1	ПОХОДЖЕННЯ ЖУРНАЛІСТИКИ 1. ВИНИКНЕННЯ ЖУРНАЛІСТИКИ ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 1.1. Вплив у сфері громадської думки ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 1.2. Інформаційна передумова зародження преси ……………………………………………………………………………………………................................................................................ 1.3. Передумови у сфері духовної культури ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 1.4. Матеріально-технічні передумови ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 1.5. Потреба суспільства в новому соціальному інституті ………………………………………………………………………………………………………………………………………… 1.6. Становлення капіталізму ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 1.7. Перші періодичні друкарські видання ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 1.8. Соціально-економічні причини ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 1.9. Ідеологічні та політичні процеси …………………………………………………………………………………………………………................................................................................. 1.10. Технічні засоби для відтворення і передачі інформації ……………………………………………………………………………………………………………………………………… 2. ПРАЖУРНАЛІСТСЬКІ ЯВИЩА ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 3. РАННІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПРЕСИ ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………
2	КОНЦЕПЦІЇ ЖУРНАЛІСТИКИ 1. КОНЦЕПЦІЇ ЖУРНАЛІСТИКИ ……………………………………………………………………………………………………………................................................................................... 1.1. Гуманітарно-демократичний напрям …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… свобода преси ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. соціальна відповідальність ………………………………………………………………………………………………………………................................................................................... демократизм і народність ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 1.2. Марксистська теорія журналістики ………………………………………………………………………………………………………................................................................................. класову боротьбу …………………………………………………………………………………………………………………………................................................................................... 1.3. Масово-комунікаційні концепції …………………………………………………………………………………………………………................................................................................... 2. ТЕОРІЇ ПРЕСИ ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 2.1. Авторитарна теорія преси …………………………………………………………………………………………………………………................................................................................. 2.2. Лібертаріанська теорія преси …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 2.3. Теорія соціальної відповідальності ………………………………………………………………………………...................................................................................................................... 2.4. Радянська концепція …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 2.5. Інші підходи ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………
3	МОДЕЛІ ЖУРНАЛІСТИКИ 1. МОДЕЛІ ЖУРНАЛІСТИКИ І ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ……………………………………………………………………………………………………………………………… 1.1. Феодально-монархічна преса …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 1.2. Релігійно-клерикальна преса …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 1.3. Буржуазна модель преси ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 1.4. Соціалістична модель журналістики ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 2. СУЧАСНІ НАЙВІДОМІШІ ТЕОРІЇ ПРЕСИ ……………………………………………………………………………………………….................................................................................... 2.1. Радянська комуністична концепція ……………………………………………………………………………………………………….................................................................................. 2.2. Авторитарна концепція …………………………………………………………………………………………………………………….................................................................................. 2.3. Лібертаріанська концепція ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 2.4. Концепція соціальної відповідальності ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 2.5. Революційна концепція …………………………………………………………………………………………………………………….................................................................................. 2.6. Преса як інструмент економічного розвитку і формування національної самосвідомості ………………………………………………………………………………………………… 2.7. Демократична соціалістична концепція ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 2.8. Яку модель преси слід вибрати? ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 3. СУЧАСНА ЖУРНАЛІСТИКА КРАЇН ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПРОСТОРУ (Росія, Україна) ………………………………………………………………………………………………. 4. СУСПІЛЬНА (ГРОМАДСЬКА) ЖУРНАЛІСТИКА (Public Journalism) …………………………………………………………………................................................................................... 4.1. Проблеми і суперечності …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………
4	СОЦІАЛЬНІ РОЛІ ЖУРНАЛІСТИКИ 1. СОЦІАЛЬНІ РОЛІ ЖУРНАЛІСТИКИ …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 1.1. Виробничо-економічна роль ……………………………………………………………………………………………………………….................................................................................. 1.2. Інформаційно-комунікативна роль ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 1.3. Регулююча роль …………………………………………………………………………………………………………………………….................................................................................. 1.4. Духовно-ідеологічна роль …………………………………………………………………………………………………………………................................................................................. 2. Способи і методи регулювання журналістикою …………………………………………………………………………………………………………………………………………………..
5	ФУНКЦІЇ ЖУРНАЛІСТИКИ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФУНКЦІЙ ЖУРНАЛІСТИКИ ……………………………………………………………………………………………………………………………… 1.1. Ідеологічні функції ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 1.2. Культуроформуючі функції ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 1.3. Рекламно-довідкові функції ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………... 1.4. Рекреативні функції ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 1.5. Безпосередньо-організаторські функції ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 2. ФУНКЦІЇ ЖУРНАЛІСТИКИ: СИСТЕМА І ВЗАЄМОДІЯ ……………………………………………………………………………………………………………………………………….
6	ЖУРНАЛІСТИКА ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
7	ЖУРНАЛІСТИКА ЯК БІЗНЕС
8	НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ПРЕСИ
9	ПРОФЕСІЙНА ЖУРНАЛІСТИКА
10	ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЯ ЗМІ 1. ГАЗЕТА І НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС …………………………………………………………………………………………………………………………………………………... 2. З ІСТОРІЇ ГАЗЕТНОГО ВИРОБНИЦТВА ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 3. ДОДРУКАРСЬКИЙ ПРОЦЕС ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 3.1. Підготовка тексту ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 3.2. Макет і верстка ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 4. ДРУКАРСЬКИЙ ПРОЦЕС ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 4.1. Спосіб високого друку …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 4.2. Плаский друк …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 4.3. Глибокий друк ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 4.4. Трафаретний друк ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 4.5. Папір ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 4.6. Експедиційне обладнання ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 4.7. Вдосконалення додрукарських та друкарських процесів …………………………………………………………………………………………………………………………………….. 5. ТЕХНІКА РАДІОМОВЛЕННЯ ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 6. НА ШЛЯХУ ДО ЦИФРОВОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ ……………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 7. ЕЛЕКТРОННИЙ ІНСТРУМЕНТ В РУКАХ ЖУРНАЛІСТА ……………………………………………………………………………………………………………………………………..
