10. 7. Електронний інструмент в руках журналіста

Окрім редакційно-видавничих систем, що забезпечують в редакціях підготовку номера (від набору і коректури текстів до отримання форм для друку), ПТК (пересувних телевізійних камер) та іншої найскладнішої техніки, якою обладнано телецентри, в арсеналі журналіста є багато різних засобів малої оргтехніки, що полегшують його працю – ПК, ксерокси, автовідповідачі, диктофони, відеомагнітофони...

Сьогодні переважна більшість телепередач записується на відеокамеру. Технологію телевізійного віщання корінним чином змінила поява відеомагнітофона, що дозволив зводити на одну стрічку сюжети з різних джерел, підвищити якість передач, розширити творчі можливості тележурналіста.

З появою цифрових коректорів часових спотворень з'явилася можливість передавати в ефір сигнали, записані на побутову відеокамеру.

В кінці 1960-х років в країні почався процес мініатюризації телевізійного обладнання, що стало можливим завдяки появі інтегральних радіосхем. Вже в 1967 р. існували репортажні камери, а перший відеомагнітофон було випущено в 1969 р.

Сьогодні перспективним є портативний ноутбук — персональний комп'ютер у вигляді невеликого кейса. Знаходячись на завданні, кореспондент, підключивши ноутбук за допомогою модему до телефонної мережі, може передати повідомлення чи фотографію, зняту цифровою фотокамерою, на редакційний комп'ютер.

І все-таки в організації виробництва телерадіопрограм головна роль відводиться не техніці і технології, а людям. Очолює цю роботу директор програм, що відповідає за створення, зміну і уточнення довгострокової концепції віщання, розробку календарно-тематичного плану телебачення (радіомовлення) і контролює його виконання. Режисер в процесі створення теле-радіопередач керує знімальною групою, розробляє режисерський (робочий) сценарій, графік виробництва, кошторис витрат, проводить репетиції, зйомки, монтаж передач, видачу їх в ефір; режисер-асистент телебачення самостійно як режисер готує нескладні телепередачі, а асистент режисера виконує завдання режисера, складає схему роботи телекамер, проводить за відеопультом репетиції і передачі в прямому ефірі; приблизно такі ж обов'язки і у асистента режисера радіо. Важливими фігурами є редактор (бере участь у формуванні концепції віщання, розробці планів, замовляє сценарії, організовує їх рецензування, сам редагує авторів), музичний редактор (монтує музичні фонограми, залучає до участі в передачах композиторів, музикознавців, музикантів-виконавців), ведучий програми (готує текст, перевіряє факти, працює в прямому ефірі), звукорежисер і асистент звукорежисера (відповідають за високу художню і технічну якість звуку теле-радіопередачі). Не менш відповідальна робота й інших працівників телерадіокомпанії: коментатора, телеоператора, фотокореспондента, директора знімальної групи (розпорядника кредитів, який відповідає за витрату матеріальних і грошових засобів), диктора і репетитора по техніці мови, а також художників: головного художника телебачення, художника-постановника, шрифтовика, графіка, декоратора, оформлювача ігрових ляльок, художника-ляльковода. Свої фахівці - від начальників апаратно-студійного, декоративного-постановочного та інших комплексів до завідуючого відеотекою - є в технічному телецентрі.

Конкуренція на ринку, боротьба за виживання спонукають редакції ЗМІ удосконалювати не тільки журналістську майстерність, але і технічну базу видань, технологію підготовки газет, радіопрограм, телепередач. Бурхливі інноваційні процеси останніх роки XX ст. змінили журналістику, помноживши її на технічний потенціал.

Можливості і швидкість дії обладнання по збору інформації і ілюстративного матеріалу (друкувальна машинка, телефон, телеграф, факс, комп'ютер, світловоди, супутниковий зв'язок тощо) впливають на швидкість виробництва, якість і вартість газет. Електроніка і комп'ютеризація ЗМІ дозволяють вдосконалити дизайн видань, телерадіопередач, покращити їх якість. Перехід преси, радіо і телебачення на цифрові технології відкривають перед журналістикою унікальні перспективи.

Тема № 11