «легкого» жанру — «мильним операм» і т.п. Не вони маються на увазі в графі таблиці «Розважальні передачі», а театральні спектаклі, музика, передачі про культуру, фільми тощо.

Суспільна журналістика передбачає значно активнішу роль ЗМК та журналістів у перебігу громадської дискусії і передбачає, що ЗМК й журналісти не стільки реагують на інформаційні приводи, важливі події чи дискусії, які вже ініційовані представниками влади чи громадськості, а самі безпосередньо ініціюють такі дискусії чи навіть створюють інформаційні приводи для дискусій.

Суспільна журналістика існує як у вигляді окремих пресових видань, радіо та телекомпаній, так і у вигляді окремих проектів (сторінок, рубрик у пресі та програм чи передач на радіо та телебаченні).

3.4.1. Проблеми і суперечності. З огляду на довготривале дебатування шляхів створення в Україні громадського мовлення, суперечки щодо шляхів фінансування суспільних (громадських) ЗМК в інших країнах, можна констатувати, що суспільна (громадська) журналістика порушує чи не найбільше дискусій з приводу себе самої. Ці дискусії зводяться до кількох принципових питань:

1. Де пролягає межа, що відділяє журналіста від ролі пропагандиста чи політика? Якщо такої межі чітко не окреслено, це може призвести до того, що ЗМК як окремий соціальний інститут віддасть свої симпатії на користь іншого соціального інституту, і, таким чином, втратить роль самостійного соціального інституту. Беручи активну участь у дискусії з приводу соціально значимої проблеми, ЗМК з одного боку міняють роль пасивного інформаційного посередника на роль активного. Однак тим самим ЗМК самі опиняються в центрі дискусії і з того приводу, наскільки бажаною є активна участь ЗМК і журналістів у розв'язанні суспільно значимої проблеми, яку відповідальність бере на себе журналіст і чиї інтереси він відстоює.

2. Яким чином повинні фінансуватися суспільні ЗМК: безпосередньо споживачами інформації, опосередковано платниками податків через бюджетне фінансування, виключно прямими чи опосередкованими внесками громадян, чи також за рахунок реклами? Пряме фінансування ЗМК громадянами ставить низку питань стосовно високої вартості таких послуг та стабільності фінансування з огляду на мінливість громадської думки і платоспроможності громадян (особливо у перехідних суспільствах). Опосередковане фінансування через держбюджет чи спеціальний фонд, контрольований державою, висуває низку запитань стосовно міри і можливості втручання держави у кадрові призначення, редакційну політику та творчу діяльність журналістів. Змішане фінансування, тобто прямо чи опосередковано за рахунок громадян, а також за рахунок реклами, - усуває низку суперечностей, зумовлених фінансовими можливостями громадян та схильністю держави до маніпулювання ЗМК. Однак при цьому постає нове запитання: чим у такому випадку суспільні ЗМК принципово відрізняються від традиційних ЗМК, що функціонують на засадах балансу та взаємопов'язаності між симпатіями аудиторії та бізнесовою успішністю? Такі й подібні дискусії точаться не тільки у країнах, де поява суспільних ЗМК є ще справою перспективи, але й там, де суспільні ЗМК діють упродовж десятків років. Це означає, що система балансирів і противаг між громадською думкою і соціальними інститутами є не статичною, а перебуває у постійній динаміці, будучи, таким чином, одним із стимулів суспільного розвитку.

Тема № 4.