11	ТИПОЛОГІЯ ЖУРНАЛІСТИКИ 1. ЖУРНАЛІСТИКА ЯК СИСТЕМА ЗМІ ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 1.1. Газети на будь-який смак ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 1.2. Плюралізм радіохвиль …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 1.3. Ефект телебачення ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 1.4. Інтернет …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 2. ІНФРАСТРУКТУРА ЖУРНАЛІСТИКИ ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………
12	СУЧАСНА СИСТЕМА ЖАНРІВ ГАЗЕТНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ 3. ЖАНРОУТВОРЮЮЧІ ЧИННИКИ В ЖУРНАЛІСТСЬКОМУ ТВОРІ …………………………………………………………………………………………………………………………. 3.1. Взаємодія методу і жанру ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..
	3.2. Метод спостереження …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 3.3. Метод публіцистичного прогнозування ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 3.4. Біографічний метод ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 3.5. Аналіз і інтерпретація отриманих даних ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 3.6. Методи пред'явлення фактологічних даних в різних жанрах журналістики ………………………………………………………………………………………………………………… 3.7. Співвідношення форми і змісту …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 4. ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ ТВІР: ТЕМА, ЗАДУМ, ІДЕЯ ………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 4.1. Накопичення матеріалу …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 4.2. Структура задуму ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 4.3. Проблемна сторона задуму ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 4.4. Жанр як категорія художнього мислення автора ……………………………………………………………………………………………………………………………………………….
13	ПРОФЕСІЯ - ЖУРНАЛІСТ 1. ПРОФЕСІОНАЛЬНІ ЯКОСТІ ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 1.1. Почуття обов’язку, відповідальність …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 1.2. Інтелект, поінформованість, цікавість і компетентність ………………………………………………………………………………………………………………………………………. 1.3. Харизма, внутрішній світ ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 1.4. Уміння писати ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 2. ЖУРНАЛІСТ У ГАЗЕТІ ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 2.1. Мова ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 2.2. Пояснення подій …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 2.3. Актуальність ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 3. ЖУРНАЛІСТ НА РАДІО …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 3.1. Звук ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………... 3.2. Оперативність ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 3.3. Гарний текст ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 4. ЖУРНАЛІСТ НА ТЕЛЕБАЧЕННІ ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 4.1. Колективна творчість ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 4.2. Телевізійний оператор …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 4.3. Режисер ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 4.4. Звукорежисер (звукооператор) ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 4.5. Візуальне мислення ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 4.6. Відповідати за усіх ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 5. ВЕДУЧИЙ ТЕЛЕРАДІОПРОГРАМ ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 6. ТЕЛЕКОМЕНТАТОР ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 7. ВЕДУЧИЙ ПРОГРАМИ НОВИН ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 7.1. Нова професія ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 7.2. Говорити звичною мовою ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 7.3. Підкреслити драматизм …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 7.4. Керувати колективом ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 7.5. Зовнішній вигляд ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 8. ВЕДУЧИЙ ТЕЛЕШОУ ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 8.1. Ток-шоу …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 8.2. Стати своїм ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 9. ЖУРНАЛІСТ В ІНТЕРНЕТІ ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 9.1. Інтернет як медіаструктура ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… Глобальність ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. Мультімедійность ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… Інтерактивність ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 9.2. Журналіст в Глобальній мережі ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….
14	ЖУРНАЛІСТ І ІНФОРМАЦІЯ 2.1. Комунікативні методи збору інформації ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………….. Інтерв'ю …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. Бесіда ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. Опитування ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… Телефонне опитування ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… Експертне опитування …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. Запит інформації ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………... Участь в прес конференціях, брифінгах і т.п. ………………………………………………………………………………………………............................................................................ 2.2. Некомунікативні способи отримання інформації ……………………………………………………………………………………………………………………………………………… Особистий досвід і спостереження. Теоретичні аспекти ……………………………………………………………………………………………………………………………………. Практика спостереження і особистого досвіду. Визначення проблеми ……………………………………………………………………………………………………………………. Перевірка інформації …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… Планове спостереження ………………………………………………………………………………………………………………….................................................................................... Акція як метод отримання інформації ………………………………………………………………………………………………………............................................................................ Робота з документами …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. Редакційні архіви і преса ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… Інформаційні агентства і інтернет-ЗМІ ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………… Прес-служби і служби зв'язків з громадськістю ……………………………………………………………………………………………………………………………………………… Матеріали нештатних кореспондентів (stringers, freelances) ………………………………………………………………………………............................................................................ Вимірювання та наукові дані ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 2.3. Аналітичні методи отримання інформації ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………… Моделювання …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… Реконструкція …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… Прогноз …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..
15	ІНТЕРВ'Ю
16	ЩО ТАКЕ НОВИНИ
17	СТРУКТУРА ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
18	СПЕЦИФІКА ТЕКСТУ В ЖУРНАЛІСТИЦІ 1. ЩО ТАКЕ ТЕКСТ …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 1.1. Теоретичні аспекти ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 1.2. Мова і мовлення………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 1.3. Текст як спосіб подачі інформації ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 1.4. Стилістика текстів журналістики ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 2. СПЕЦИФІКА ТЕКСТУ В ЖУРНАЛІСТИЦІ ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 2.1. Текст побутового спілкування …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 2.2. Текст ділового спілкування ……………………………………………………………………………………………………………….................................................................................. 2.3. Текст ЗМІ ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 3. МАСОВА АУДИТОРІЯ ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 4. СОЦІАЛЬНА АКТИВНІСТЬ ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 5. ДИСКРЕТНІСТЬ ЖУРНАЛІСТСЬКОГО ТЕКСТУ ………………………………………………………………………………………....................................................................................
19	СТРУКТУРА ЖУРНАЛІСТСЬКОГО ТЕКСТУ І ПРИНЦИП ПЕРЕВЕРНЕНОЇ ПІРАМІДИ
20	ХЕДЛАЙН
21	ЛІД
22	ОСНОВНИЙ ТЕКСТ
23	ДІАЛОГІЧНИЙ ТЕКСТ

