25. Займенник. Лексико-граматичні розряди займенників. Граматичні категорії займенників. Відмінювання займенників.

Займенник – це частина мови, що вказує на предмет і його ознаки і виявляє їх у синтаксично-залежних категоріях роду, числа і відмінка.

Розряди займенників за значенням:

А) субстантивні (співвідносні з іменником):

- власне особові, змін. за числами, особами, відмінками: я, ми (1 особа), ти, ви (2 особа);

- особово-вказівні: він, вона, воно, вони (3 особа);

- зворотні або зворотний займенник "себе" вказує на відношення виконавця дії до самого себе. Пр. Хлопець переміг себе і посміхнувся. Цей займенник вживається лише у формах непрямих відмінків, виступає в ролі додатка. Граматичного значення роду і числа зворотний займенник не має.

Б) атрибутивні (співвідносні з прикметником):

1. Присвійні займенники вказують на належність предмета особі. Мій, наш (першій особі), твій, ваш (другій), свій, свої (будь-якій особі суб'єкту дії). вони відмінюються за відмінками, числами та родами.

2. Вказівні займенники: цей, той, такий – дають вказівку на один предмет із ряду однорідних: цей день, той випадок. Займенник "такий" вказує на узагальнену ознаку або підсилює ознаку виражену прикметником. Пр. Такий гарний день. Ці займенники змінюються за родами, числами і відмінками;

3. Означальні займенники: весь (увесь), сам (самий), всякий (усякий), кожний (кожен), інший – узагальнено вказують на ознаки предмета. Пр. Добрий товар хвалити не треба, він хвалить себе сам. Пр. Боєць підняв на всякий випадок зброю. За значенням і граматичними ознаками означальні займенники співвідносні з прикметниками й відмінюються як вони.

В) субстантивно-акрибутивні:

1. відносні: хто, що, який, чий, котрий. Займ. хто, що співвідн. з ім. Займ. який, чий, котрий співвідн. з прикм. Відповідні займ. виступають засобами синтаксичного зв’язку у складно-підрядних реченнях (сполучні слова). Хто хоче щастя зазнати, той повинен свій край шанувати.

2. питальні займенники: хто, що, який, чий, котрий зі знаком питання: А хто ж там за головного мисливця? – запитав Микола Іванович. (Питальний з.) Котра з цих двох нам судиться дорога?

3. заперечні займ. утворюються за допомогою питально-відносних займенників за допомогою частки ні: ніхто, ніщо, ніякий, нічий.

4. Неозначені займенники утворюються від питально-відносних за допомогою префіксів та суфіксів: абихто, дехто, хтонебудь, хтось, казна, хтозна, сь – і вказують на невизначеність особи, предмета, якості... Пр. Хтось, десь, будь-який, казна-хто, щось... Вони мають такі ж граматичні ознаки як відповідні їм питальні займенники.

Займенник має чотири категорії: категорію істоти/неістоти, категорію роду, категорію числа, категорію відмінка.

Категорія істоти/неістоти займенників. Її мають іменникові, прикметникові й числівникові займенники (крім мало). Усі прикметникові і числівникові займенники (стільки, скільки, багато), крім мало, мають синтаксичну категорію істоти/неістоти.

Іменникові займенники за істотовою/неістотовою ознакою поділяють на такі групи:

— займенники, які вказують тільки на неістоту: що, що-небудь, будь-що, казна-що, дещо, нічого, щось, ніщо (займенник що і його похідні);

— займенники, які вказують тільки на істоту: я, ти, ми, ви, хто, хтось, хто-небудь, будь-хто, казна-хто, дехто, нікого, ніхто (займенник хто і його похідні);

— займенники, які можуть вказувати і на істоту, і на неістоту: він, вона, воно, себе. В їх семантико-граматичній структурі істотові і неістотові ознаки нерозчленовані (синкретичні), тому категорія істоти/неістоти в них визначається контекстом (має контекстуальний характер).

Категорія роду займенника. Усі прикметникові займенники (чий, чия, чиє; котрий, котра, котре; такий, така, таке; цей, ця, це; той, та, те та ін.) мають чоловічий, жіночий і середній рід. Іменникові займенники він, хтось, хто-небудь, будь-хто, дехто, ніхто мають лише чоловічий рід; вона — лише жіночий; а займенники воно, що, щось, що-небудь, будь-що, дещо, ніщо — лише середній рід.

Нерозчленовану, синкретичну категорію роду, яка виявляється в контексті, мають:

— іменникові особові займенники я, ти: Сонечко! Ми вже знаєм, ти було за гаєм. Розкажи тепер нам, що ти бачило там (Нар. творчість);

— зворотний займенник себе: Той сам себе губить (Т. Шевченко);

— запитально-відносний займенник хто: Хто з вас друкарка?;

— заперечні займенники нікого, нічого: 3 цих хлопців нікого призначити тренером; Нікого було видати заміж. Отже, це займенники з синкретичними грамемами чоловічого, жіночого і середнього роду.

