Питання

1. Дайте загальну характеристику типів джерел інформації, опишіть особливості кожного.

2. Чим відрізняються комунікативні методи збору інформації від некомунікативних?

3. Що таке інформація в журналістиці? Чим поняття інформації відрізняється від поняття «факт»?

4. Яке джерело інформації, на ваш погляд, є найбільш інформаційно ємким в наш час? Обгрунтуйте свою відповідь.

5. Чим, на ваш погляд, відрізняється поняття «інтерв'ю» від поняття «бесіда»? Наведіть приклади.

Рекомендована література

1. Boyd, Andrew (2001). Broadcast Journalism //Techniques of Radio and Television News. Fifth Edition. Oxford: Focal Press.

2. Rene J. Cappon The Associated Press Guide to NewsWriting // The Resource for Professional Journalist. Third Edition. ARCO, Tomson Peterson's, Canada.

3. Зверева И.В. Школа регионального тележурналиста : учеб. пособие для студентов вузов / Н.В. Зверева. — М.; Аспект Пресс, 2004. — 320 с.

4. Ким М.Н. Репортаж: технология жанра. — СПб.: Изд-во В.А. Михайлова, 2005. — 224 с.

5. Корконосенко С.Г. Основы журналистики: учебник для вузов. — М.: Аспект Пресс, 2002. — 287 с.

6. Лазутина Г.В. Основы творческой деятельности журналиста: учебник для студентов вузов. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Аспект Пресс, 2004. — 240 с.

7. Лукина М. Технология интервью: учеб. пособие для вузов / М. Лукина.— М.: Аспект Пресс, 2003.— 191 с.

8. Мельник Г. С. Общение в журналистике: секреты мастерства. — СПб.: Питер, 2005. — 217 с. : ил.

9. Мельник Г.С., Тепляшина A.M. Основы творческой деятельности журналиста. — СПб.: Питер, 2004.— 272 с. : ил.

10. Основы творческой деятельности журналиста: учебник для студентов вузов по специальности «Журналистика» / ред.-сост. С.Г. Корконосенко. — СПб.: Знание; СПбИВЭСЭП, 2000. — 272 с.

11. Самарцев О.Р. Современный коммуникативный процесс. Ч. 1: Основы теории коммуникации: учеб. пособие. — Ульяновск: УлГТУ, 2001. — 108 с.

12. Самарцев О.Р. Современный коммуникативный процесс. Ч. 2: Теория и методика журналистики: учеб.пособие. — Ульяновск : УлГТУ, 2001. — 109 с.

13. Теленовости: секреты журналистского мастерства (Реферат книги И. Фэнга «Теленовости. Радионовости». Сент-Пол, 1985). Ч. 1. — М.: ИПК, 1997.

14. Теленовости: секреты журналистского мастерства (Реферат книги И. Фэнга «Теленовости. Радионовости». Сент-Пол, 1985). Ч. 2. — М.: ИПК, 1998.

Тема № 15

ІНТЕРВ'Ю

Тема № 16

ЩО ТАКЕ НОВИНИ

Тема № 17

СТРУКТУРА ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Тема № 18

СПЕЦИФІКА ТЕКСТУ В ЖУРНАЛІСТИЦІ

18.1. ЩО ТАКЕ ТЕКСТ

18.1. Теоретичні аспекти

18.2. Мова і мовлення

18.3. Текст як спосіб подачі інформації

18.4. Стилістика текстів журналістики

18.2. СПЕЦИФІКА ТЕКСТУ В ЖУРНАЛІСТИЦІ

18.2.1. Текст побутового спілкування

18.2.2. Текст ділового спілкування

18.2.3. Текст ЗМІ

18.3. МАСОВА АУДИТОРІЯ

18.4. СОЦІАЛЬНА АКТИВНІСТЬ

18.5. ДИСКРЕТНІСТЬ ЖУРНАЛІСТСЬКОГО ТЕКСТУ

18.1. Що таке текст

Немає такої форми людського спілкування, в якій мова не грала б основної ролі, за винятком тих знакових систем, де превалює невербальний спосіб обміну інформацією. Масова комунікація, журналістська творчість засновані переважно на мовних способах кодування інформаційного вмісту у вербальному, мовному або графічному втіленні тексту.