Тема № 1.

Походження журналістики

1.1. ВИНИКНЕННЯ ЖУРНАЛІСТИКИ

1.1.1. Вплив у сфері громадської думки

1.1.2. Інформаційна передумова зародження преси

1.1.3. Передумови у сфері духовної культури.

1.1.4. Матеріально-технічні передумови

1.1.5. Потреба суспільства в новому соціальному інституті

1.1.6. Становлення капіталізму

1.1.7. Перші періодичні друкарські видання

1.1.8. Соціально-економічні причини

1.1.9. Ідеологічні та політичні процеси

1.1.10. Технічні засоби для відтворення і передачі інформації

1.2. ПРАЖУРНАЛІСТСЬКІ ЯВИЩА

1.3. РАННІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПРЕСИ

1.1. Виникнення журналістики

Як і усякий суспільний інститут, журналістика пройшла складний історичний шлях, перш ніж посісти своє сьогоднішнє становище в світі. Преса є продуктом і складовою частиною людської цивілізації, «дзеркалом» національної і світової культури, а зміст і форми її діяльності прямо залежать від потреб певної соціальної системи на конкретному рубежі історії.

В порівнянні з іншими інститутами суспільства (державою, армією, церквою і ін.), журналістика має коротку біографію. Форми інформаційного спілкування з'явилися вже на зорі людства, в процесі обміну «повідомленнями». Спочатку це були знаки (у тому числі і звукові), а потім стала виникати членороздільна мова. Так потреба в обміні інформацією привела до розвитку форм знакового спілкування. Це знакове спілкування сприяло об'єднанню людей при організації поведінки в характерних для первісно-громадського ладу сферах діяльності. При цьому знакове та мовне спілкування виступали як складова частина всього життя людей.

1.1.1. Інформаційне спілкування, в якому були задіяні зір і слух, було могутнім чинником дії на людей і, що найважливіше, — впливу у сфері громадської думки, яка тоді була чи не головною духовно-організуючою силою в життєдіяльності людських спільнот.

Мова, жест, міміка стали чинниками формування уявлень про навколишній світ і способом дії на поведінку людей як членів спільнот вже при первісному ладі. Зв'язка «інформація — громадська думка» свідчить про те, що передвісники майбутніх масово-інформаційних процесів стали зароджуватися в далекі часи.

Із виникненням держави форми суспільного життя ускладнилися, розвернулися процеси розподілу праці, сформувалися політичні інститути і з'явилися професійні політики. В цей час особливо активну роль в розповсюдженні суспільної інформації грають оратори. Політична діяльність великих ораторів старовини, зокрема Демосфена (Греція) і Цицерона (Рим), представляє яскравий вияв того, що можна вже з великою впевненістю назвати пражурналістською діяльністю або протожурналістикою — цілеспрямованим поширенням в масі людей відомостей, що чинять на них ідейно-психологічна дію, формують їх думки, уявлення, прагнення, спонукають до тих або інших дій.

В зв'язку з цим часто згадують, наприклад, давньоримські рукописні вісники «Акта сенатус» і «Акта публіка» і щоденні випуски «Акта дьюрна популі романі». Останні розклеювалися на стінах будинків, продавалися всім охочим, розсилалися в провінції імперії ¹.

1.1.2. Але ні вивішені на міській стіні розпорядження правителів, ні звучні сигнали герольдів, ні рукописні послання, що доставлялися гінцями, не були у повному розумінні слова журналістикою. Вони в такій же мірі відносяться до її передісторії, як і передача відомостей за допомогою вогнів на сторожових вежах фортець або удари вічового дзвону, що закликав городян до загальних зборів. Розвиток, вдосконалення форм поширення соціально значущих відомостей стало інформаційною передумовою зародження преси як якісно нового феномена в історії людства.

