13.5. Ведучий телерадіопрограм

Особливим видом журналістської професії, що сформувалася разом з розвитком електронних ЗМІ, стала професія ведучого теле- і радіопрограм. Під поняттям ведучого ховається безліч різнорідних журналістських професій: коментатор і оглядач на телебаченні і радіо є ведучим власних програм і в цій якості поєднує обидві ці функції: як ведучий він забезпечує взаємозв'язок між елементами програми, а як коментатор представляє її фактичний матеріал. Звичайно, у деяких програмах виступ коментатора чи оглядача може бути самостійним елементом, окремим від ролі ведучого (спортивний коментатор чи оглядач забезпечує інформаційне наповнення самостійного композиційного блоку інформаційної програми). У певних випадках ведучим може стати й інтерв'юєр, якщо жанр програми базується на інтерв'ю, бесіді, розмові.

Думки, версії, подробиці все більше стають основою телевізійної публіцистики, а одним з головних жанрів стає бесіда. Саме тому сьогодні найпопулярнішим стає жанр шоу, заснований на різних варіантах бесіди й інтерв'ю.

13.6. Телекоментатор

Професія телевізійного коментатора має свою специфіку. Телебачення у використанні авторитетної думки бачить аргумент, персоніфікацію ідеї. Відомі політики й економісти, соціологи та письменники, тобто люди, чия думка має соціальну вагу, аналізують і роз'яснюють, дають прогнози й припущення. Об'єктивність залишається за кадром.

Сучасна аналітика користується широким арсеналом дослідницьких засобів (чіткий перелік допустимих варіантів з їх ієрархією за достовірністю, соціологічне аргументування з використанням методів статистичного аналізу, багатокомпонентне висвітлення теми «з усіх боків», залучення аналогій, прецедентів, порівнянь, дослідження персоналій і їх соціально-психологічних характеристик) і, головне, умінням переконувати авторитетом коммунікатора, який за інших рівних умов грає вирішальну роль.

Боротьба за імідж стає полем бою, на якому відбуваються політичні баталії. Сьогодні імідж визначає майже все. Саме в стійких іміджах людей, які говорять правду, бачать соціологи значну перевагу рейтингів провідних інформаційних і аналітичних програм над ведучими шоу-програм, які, здавалося б, знаходяться у більш виграшному положенні. Особа людини, що повідомляє і співпереживає повідомленню, сприймається більш адекватно. Чим сильніша особистість з індивідуальними якостями, що викликають довіру, знаходиться перед нами на екрані, тим сильніше ми відчуваємо потребу зустрітися з нею ще раз та звернутися до її розуміння того, що відбувається.

Як для коментатора, так і для оглядача важливі глибока ерудиція, висока професійна компетенція в даному питанні, уміння аналізувати, здатність миттєвої реакції на події, високі особисті якості. Сьогодні малоцікавим є коммунікатор, що відтворює сукупність чужих текстів, диктор, що висловлює чужу думку. Глядач вимагає активної позиції, вимагає від коммунікатора його власних аргументів і з погляду на їх переконливість робить вибір: довіряти або ні.

13.7. Ведучий програми новин

Ця професія з'явилася буквально двадцять років тому, змінивши на початку 90-х років ХХ ст. непорушних дикторів ЦТ.

13.7.1. Нова професія. Рейтинги періоду демократизації в 90-х рр. ХХ ст. спростовують всі традиційні принципи медіавимирів, оскільки перевищують щонайвищі світові показники. Кінець 80-х взагалі став точкою відходу телелебачення від традиційних жанрів. Масово з'являлися програми, в основі яких був прямий діалог з глядачем, а прямий ефір став відкриттям телебачення. Тільки у 1987 році з’явилися такі передачі, як «Прожектор перебудови», телемости з В. Позднером, «Громадська думка» Т. Максимової, «Погляд» з Лістьєвим, Любімовим і Захаровим, «До і після півночі» з В. Молчановим, «90 хвилин» Центрального телебачення, «600 секунд» О. Невзорова. Трохи пізніше з’явилися «П'яте колесо» на Ленінградському каналі, «Музичний ринг» і ТСН («Телевізійна служба новин» - прообраз майбутніх «Вестей» Російського телебачення). Прямий ефір став головною і основною формою існування телебачення, тому що він з могутньої зброї ідеологічного впливу перетворився на унікальний засіб ведення діалогу, в якому глядач раптом отримав право голосу, відчув себе часткою того, що відбувається. «Інтерес був настільки великий, - згадує В. Гаспарян, - що люди почали чудово розбиратися в, здавалося б, найспецифічніших тонкощах телемовлення ¹⁰⁹».

