20. Словозміна іменників. Поняття про парадигму іменника. Принципи поділу іменників за парадигматичними ознаками на відміни та групи.

Словозміна (також флексія), системне творення різних форм того самого слова відповідно до його синтаксичних пов'язань з ін. словами в реченні й словосполученні без зміни його лексичного значення за допомогою:

1) закінченнєвих змінних морфем-афіксів і постфіксів (стол-а, -и, -ів; стой-у, -іш, -а-ти-му; ми-ти-ся);

2) зміни основи слова т. зв. внутрішньою флексією (стіл: стол-а; стій: стой-у), див. Чергування звуків;

3) зміни наголосу слова (рук-и́: ру́к-и), у деяких випадках у тій самій функції, що і суфікс (за-си́п-а-ти: за-сип-а́-ти = за-си́пува-ти);

4) зміни суфікса (гарн-ий: гарніш-ий) чи й префікса (най- гарніший; пис-а-ти: на-пис-а-ти), себто тут типового засобу словотвору;

5) сполучення флексійної форми слова з прийменником (на стол-і, на стол-ах) чи з деякими ін. словами, що тоді виконують службову функцію формотворної морфеми (читати: буду читати; гарн-ий: більш гарний, т. зв. аналітичні форми).

Утворення форм того самого слова називається словозміною. Поняття словозміни охоплює такі зміни окремого слова, при яких зберігається в цілості його лексичне значення. Система форм слова, тобто вся сукупність його форм, називається його парадигмою. Парадигма - це системний ряд форм відмінювання чи дієвідмінювання окремого слова або таблиця таких форм.

Іменники належать до чотирьох відмін, у яких реалізуються граматичні форми – парадигма.

Відміни іменників
1.	І в і д м і н а	іменники чоловічого, жіночого та спільного роду з закінченнями -а, -я; також іменники жіночого роду на -ищ(е), утворені від іменників жіночого роду І відміни	Микола, Ілля, Володя, суддя, земля, вода, природа, староста, забіяка, мрія, надія, Лариса, Оксана, Надія; Михайлівна, Іванівна; Одеса, Полтава.
2.	ІІ в і д м і н а	а) іменники чоловічого роду з нульовим закінченням, закінченням -о, а також іменники на -ищ(е), утворені від іменників чоловічого роду: б) іменники середнього роду з закінченнями -о, -е, -я	степ, біль, день, мін’юст, Львів, Київ, Андрій, Володимир; батько, дядько, дідуньо, Дніпро, Павло, Петро; кулачище ← кулак, дідище ← дід; місто, вікно, дерево; поле, море, серце, плече; життя, волосся, безмежжя, обличчя, Полісся.
3.	ІІІ в і д м і н а	іменники жіночого роду з нульовим закінченням, а також іменник мати	Ніч, піч, сіль, путь, мазь, радість, любов, молодь, розкіш, подорож, сутінь, гордість, мудрість
4.	ІV в і д м і н а	іменники середнього роду з закінченнями -а, -я, у яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат, -ят, -ен	хлоп’я, дівча, вовченя, коліща, горня, ім’я, плем’я

Іменники, що не належать до жодної відміни:

1. Іменники, що мають тільки форму множини: двері, сани, ножиці, радощі, шахи, Чернівці, Черкаси, Карпати.

2. Незмінювані іменники іншомовного походження: таксі, бюро, пюре, фрау, журі, метро, табло, кіно, леді, резюме, ательє, бра, амплуа, інтерв’ю; Баку, Сочі, Токіо, Нікарагуа, Онтаріо, Міссурі; Дюма, Дідро, Руссо; але: пальто (відмінюється – ІІ відміна).

3. Буквені та комбіновані абревіатури: ООН, УПА, ГЕС, НЛО, ЮНЕСКО, МЗС; завкафедри, завлабораторії, міноборони, міносвіти, райво, самбо; але: ЖЕК (ЖЕКу), ВАК (ВАКу), неп (непу), загс (загсу) – ІІ відміна.

4. Жіночі прізвища на -о та приголосний: Пономаренко (Анна), Іваненко (Оксана); Терещук (Галина), Грицай (Людмила); також прізвища на -ово, -аго, -их: Мирських, Живаго.

5. Субстантивовані прикметники (іменники прикметникового походження): черговий, вчений, рядовий, молодий, наречений, приїжджий, Коцюбинський (ч.р.); наречена, набережна, молода, учительська, Кобилянська (ж.р.); пальне, майбутнє (с.р). Ці іменники змінюються як прикметники: чергового, вченого, рядового, молодого, нареченого, приїжджого, пального, майбутнього, Коцюбинського; нареченої, набережної, молодої, учительської, Кобилянської (пор.: зелений – зеленого; зелена – зеленої). Групи мають лише іменники І і ІІ відміни.

Групи іменників
1.	Т в е р д а г р у п а	іменники, основа яких закінчується на твердий приголосний	вода, дорога, Микола, Оксана, будова, староста (І в.); степ, університет, будинок, лісоруб, Володимир, Львів, батько, Петро, місто, вікно (ІІ в.)
2.	М’ я к а г р у п а	іменники, основа яких закінчується на м’який або пом’якшений приголос­ний	земля, воля, суддя, мрія [мрійа], надія, Соломія (І в.); день, біль, край, гай, Юрій, Андрій, життя, обличчя, безмежжя, бездоріжжя, затишшя, Запоріжжя (ІІ в.)
3.	М і ш а н а г р у п а	іменники, основа яких закінчується на твердий шиплячий (ж, ч, ш, дж, щ)	каша, миша, площа, душа, вежа, круча, межа, мережа, вдача (І в.); кущ, плащ, борщ, плач, розпач, ніж, плече, Іванович, Дрогобич (ІІ в.)