Тертя у матеріях як механічний фактор зношування.

Тертя розуміють як силу, що протидіє відносному переміщенню стичних тіл у площині стикання. Розрізняють тертя спокою, коли сила тертя, коли сила тертя по своїй величині, в силі перешкоджати руху тіла по поверхні ; тертя ковзання , коли сила тертя здатна перешкоджати дії зовнішньої сили. Сумарні сили тертя визначаються двома факторами: силами міжатомної взаємодії; силами механічного зчеплення матеріалів, діючими не по всій поверхні стикання матеріалів, а тільки у площині їх фактичних контактів. Сили тангентального опору утримують нитки у тканинах, перешкоджають їх зміщенню. Основна характеристика, що визначає тангентальний опір є коефіцієнт тангентального опору. Величину коефіцієнта можна визначити як ступінь їх згинання, характер розміщення волокон, нарахування волокон, що стирчать, що роблять нитки пушистими.

Довговічність – кількість циклів, тобто час від початку докладання сили до руйнування під час певної деформації у кожному циклі.

Стійкість до стирання – одне з найважливіших властивостей тканин. У процесі експлуатації властивості виробів, що зшиті із тканин і нетканих матеріалів, поступово погіршуються, і зрештою вироби зношуються. Стирання тканини починається з руйнування виступаючих на її поверхні вигинів ниток основи або утоку. Стійкість тканин до стирання залежить від вихідної сировини, структури пряжі, характеру переплетення й обробки, наявності на поверхні ворсу або застила, умов експлуатації і т.д. Стирання відбувається поступово, тканина у визначених місцях, що найбільш піддаються тертю, стає тонше, а потім руйнується. Тканини, утворені саржевими й атласним переплетенням, що мають гладку поверхню, більш стійкі до стирання, тому їх використовують на підкладку, що увесь час стикається з поверхнею інших виробів з тканини. З підвищенням відносної вологості повітря стирання тканин підсилюється. Апрети, що наносяться на тканину в процесі обробки, підвищують їхню стійкість до стирання. Ступінь стирання визначається в лабораторії спеціальними приладами або шляхом дослідної носки виробу.

2. Одноциклові характеристики матеріалів.

Одноциклові характеристики отримують під час одноразової дії повного циклу навантаження – розвантаження – відпочинок.

Релаксація деформації текстильних матеріалів як під час розтягування, так і під час відпочинку після припинення дії статичного навантаження триває довгий час.

У тканинах технічна рівновага здебільшого встановлюється через 300-400 годин дії статистичного навантаження та через 100-200 годин після звільнення від навантаження.

Інтенсифікація релаксаційного процесу відбувається у перший період навантаження. Із часом релаксація деформації згасає і встановлюється у відносно рівноважний стан. Статичне навантаження, що діє на матеріал значно впливає на повну деформацію та істотно змінює її складові: швидко оборотну, повільно оборотну та залишкову. Це пояснюється головним чином особливостями будови, структури текстильних матеріалів.

Для визначення одно циклових характеристик використовують прилади двох типів: екстензометри, що працюють за принципом постійного розтягування зразка матеріалу; релаксометри, що працюють за принципом постійного навантаження на зразок матеріалу.

Для визначення механічних властивостей полімерних матеріалів широкого застосування набули модельні методи, які використовуються для опису залежності між напруженням, вивчення його дії та деформацій для складання диференціальних рівнянь деформації.

Напівциклові розривні характеристики використовуються як характеристики для оцінки граничних, механічних можливостей матеріалів: одноосьове розтягування; одноосьове роздирання; дво та багато осьове розтягнення.

Багатоциклові характеристики: втомленість; витривалість; довговічність; границя витривалості; цикл; міцність; залишкова циклічна деформація.