Тлумачення журналістики як явища тільки інформаційного буде неповною і недостатньою відповіддю на питання про її природу. Можна збудувати схему послідовного розвитку техніки передачі сигналів від найпримітивнішої до електронно-цифрової. Проте така послідовність порушувалася під впливом обставин розвитку кожній конкретній країні. Так, рукописні вісники Стародавнього Риму не були обов'язковим етапом підготовки до видання газет в інших країнах — вони просто там не існували. Нерідко преса привносилась в життя тих або інших народів ззовні, в «готовому» вигляді, а не як результат тривалої еволюції засобів інформування. Наприклад, у башкир в давнину звичною формою була усна форма масового спілкування — йийин (народне зібрання роду або племені). Розповсюджувачами новин були поети-імпровізатори, у тому числі і в XVII—XVIII ст., коли в Європі газети вже завоювали досить міцне становище. У періоди соціальних потрясінь (зокрема пугачовського бунту) широке розповсюдження мали твори так званої народної публіцистики — листи, відозви, прокламації. Разом з тим, перша в башкирському краю газета, «Оренбургські губернські відомості», вийшла друком лише в 1838 р., причому з’явилася вона за ініціативою «зверху», що виходила від загальноросійської адміністративної влади ².

1.1.3. Інші передумови складалися у сфері духовної культури. Частина з них пов'язана з духовною і творчою суттю самої преси. Із стародавніх часів і до наших днів усні виступи ораторів були і залишаються найважливішою формою масово-інформаційної діяльності. Представники державної влади розсилали для оповіщення своїх підданих гінців: глашатаїв, дяків, герольдів. Характерно, що вже стародавні римляни, що високо шанували мистецтво публічної промови, розрізняли ораторів та риторів. Ораторами вважалися державні мужі, які використовували слово як засіб політичної діяльності; риторами ж називалися знавці формальних правил красномовства, що не осмілювалися публічно судити про долі держави³. У подальшому ораторська лінія отримала сильне продовження. Вона стала невід'ємним елементом культури різних країн і народів. Традиції ораторських виступів широко використовувала церква і релігійні діячі, що стояли на чолі масових рухів (наприклад, проповіді Т. Мюнцера стали значними зразками публіцистики епохи Реформації в XVI ст.). У феодальному суспільстві, де духовне життя частенько набувало релігійного забарвлення, широку популярність набували проповідники, що виступали одночасно і як ідейні наставники своїх слухачів у області громадянської поведінки. Пригадаємо в зв'язку з цим таких лютих викривачів офіційної церкви, як італійський чернець Савонарола (XV ст.) та російський розкольник протопіп Авакум (XVII ст.). Політичне красномовство було складовою частиною суспільно-політичної діяльності вже в XVIII ст., а пізніше стало важливим атрибутом парламентської культури (слово «парламент» походить від фр. parler — «говорити»), взагалі виступів перед широкою публікою, зокрема на мітингах і зібраннях.

Полемічні тенденції активно проникали і в світське спілкування: у публічні виступи володарів і крамольні промови бунтарів, в листування політичних опонентів й літературно-історичні літописи. Це був один з витоків публіцистики, яка своїм народженням зобов'язана пресі, що з'явилася пізніше.

Одночасно з усними розвивалися письмові форми масово-інформаційної діяльності: державні інститути, громадські діячі, ієрархи церкви розсилали різні письмові документи — послання, реляції, рескрипти, булли. Пізніше виникли прокламації, листівки, епістолярні форми кореспонденції. На їх основі сформувалися жанри публіцистики, що широко увійшли до журналістської практики.

Особливо значущу роль зіграло поширення письменності, яка з привілею знатних прошарків все більше перетворювалася на надбання середніх верств населення та ставала масовою. Цей процес супроводжувався безперервним вдосконаленням шрифту — системи знаків для написання текстів. Сьогодні навіть складно уявити, яка напружена ідейна боротьба і художня робота передували виникненню звичної сьогодні форми літер. Разом з існуванням орнаментальної графіки церковного письма виробляються простіші в користуванні цивільні шрифти, розвивається техніка ділового і побутового скоропису. У Європі діячі епохи Відродження гаряче виступали проти старовинних готичних шрифтів — складних в написанні, нелегких для читання, бо стомлювали зір. Характерно, що письмо, яке з'явилося в результаті їх зусиль, отримало назву гуманістичного.

Для культурного розквіту Київської Русі вирішальне значення мало створення на межі IX—X ст. нової азбуки і системи письма — кирилиці. Але це було лише початком довгої еволюції письмової мови з церковнослов’янської (для вузького кола книжників) в загальнодоступну. На прикладі видань петровського часу видно, що використання тієї або іншої графіки шрифту було найпрактичнішим, насущним питанням про популярність і дохідливість газетного слова. Спочатку газети набиралися староруським шрифтом. У 1708 р. Петро I провів реформу і замість архаїчного напівуставу запровадив цивільну азбуку, яка і служила основою російського шрифту до цього дня. З 1710 р. нововведення розповсюдилося на газетну поліграфію, проте ще довгий час частина тиражу виконувалася в колишній техніці: адже значна кількість потенційних читачів навчалася грамоті по церковнослов’янському алфавіту.

1.1.4. До матеріально-технічних передумов виникнення журналістики належить прогрес в науковій і виробничій областях, що поширював матеріальну базу освіти й культури. У величезних стародавніх державах (перш за все в Римській імперії) усні форми поширення відомостей виявилися недостатніми, як і розсилка з гінцями письмових повідомлень. Тому виникли «писані» форми пражурналістики — подоби газет у вигляді зведень актуальних матеріалів різного роду і форм.