18.1. Теоретичні аспекти. Певне використання мовних одиниць, їх функціонування в результаті комунікативного акту, лексичний склад мови, особливості його синтактики, словотворення, вживання тих або інших смислових груп, найобширніше коло мовних явищ - це один з найважливіших критеріїв оцінки комунікативного процесу, що характеризують і його зміст, і його учасників як носіїв даної мови. Мовна та розумова діяльність, що здійснюються за певних умов, знаходяться в складному комунікативному зв'язку з характеристикою учасників спілкування: коммунікатора (автора тексту) і коммуніканта (аудиторії, яка сприймає цей текст). Процес генерації тексту має багатоступінчатий характер, що включає всі елементи - від невербального формулювання задуму до його конкретно-мовної реалізації в графічній або вербальній формі. Властива цьому процесу багатоступінчатість обумовлюється цілим поряд обставин і причинно-наслідкових відповідностей, які безпосереднім чином пов'язані з контекстними, конкретно-комунікативними обставинами, з культурно-історичною ситуацією, з метою, відповідно до якої будується повідомлення, і т.п.

Мова безпосередньо пов'язана з тим культурно-історичним середовищем, в якому вона вживається, з індивідуальними, особистими і одночасно соціальними характеристиками учасників спілкування, несе на собі відбиток традицій, втілює спадкоємність історичного досвіду, закономірно еволюціонує разом з суспільством і його культурою.

18.2. Мова і мовлення. В теоретичному і практичному значеннях слід розуміти різницю між поняттями «мова» та «мовлення». В даному випадку до них потрібно ставитися як до засобу та його застосуванню. Так, мова, через те, що вона є більш загальним поняттям, є тим засобом, за допомогою якого здійснюється спілкування в певній соціальній системі, тобто по суті «мовою» є система потенційних можливостей для спілкування, а «мовлення» - актуалізація цих можливостей в дійсності. Про взаємозв'язок вказаних понять говорить те, що, на думку Ф. де Соссюpa, «історично факт мовлення завжди передує мові» і «саме в мовленні, реалізованій в реченнях, формується і оформляється мова». Фіксація цієї відмінності має у багатьох відношеннях глибокий практичний сенс. Мовлення може сприйматися як реальне втілення одного з можливих варіантів застосування мови, як засіб комунікації (стилістика журналістики, ділового спілкування, лексика молоді або професійна, сленги тощо). Мова має соціальні ознаки, а мовлення характеризується індивідуальними. Текст конкретної сфери діяльності, таким чином, є втіленням саме мовлення, і лише опосередковано - мови.

18.3. Текст як спосіб подачі інформації. З виникненням зв'язного мовлення почала формуватися і мова, за допомогою якої людина прагнула відобразити інформацію і яка формувала його уявлення про навколишню дійсність. Разом з ускладненням знакової системи мови і кількості слів і понять, що її становлять, вираження думки набувало все більш структурованого і формального характеру. Почали з'являтися закінчені висловлення, які об'єдналися в групи, і нарешті, при появі перших форм писемності почали з'являтися основи того явища, яке ми називаємо текстом.

Текст - це спосіб вербального або графічного відображення інформації за допомогою системи знаків (мовних або графічних), пов'язаних семантичною і структурною єдністю. Для тексту характерна єдність структури і композиції, якій підпорядковані всі його елементи.

1. Єдність змісту передається за рахунок системи знаків (формальних або асоціативних), пов'язаних з цим змістом.

2. Закінченість, тобто замкнутість змісту всередині структури цього тексту.

3. Інваріантність, тобто можливість висловлення данного змісту різними засобами.

18.4. Стилістика текстів журналістики. Разом з розвитком та ускладненням мови, а також появою професійної мовної і текстової діяльності, подібної журналістиці, формуються незалежно один від одного єдині принципи побудови текстів. Виділяються його види і типи, що мають відношення як до сфери застосування, так і до його смислового змісту. По суті справи, для кожної мови текст є віддзеркаленням складного комплексу специфічних для даного суспільства мислення і культури, соціально-політичних відносин. Зрозуміло, виділяються і відмінності текстів по соціальній спрямованості та сфері застосування.

Так, наприклад, сильно відрізняються мова законодавчої бази і мова приватних листів, мова офіційного ділового листування і мова ЗМІ. З моменту формування основ професійної журналістики, яка була спрямована на широкі маси людей, її текст став відокремлюватится від інших видів тексту. Лексичну основу текст ЗМК увібрав з найдемократичніших лексичних груп, тобто розмовної, та літературної мови, зрозумілої масовій аудиторії.

Відокремилася і стилістика засобів ЗМК, оскільки відбувся процес наближення складної писемної мови, мови літератури, публічного виступу ритора до мови простих людей. Це створило новий стиль, синтезований на їх основі. Текст журналістики відокремився в новий, особливий тип, з характерною для розміщення на газетній полосі довжиною, дискретністю, адресацією. Формально зберігаючи ознаки просторіччя, відсікаючи ненормативну лексику, текст ЗМК став, по суті «ушляхетнюючою» формою синтезу усної побутової мови і публічного виступу.