3. Оптичні властивості матеріалів.

Це здатність матеріалів кількісно та якісно змінювати світловий потік.

Світловий потік-видима частина спектра електромагнітних випромінювань що мають довжину хвиль від 400 до 700 мм.

Відбивання світлового потоку:- Розсяне у різних напрямках; -дзеркальне- світловий потік змінює свій напрям але залишається у площині падіння.

Змінювання світлового потоку:- частина його відбивається; -частина поглинається; -частина виходить з нього у вигляді спрямованого потоку; -частина дифузійно розсіюється у структурі матеріалу та на його поверхні.

Властивості матеріалів у результаті дії на світловий потік:

Білизна-показує спільне у відчуттях кольору даної та ідеальної білої поверхні.

Прозорість-повязана із відчуттям потоку випромінювань і дає уявлення про глибину матеріалу, що спостерігається.

Блиск- чим вища складова дзеркального відбиття тим сильніший блиск матеріалу.Блиск може бути бажаний та небажаний. Ступінь блиску визначається ступенем, характером поверхні, структурою матеріалу.

Оптичні властивості матеріалів

Поділяються на властивості світлового потоку та визначення оптичних властивостей.

До властивостей світлового потоку відносяться:

-Колір. (Ахроматичний-від білого до чорного, під час повного відбиття –відчуття білого кольору, під час неповного відбиття- сірий колір, під час повного поглинання-чорний колір.)

-Білизна-відчуття кольору даної та ідеально білої поверхні( коефіцієнт яскравості, коефіцієнт забарвлення, відображаюча здатність)

- блиск –сприйняття відображеного потоку( ЛОСК)

- прозорість-проходження через матеріал потоку випромінювання.

До визначення оптичних властивостей відносяться:

Здатність матеріалів кількісно та якісно змінювати світловий потік,

Визначення світлового потоку,

Видима частина спектра електромагнітних випромінювань, що має довжину хвиль від 400 до 700 нм,

Відбиття світлового потоку, сюди дзеркальне-змінює свій напрям але залишається у площині падіння та розсіяних у різних напрямах.

Зміна світлового потоку:

- поглинання

- дифузійне розсіювання

- пропускання

- відбиття.

Білет №13

1. Вплив умов кристалізації на структуру і властивості полікристалічних матеріалів. Форми кристалів.

Кристалізація – це самодовільний процес, оскільки під час зміни зовнішніх умов (охоллодженні) система намагається перейти до більш стійкого стану з найменшим запасом вільно енергії.

Кристалізація складається з двох основних процесів: зародження центрів кристалізації у рідкому металі та ріст кристалів із цих центрів.

Центрами кристалізації можуть бути стійкі групування атомів, що наявні в розплавленому металі, тверді частинки домішок і таке інше.

Число центрів кристалізації та швидкість їх росту визначаються ступенем переохолодження. Під час його збільшення швидкість утворення зародків та їх росту зростають до певного максимуму, після чого спадають. При великих ступенях переохолодження утворюється багато зародків невеликих за розмірами, а при малому – небагато, але крупних.

Від центру кристалізації ростуть вісі першого порядку, потім перпендикулярно або під деяким кутом – вісі другого порядку, які, розгалуджуючись, дають вісі третього порядку і так далі. Так утворюється кістяк кристалу, що називається дендритом. Після утворення осей кристалізується рідина між осями дендриту. Дендрити ростуть до стикання один з одним. Після остаточного заповненя міжосевих проміжків дендрити перетворюються у кристали з неправильною зовнішньою огранкою. Такі кристали називаються зернами чи кристалітами.

Звичайно у злитку можна виявити 3 зони кристалізації: 1 – мілкі рівноосні кристали, що утворюють тонкий поверхневий шар у результаті швидкого охолодженя. 2 - витягнуті стовпчасті кристали. 3 – крупні рівноосні кристали, кристалізація відбувається повільно.У центральній частині зливку, що твердне в останню чергу утворюється усадкова раковина.