Відомо, що в Давньому Єгипті при дворі фараонів «виходила» «газета» у вигляді папірусових сувоїв. Але тривалішим було інше пражурналістське підприємство: у римській державі по вказівці Юлія Цезаря стали «виходити» і втрималися протягом п'яти століть (з I ст. до н.е. по IV ст. н.е.) зведення різних вістей — «Acta Senatus» і «Acta diurna populi Romani». Призначені для них повідомлення писалися на покритих гіпсом дошках, які вивішувалися на видних місцях. У письмових копіях «Acta» розсилалися по містах і провінціях Риму, щоб тримати в курсі подій чиновників, воєначальників, збирачів податей, місцевих управителів, повідомляти їх про рішення центральної влади. І в інших країнах, наприклад в Японії, до виникнення друкарської техніки існували «газети» — відбитки з обпалених глиняних дошок. Відома найстаріша така «газета» — «Іоміурі Каварабан» («Читати і передавати відбиток») за 1615 рік. У Англії поширювалися рукописні листки «News Letters», а в Росії протягом всього XVII ст. при дворі царя випускалися рукописні «Куранти» (від фр. courant — «поточний»), які іменувалися також «Весті», «Стовпці».

В давнину для фіксації тексту використовувалися глиняні і натерті воском дерев'яні дощечки, папірусові сувої. На зміну дерев'яним дощечкам прийшов папір (іт. bambagia — «бавовна»), вперше одержаний в Китаї в I ст.н.е., звідки він потрапив до Японії (VI ст.) і через арабів до Європи (X ст.). Тут стали виготовляти папір з ганчір'я, деревного лубу, прядива (до середини XIX ст.). На Русі до появи паперу писали на бересті. При письмі користувалися очеретяною паличкою-пером (калам), волосяним пензликом, дерев'яними паличками (стило в Римі, писало на Русі), гусячим та іншим пір'ям.

У Німеччині Іоганн Гутенберг з Майнца (XV ст.) застосував набірний шрифт — окремі літери (букви, знаки), з яких можна скласти будь-який текст, і використовував виноградний прес для друкування Біблії. Його вважають винахідником книгодрукування, що ознаменувало начало нової ери в історії світової культури. У долі кожного народу є подібні пам'ятні сторінки. У Росії високо цінується справа першодрукаря Івана Федорова, який разом з Петром Мстиславцем випустив книгу «Апостол» (XVI ст.). На території Америки друкарський прес був вперше використаний для видання восьмисторінкової брошури, що оповідала про землетрус в 1541 р. Завдяки вдосконаленню поліграфічного виробництва розширювалися можливості для тиражування актуальної інформації і її оцінки, для появи масової читацької аудиторії.

З розвитком пражурналістської діяльності виникає потреба у фахівцях «інформаційної служби». У середньовічній Європі були створені навіть своєрідні бюро по збиранню і розповсюдженню письмової інформації — цехи письменників новин (Novellanti в Римі, Scrittori d'awiso у Венеції). Тоді ж виникло слово «газета» — від назви монети «gazzetta»; за таку монету Венеції можна було купити зведення новин для прочитання. Проте всі названі явища відносяться до пражурналістіки, як би сильно їх окремі риси не були схожі на журналістику, пражурналістські явища характеризуються обмеженим і непостійним поширенням «видань» (вони адресовані достатньо вузькій аудиторії та йдуть до неї дуже довго), відсутністю друкарської техніки (яка ще не винайдена), що дозволяє швидко тиражувати газети і журнали.

Забігаючи вперед, згадаємо й інші великі технічні новації, що рішуче змінили швидкість поширення масової інформації та позначилися на розвитку журналістики: винахід телеграфу (1832), фотографії (1839), телефону (1876), звукозапису (1877), телебачення (1884), радіо (1895) і т.д. Безпосередньо у поліграфії революційні перевороти зробили ротаційна друкарська машина (1846), що замінила плоский друк окремих листів на роботу з рулоном паперу, і рядковідливна машина лінотип, винайдена американцем Отмаром Мергенталером (1884), що прийшла на зміну ручному набору окремих літер. Процес вдосконалення засобів фіксації і доставки інформації, зрозуміло, продовжився в XX ст., він не зупиняється і в наші дні.

1.1.5. Для виникнення журналістики недостатньо було зрілості якої-небудь однієї з названих передумов. Потрібно, щоб одночасно позначилася дія цілої групи чинників економічного, культурного, матеріально-технічного порядку. І найголовніше — повинна була виявитися гостра потреба суспільства в новому соціальному інституті, інакше кажучи, потрібні були соціальні передумови. Каталізатором цього процесу став перехід від феодально-абсолютського ладу до буржуазного.

Закономірно, що періодика як невід'ємний елемент суспільного життя і культури спочатку виникла в європейських країнах, а скажемо, не в Азії, де друкарська справа з’явилося набагато раніше. Жителі Кореї по праву вважають своєю національною гордістю музей стародавнього книгодрукування: тут зберігаються найстародавніше на планеті видання, виконане за допомогою дошок-кліше (751 р.) , і книга «Чикчжі симчхе», надрукована набірним металевим шрифтом за 70 років до винаходу Гутенберга. У Китаї вже в VII—X ст. (правління Таньської династії) виходили рукописні газети дібао, а набірні шрифти застосовувалися в друкарнях вже в XI ст. Історики згадують китайську газету «Kingpao» («Вісник столиці») як найстарішу в світі. Правда, називаючи датою її заснування 911 р., вони посилаються на перекази, а не на точні свідчення. З 1361 р. газета почала виходити регулярно, один раз в тиждень. Проте вона містила лише імператорські декрети і інші придворні вісті. Це означає, що в країні, не зважаючи на зрілість однієї з передумов, не виникла ще гостра соціальна потреба в періодиці як дзеркалі поточної історії, як подієвій картині світу. Китайські учені говорять, що преса, в сучасному розумінні слова, на їх батьківщині з'явилася на початку XIX ст., причому пов'язують цю подію з видавничою активністю іноземців, що відкривали для себе далеку країну ⁴.