Реальний вплив на соціальні процеси, зміну громадської думки - річ двосічна. «Так, проштовхнеш якусь людину, зробиш вплив на ухвалення якогось рішення, але навіть якщо ти працюєш за власною ініціативою, завжди знайдуться люди, яким це виявиться вигідно, - в середині 90-х говорив коментатор НТВ Є. Кисельов, - тому, навіть залишаючись в рамках журналістики, не можна переходити межу, що відділяє інформаційно-аналітичний жанр від публіцистики, від викриттів і викриттів». Функцію служби новин він визначає гранично просто - «надавати максимум інформації і суму існуючих точок зору, найрізноманітних», залишаючи право вибору самому глядачу. Якоюсь мірою це характеризує тон більшості журналістів і загальну функцію самої інформаційної журналістики. На жаль, вона проголошується, як правило, лише декларативно, проте існує у принципі.

13.7.2. Говорити звичною мовою. Телебачення навчилося розмовляти мовою простої людини, а не рубаними фразами заяв радянського уряду і міркувати на рівні здорового глузду а не з позицій ідеологічної боротьби з буржуазними пропагандистами. Політичний коментар, здавалося, відійшов в минуле, на авансцену вийшла людина з її розумінням дійсності. Це був розквіт журналістики діалогу, журналістики, що перейшла з позицій пропаганди на твердий грунт спілкування.

13.7.3. Підкреслити драматизм. «Звичайно, інтерес до передачі зростає, коли в країні відбуваються якісь драматичні події, - говорив ведучий НТВ Є. Кисельов. - Подивіться рейтинг найпопулярніших програм в США – благополучній країні з відладженою системою влади, - програм в тому ж інформаційному жанрі 10, максимум 15 відсотків. Все, що вище 10 відсотків, там вважається колосальним успіхом. А у нас 20-30, навіть 40 відсотків. Американців такі цифри приголомшують ¹¹⁰».

Саме в ці роки створювалася професія ведучого телевізійних новин.

На сучасному телебаченні це люди знакові, їх впізнають, вони популярні, оскільки саме вони є тим зовнішнім провідником, який забезпечує аудиторії зіткнення з найактуальнішими і хвилюючими її подіями. Ведучий новостної програми - це завжди особа, незалежно від того, місцевий або центральний канал він представляє.

13.7.4. Керувати колективом. Найчастіше саме він виконує роль головного редактора, який підбирає і вибудовує новини в особливій послідовності, він здійснює кінцевий вибір, вирішує гідна чи ні та або інша подія, щоб стати надбанням гласності, або її слід відкласти убік. Особа ведучого завжди накладає відбиток на вигляд і зміст програми. Акценти, інтонації, темп - все це сильні засоби, які не просто показують ставлення ведучого до матеріалів, які він представляє, але й уявляють, як цей матеріал сприйматиметься глядачем.

Звичайно, західна система побудови новин має справу з образами ведучих, які створюють професійні бригади іміджмейкерів, спічрайтерів і інших фахівців, робота яких, на перший погляд, не видна. В практиці обласних чи місцевих телекомпаній, ведучий багато робить сам: пише тексти, підбирає сюжети, визначає їх послідовність і навіть робить собі зачіску. У будь-якому випадку слід розуміти, що це важлива, знакова фігура на телебаченні, якій доручена дуже відповідальна роль і яку необхідно виправдати.

13.7.5. Зовнішній вигляд. Саме цій професії властиві не тільки суто журналістські, але і певні зовнішні якості. Мова ведучого, його манера, тембр голосу і зовнішність повинні залишатися в межах прийнятих норм. Наприклад, борода або густі вуса практично ніколи не сприймаються аудиторією. Згідно досліджень, інформація, подана шатенкою, сприймається аудиторією з більшою довірою, ніж блондинкою. Не можна бути дуже яскравим або абсолютно безбарвним, не можна шепелявити, говорити верескливо або в дуже швидкому чи повільному темпі. Головне правило ведучого новин - представляти новини, а не самого себе. Все, що здатне відволікти від програми, стає перешкодою, вибиває глядача з колії.

Деякі ведучі новин прагнуть реалізувати свою сексапильность, підкреслити зовнішній вигляд, зробити свою зовнішність привабливою. Це практично завжди приводить швидше до негативних, ніж позитивним наслідкам. Різко падає довіра до молодої жінки, яка відвертим декольте повністю зміщує акцент сприйняття новин чоловічою аудиторією; збиває з нормального сприйняття грайливий або несерйозний тон або напруженість. Нормою для ведучого є щирість, відвертість, здатність співпереживати і природність. Це дуже важка роль, якій слід навчитися.