Не мають категорії роду:

— прислівникові займенники тут, там, туди, сюди, коли і под., оскільки вони не вказують на предметність;

— числівникові займенники стільки, скільки, багато, кільканадцять і под., які мають парадигму тільки множини;

— іменникові займенники ми, ви, тому що мають парадигму тільки множини.

Категорія числа займенників. За відношенням до категорії числа займенники поділяють на кілька груп:

— лексеми, що не мають категорії числа. До них належать прислівникові займенники куди, туди, сюди, там, тут, коли і под.;

— лексеми, які змінюються за числами відповідно до числової форми означуваних іменників. Вони об'єднують іменникові займенники він, вона, воно — вони та всі прикметникові займенники: присвійні (наш — наші, мій — мої, твій — твої); вказівні (цей — ці, той — ті); означальні (кожний — кожні, всякий — всякі); питально-відносні (який — які, котрий — котрі); заперечні (ніякий — ніякі, нічий — нічиї); неозначені (будь-який — будь-які, який-не-будь — які-небудь);

— лексеми, що вказують на однину і множину. До цієї групи належить зворотний займенник себе і відносно-питальний хто: Студент побачив себе в іншому світлі; Хто це такий?; Хто це такі?;

— лексеми, які вказують тільки на однину. До них належать іменникові займенники (я, ти), питально-відносний (що), неозначені (хтось, щось, будь-хто, будь-що), заперечні (ніхто, ніщо);

— лексеми, які вказують тільки на множину. Цю групу становлять іменникові займенники (ми, ви) та числівникові (кілька, скільки, кільканадцять).

Категорія відмінка займенників.

Категорія відмінка у займенників неоднорідна, оскільки:

— серед займенників є невідмінювані (мають нульову парадигму). До них належать прислівникові займенники (коли, куди, туди, там, де та ін.) і числівникові займенники (мало (книг), немало, замало, чимало);

— група займенників має синтаксичну парадигму прикметникового типу, тобто в них відмінкові форми узгоджуються з відмінковою формою іменника. До таких належать прикметникові (твій, мій, свій, наш, ваш, той, цей) та числівникові (скількох, багатьох) займенники в непрямих відмінках;

— існують займенники, які мають морфологічну парадигму іменникового типу, зумовлену семантикою дієслова чи віддієслівних іменників, що керують відповідними займенниками. До них належать іменникові займенники (я, ти, він, ми, ви, вони, себе, хто, що, хтось, ніхто); числівникові в називному та знахідному відмінках (кілька зошитів, кільканадцять);

— окремі займенники мають дефектну (неповну) парадигму: не мають форм називного відмінка займенники себе, нікого в значенні «немає кого», нічого в значенні «немає чого», пор.: нікого, нікому, ніким — ніхто, нікого, нікому, ніким, на нікому;

— деякі займенники, на відміну від іменників, прикметників і числівників, мають розірвані словоформи (ні за що, ні до кого, ні з ким, ні на чийому, ні на що); лише займенникові закінчення: -є в родовому і знахідному відмінках (себе, тебе, мене); -ас у родовому і знахідному відмінках (нас, вас); -и в називному відмінку однини (ти). Це займенниковий тип відмінкових грамем;

— серед займенників є такі, які в одних відмінках парадигми відмінюються за іменниковим типом, а в інших — за прикметниковим, тобто мають синкретичну відмінкову парадигму: він — його, йому, його, ним, на ньому: хто — кого, кому, кого, ким, на кому; що нічого, нічому, ніщо.

Отже, особливості морфологічних категорій займенника полягають у тому, що займенникові морфологічні категорії мають багато спільного з відповідними категоріями іменників і прикметників. Деякі граматисти (О. Безпояско та ін.) вбачають у цьому звичайне дублювання граматичних категорій іменних частин мови. Проте це не дублювання, а вияв генетичного зв'язку іменних частин мови із займенником, морфологічні категорії якого мають специфічні риси, які є диференціальними ознаками займенників як окремого класу слів. До них належать:

1) співіснування в категоріях займенника іменникових, прикметникових і займенникових ознак, чого немає в категоріях іменника і прикметника. Наприклад, у іменника рід — незалежна категорія, у прикметника — залежна (синтаксична), а в займенника співіснують незалежний рід (хтось, він, щось), залежний (наш, наша, наше) і синкретичний, тобто займенниковий (ти, себе);

2) єдність у кожній категорії розчленованих і нерозчленованих (синкретичних) грамем: у категорії істоти/неістоти — тільки істотові грамеми (я, ти), тільки неістотові (що), синкретичні (він); у родовій категорії — грамема тільки чоловічого роду (хтось, він), грамема тільки жіночого роду (вона), грамема тільки середнього роду (щось), синкретичні (я, ти, хто, себе); у числовій категорії — грамема тільки множини (ми, ви), грамема тільки однини (я, ти), синкретичні (хто, себе);

3) симбіоз у словозмінній парадигмі відмінкових грамем іменникового, прикметникового і займенникового типів: займенник він відмінюється за прикметниковим типом; займенник я має закінчення займенникові (-є), іменникові (-і) і прикметникові (ою); займенники ми, ви мають іменникові (-ам, -ми) і займенникові закінчення (-ас).