1.1.6. Потреба в періодиці раніше всього з'являлася там, де швидше йшло становлення капіталізму. На європейському континенті найперші газети почали виходити навіть до винаходу тут книгодрукування. Це були рукописні аркуші новин з такими назвами: «авізо», «нувель», «цайтунг», «коранто», «реляція» ⁵. Цікаво, що так, за традицією, називаються і нинішні періодичні видання: «Нувель обсерватер» у Франції, «Нойе цюрхер цайтунг» в Швейцарії, «Курант, ніве ван де дах» в Нідерландах і т.д. Найстаріший із зразків такої хроніки, що збереглися, з'явився в Кельні в 1470 р. Подібні спроби робилися і в інших державах Європи. У Росії на початку XVII ст. випускалися рукописні «Куранти», що давали правителям інформацію про події в світовій політиці. Сьогодні ми назвали б їх першим вітчизняним дайджестом (збіркою передруків з інших видань), оскільки головними джерелами матеріалу служили публікації європейських газет, а також безпосередні враження мандрівників за рубіж, ретельно підібрані в Посольському приказі (міністерстві закордонних справ, якщо користуватися сучасною термінологією).

Власне журналістика — друкарські періодичні видання — могла виникнути тільки після винаходу книгодрукування. У Європі технічні передумови книговидання почали складатися з 30-40-х рр. XV ст. Вже в 1510 р. в Парижі нараховувалося десять друкарень. У Європі друкуються календарі, збірки вістей, листки — безпосередні попередники газет, журналів, альманахів.

1.1.7. Першими періодичними друкарськими виданнями вважаються німецькі газети, що вийшли в 1609 р. «Relation Adler» (Страсбург) і «Aviso-Relation oder Zeitung» (Аугсбург). Цей рік вважається роком народження преси. Правда, до нас дійшли далеко не перші їх номери. Назва «Relation Adler» була багатослівною та пишною: «Відомість про всі видатні і визначні події, що сталися у Верхній і Нижній Німеччині, у Франції, Італії, Шотландії, Англії, Іспанії, Угорщині, Польщі, Валахії, Молдавії й Туреччині за нинішній 1609 р. Всі відомості віддруковані в тому вигляді, в якому були доставлені». Лише згодом через багато років газети набули звичних нам сьогодні коротких і виразних назв. На зорі преси, в період становлення, такі назви ніби додатково підтверджували своє право на існування за допомогою розгорненої та багатообіцяючої назви-титулу.

У XVII ст. друковані газети з'явилися в Бельгії (1605), Швейцарії (1610), Франції (1611), Англії («Weekly News...», 1622), Італії (1636), Іспанії (1661) і інших країнах Європи. За підрахунками істориків, до 1630 р. їх було не менше 30. У Росії родоначальницею періодичної преси була газета «Ведомости», заснована по волі Петра I в 1702 р. Це було державне політичне видання, що пропагувало петровські перетворення. У указі про друкування газети, в традиції свого часу, вона іменувалася так: «Відомості про військові та інші справи, гідних знання й пам'яті, що трапилися в Московській державі та в інших навколишніх країнах». До речі, Петро I був і одним з головних авторів повідомлень, що публікувалися там. Серед журналів першим зареєстрованим виданням став «Journal des Savants» («Журнал ученого»), що виходив з 1655 р. в Парижі. На кількох сторінках в ньому друкувалися новини науки і техніки.

У другій половині XVII ст. з'явилися журнали, почали виникати щоденні газети. Втім, спочатку головною зброєю політичної боротьби були видання типу брошури — памфлети. Саме памфлети стали головною ідеологічною зброєю під час Англійської буржуазної революції. А напередодні Великої Французької революції виникла буржуазно-демократична політична преса газетного типу. Під час революції виходили знамениті газети: «Друг народу» Марата, «Пер Дюшен» Ебера, «Захисник конституції» Робесп’єра.

Нові видання швидко набували тих ознак, які відрізняли їх від іншої друкованої продукції і без яких не можна було б говорити про сам факт існування преси. Це — регулярність і періодичність випуску, відносно великий тираж, широке розповсюдження, оперативність і актуальність інформації. Практично відразу ж відбулося розділення преси на основні типи: 1) оперативні, переважно подієві газети, 2) більш схильні до аналізу журнали, що нагадували книгу, 3) порівняно рідкі по періодичності календарі, 4) бюлетені, 5) почасові довідники. Зрозуміло, що система сучасної преси виглядає набагато багатшою та строкатішою. До речі сказати, походження слова «газета» зазвичай пов'язують з дрібною монетою gazetta, якою у Венеції розплачувалися за рукописні листки новин. Проте не можна не згадати про те, що загальноприйнятим терміном це слово стало з легкої руки Т. Ренодо — засновника першого у Франції національного видання під назвою «La Gazette» (1631) .⁶

Перші газети, розраховані, перш за все, на купців і городян, містили відомості про торгівельні шляхи, пені, хід торгівлі, рух товарів, внутрішнє життя країн, міждержавні стосунки та іншу інформацію, важливу для ділових людей того часу. Але вже «La Gazette», створена за участю кардинала Ришельє, почала публікувати політичні новини з орієнтацією на державні інтереси Франції. Якщо на початку XVII ст. налічувалися одиниці періодичних видань, то в XVIII ст. їх було близько 100, в ХIХ ст. — 900, а до 1900 р. — близько 50 тисяч. У 90-і роки XX ст., за даними американського Центру для іноземних журналістів, на земній кулі виходило 9,5 тисячі тільки щоденних газет, причому їх кількість та сукупний тираж за десять років зросли на 12%.

