1. Фазовий склад сплавів. Характеристика твердих розчинів впровадження та віднімання. Проміжні фази.

У зв’язку з відсутністю у більшості чистих металів технічно корисних властивостей в техніці та в побуті найбільшого застосування знаходять їх сплави. Сплав – це речовина, яка складається з двох чи більше металічних компонентів. У сплавах елементи можуть різноманітно взаємодіяти між собою, створюючи різні за хім. складом, типом зв’язку та будовою кристалічні фази. Фаза – однорідна уособлена частина металу чи сплаву(системи), що має однаковий склад, будову, властивості і віддалена від інших частин системи поверхнею розділу, при переході через яку хім. склад та структура речовини різко змінюються. Тверді розчини – кристали, в яких зберігається кристалічна решітка одного елемента розчинника. Сплави типу твердих розчинів бувають трьох видів: тверді розчини заміщення, впровадження, віднімання. Утворення твердих розчинів впровадження відбуваються коли атоми розчинюваного елемента проникають в кристалічну решітку розчинника в проміжках між атомами розчинника. Це можливо, якщо впроваджувані атоми мають малі розміри. Як правило, тверді розчини впровадження утворюються з неметалами. Тверді розчини віднімання можуть утворюватись лише в сплавах, які містять хім. з’єднання, коли надлишкові атоми одного із компонентів займають суворо визначене положення в кристалічній решітці, а місця, які повинні бути зайняті атомами іншого компонента залишаються частково вільними.

Кристали утворені різними елементами мають власний тип кристалічної решітки, яка відрізняється від решіток елементів, які її утворюють і наз. проміжною фазою. Структура проміжних фаз залежить від трьох факторів: відносного розмірів атомів, валентностей атомів, від положення в періодичній системі. Фази з іонним типом зв’язку: оксиди металів. Фази з іонно-ковалентним зв’язком – сульфіди і фосфіди. При сплавленні металів можуть утворюватись проміжні фази з металічним типом зв’язку: міді і цинк, залізо і алюміній, мідь і олово.

2. Теорія згину. Класифікація характеристик згину.

Характеристики згину:

Гнучкість – це здатність матеріалу легко згинатися за незначних навантажень і навіть під дією власної маси(матеріали для одягу строгих форм повинні характеризуватися достатньою стійкістю до деформації згину, матеріали для жіночих суконь повинні бути гнучкими). Всі характеристики згину поділяють на: напівциклові, одноциклові та багатоциклові. До напівциклових характеристик належать: жорсткість на згин, драпірувальність, зминальність. Жорсткість під час згину – здатність матеріалу зберігати форму під час дії зовнішньої сили. Драпірувальність – здатність матеріалів у підвішеному стані утворювати мякі рухливі зборки. Чим більше зусиль потребується для згину матеріалу, тим гіршою є драпірувальність. Зминальність – властивість матеріалів під дією деформації згину та стиску утворювати незникаючі зборки та зморшки.