Чим же забезпечувався успіх молодої журналістики? Пригадаємо, що в XVII—XVIII ст. у багатьох країнах Європи і Північної Америки відбулися буржуазні революції. На зміну феодальної замкнутості прийшов ринковий обмін товарами, кооперація жителів різних міст, країн і континентів. Як наслідок — пожвавилися зв'язки між містами і державами. Без джерел інформації налагодити таке спілкування було б неможливо. Саме преса відкривала людині вікно в світ.

Як приклад, наведемо панораму життя, яка відкривалася жителю петровської Московії із змісту одного з перших номерів газети «Ведомости»:

«На Москве ныне пушек медных, гаубиц и мортиров вылито 400... А меди ныне на пушечном дворе, которая приготовлена к новому литью, больше 40000 пуд лежит.

Повелением его величества московские школы умножаются и 45 человек слушают философию и уже диалектику окончили...

Из Персиды пишут: Индейский царь послал в дарах великому Государю нашему слона и иных вещей немало. Из града Шемахи отпущен он в Астрахань сухим путем.

Из Казани пишут: На реке Соку нашли много нефти и медной руды, из той руды медь выплавили изрядну, от чего чают немалую быть прибыль Московскому государству.

Из Сибири пишут: В Китайском государстве езуитов вельми не стали любить за их лукавство, а иные из них и смертию казнены.

Из Олонца пишут: Города Олонца поп Иван Окулов, собрав охотников пеших с тысячу человек, ходил за рубеж в свейскую границу и разбил свейские Ругозенскую, и Гиппонскую, и Сумерскую, и Керисурскую заставы...»

1.1.8. Вирішальним чинником виникнення журналістики були соціально-економічні причини. Рубіж XVI—XVII ст. — час активного формування ринкових відносин, зростання міжнародної торгівлі. В цей же час виникають великі централізовані абсолютистські держави (Франція, потім Росія), розвиваються наука і культура, поширюється письменність, зростає прошарок освічених людей, розширюється читацька аудиторія, виникла поштова служба.

Всі ці соціальні, політичні, культурні, економічні чинники послужили поштовхом для ширшого й регулярнішого розповсюдження торгівельної, комерційної, наукової, культурної інформації, а також політичної — про внутрішнє і міжнародне положення справ. Технічні можливості тиражування інформації сприяють швидкому зростанню й розвитку всебічних зв'язків між країнами. Саме тому час виходу на арену історії буржуазії з її економічними інтересами, а потім і політичними домаганнями супроводжувалося становленням і розвитком журналістики. Крім того, феодально-клерикальні кола почали підтримувати розвиток преси, розуміючи її значення для політичної і ідеологічної боротьби.

Про те, що до створення журналістики штовхали економічні перетворення, свідчить зміст перших газет. Вони значною мірою заповнювалися новинами торгівлі. Підкоряючись духу часу, самі газети ставали товаром, а їх видання вже на ранніх стадіях розвитку журналістики почало приносити доходи. Так, у Франції вже до кінця XVIII ст. газета «Journal de Paris» давала 100 тисяч ліврів прибутку в рік. Якщо спочатку багато газет робилися однією людиною, що виконувала обов'язки і редактора, і кореспондента, і видавця («персональний журналізм»), то незабаром видавництва перетворюються на досить крупні підприємства, в штаті редакцій з'являються найняті робітники, функції яких помітно диференціюються. Надалі капіталізація преси стала одним з головних векторів її розвитку.

У XVIII — початку XIX ст. журналістика розвивалася переважно у формах так званого «персонального журналізму», коли засновник і керівник видання був головним, а деколи і єдиним автором (як Іван Крилов в «Пошті духів»), він же займався друкарською справою і поширенням. Видавалися так переважно журнали, газети посідали як би друге місце. Тиражі були невеликі, вплив преси обмежувався вузьким колом осіб. У Росії навіть у середині XIX ст. тираж в 5—6 тис. примірників вважався величезним.

1.1.9. Преса чи не з моменту свого народження стала учасницею ідеологічних та політичних процесів. Прогресивні ідеологи буржуазії прагнули використовувати пресу для розповсюдження своїх поглядів на суспільний пристрій, а феодально-монархічні сили та церква за допомогою газет відстоювали своє панування й привілеї. Ніякий інший засіб не міг конкурувати з пресою по здібності впливати на масову свідомість.

Не випадково революційні підйоми у минулому і сучасному супроводжуються лавиноподібним зростанням числа газет. Порівняємо: напередодні Великої французької революції в королівстві виходило 60 періодичних видань, а в роки революції — 500. За володіння правом на друкарське слово і самими виданнями розгорталася запекла боротьба, що приймала крайні форми. Так, в кінці XVII ст. у Англії був прийнятий закон, що забороняв поширення газет в неділю, щоб не порушувати святість цього дня тижня. У Франції Директорія, прийшовши до влади в 1795 р., спеціальним декретом встановила смертну кару для неугодних їй журналістів. Наполеон Бонапарт, ставши до влади, відразу заявив: «Газети... повинні робити добро, і лише під цією умовою я їх терпітиму». Він опублікував декрет, згодне якому в Парижі були закриті майже всі політичні газети, а ті, що залишилися, фактично перетворилися на органи урядової пропаганди.⁷ В Німеччині, після захоплення її арміями Наполеона, газети перейшли під нагляд військових губернаторів провінцій. Газетам, за винятком офіційних урядових органів, було заборонено поширювати політичні повідомлення.

У XIX ст. європейська журналістика стала найважливішою областю суспільно-політичного, економічного, культурного життя суспільства, що динамічно розвивалося. Вона відгукувалася на широке коло інтересів і запитів аудиторії, включаючи домоводство, хобі та моди. Політичні угрупування, урядові установи, наукові, культурні й інші товариства та асоціації прагнули обзавестися своїми виданнями, щоб за допомогою ЗМІ знайомити широкі кола громадськості з сферою своїх занять, впливати на громадську думку та умонастрої людей. Сформувалася журналістика різних напрямів, що виражала інтереси різних соціальних сил.

1.1.10. Із зростанням значення журналістики все ширше використовувалися різні технічні засоби для відтворення і передачі інформації (техніка гравірування для ілюстрацій, телеграф для передачі повідомлень, залізниці для доставки і т.д.). У другій половині XIX ст. були винайдені способи відтворення фотографічних знімків за допомогою кліше, ротаційна машина, лінотип. Газети і журнали завойовували широкі кола аудиторії, дякуючи чому зростали тиражі й доходи, формувалися редакційні гуртки, корпус професійних журналістів. В кінці XIX ст. виділилися два різновиди журналістики: масова (для широкого читача з низів суспільства) і якісна (для заможних людей, правлячих кіл, інтелігенції).

Вплив журналістики сильно зріс. Вона почала активно втручатися у внутріполітичну боротьбу і міжнародні відносини, виявилася здатною не тільки впливати на прийняття політичних рішень, знищувати репутації крупних політиків, але й скидати уряди. На перше місце вишли щоденні газети, їх власників стали називати лордами (або баронами) преси, вони увійшли до правлячого істеблішменту суспільства.

На рубежі XIX і XX ст. було винайдене радіо і телебачення. Радіо стало важливим ЗМІ вже в 20-х роках ХХ ст., а телебачення — в кінці 40-х років XX ст. У 80-х років розвиток всіх трьох типів каналів масової інформації (преса, радіо, телебачення) завдяки успіхам радіоелектроніки привів до створення єдиної системи журналістики, до їх «рівноправності» (у деяких відносинах лідером стало телебачення). У 90-х роках до них додалося наповнення і використання масово-інформаційних ресурсів всесвітньої мережі Інтернету (Інтернет-ЗМІ, або кібержурналістика). Кібержурналістика з своїми мультимедійними можливостями ніби інтегрувала якості преси, радіо і телебачення, приєднавши до них неймовірний досі доступ до гігантських інформаційних ресурсів, зокрема в режимі on line (безпосереднього доступу), в багато разів розширивши засоби інтерактивного спілкування, які були у розпорядженні традиційних ЗМІ тощо. Почав формуватися єдиний світовий інформаційний простір, коли міждержавні кордони перестали бути перешкодою для розповсюдження масової інформації. Настання після ери «холодної війни» розрядки, а потім і мирного періоду в розвитку людства додало журналістиці ще вагомішу роль в процесах розвитку земної цивілізації. Якщо раніше в умовах ідейно-політичних зіткнень журналістику називали «п'ятою великою державою» або «третьою силою», то тепер все частіше її почали називати «четвертою владою» (крім законодавчої, виконавчої і судової) завдяки значній ролі в суспільстві через формування масової свідомості в світових масштабах.

Ця сила журналістики обумовлена значенням інформації в сучасному житті суспільства. І роль її збільшуватиметься у міру просування людства до розвиненого інформаційного суспільства, де вирішальним чинником розвитку стануть «інформаційні технології». Володіння інформацією і уміння працювати з нею набуває вирішального значення.

У постіндустріальному інформаційному суспільстві, що формується, діяльність ЗМІ зазнає суттєвих технічних змін. Наступає пора multimedia, коли «споживач» інформації матиме в своєму розпорядженні заснований на комп'ютерній базі єдиний комунікаційний пристрій, що сполучає властивості телевізора, радіоприймача, телефону, електронної пошти, факсу, фото- і відеокамери, причому розміром з книгу. Інтерактивний (двосторонній) зв'язок з банками даних дозволить за допомогою принтера одержувати газету, що створюється з урахуванням інтересів і смаків споживача за допомогою комп'ютера, що «знає» переваги «господаря» і виконує його замовлення. Так виникає парадоксальне явище — індивідуалізована (або демассовізована) масова інформація.

В результаті компоновки «на замовлення» масово-інформаційного «меню» виникає небезпека такої індивідуалізації одержуваної інформації, бо образи світу в свідомості людей будуть істотно (а деколи і кардинально) різними. Єдиний реальний світ перетворюється на безліч неспівпадаючих «образів»-версій. У цих умовах різко зростає значення джерел масової інформації, суть і роль яких — інтегруюча модель сучасності, що створює свого роду background, передоснову світосприйняття та основу парадигми сприйняття всієї іншої інформації. Це особливо важливо для єдиного взаємозалежного світу інформаційної цивілізації XXI ст.