Загальна характеристика металів. Їх класифікація.
Cu-VI тисячоліття до н.е. Fg- IV тисячоліття до н.е. Au- 1 млн. Років до н.е.
Метали поділяються на чорні та кольорові. До чорних металів належать залізні метали, тугоплавкі, уранові, рідкоземельні та лужноземельні метали. До кольорових відносять легкі метали, благородні і легкоплавкі сплави. З чорних металів найбільш широко використовуються сплави – сталь та чавун, складовими яких є залізо та вуглець. Леговані сталі поділяються на перлитні, ледебуритні, феритні та аустенічні. Ознакою кольорових металів є велика пластичність, та колір (червоний, жовтий, білий). Сплави кольорових матеріалів: Алюміній та його сплави, Мідь та її сплави (латунь, мельхіор, нейзильбер).
Характерні властивості металів зумовлені наявністю в них легкорухливих колективізованих електронів.
Можливість матеріалів поглинати тепло при дії теплової енергії.
Теплоємність –
це кількість
тепла, яка необхідна для підвищення
температури тіла на 1˚С у певному
інтервалі температур: 
, (Дж/С).
Питома теплоємність – це кількість тепла, яка необхідна матеріалові масою 1кг, щоб підвищити його температуру на 1˚С, Дж(кг·с)
,
де Q – кількість теплоти, Дж;
m – маса матеріалу, кг;
– різниця
термодинамічних температур, ˚С.
Об’ємна теплоємність – показує, яку кількість тепла необхідно витратити для нагрівання одиниці матеріалу.
Об’ємна теплоємність завжди дорівнює теплоємності об’ємної маси матеріалу.
Матеріали з великою об'ємною теплоємністю мають кращі теплозахисні властивості.
Коефіцієнт температуропровідності залежить від коефіцієнта теплопровідності матеріалу:
,
де 
– варіює від 1,50 до 2,333 
;
від 7,17 до 16,33
/с
· 
;
– теплоємність матеріалу;
ν – об'ємна маса матеріалу, кг/ .
Температуропровідність відіграє важливу роль у процесах волого-теплової обробки швейних виробів, оскільки вона визначає швидкість прогрівання матеріалів, що обробляються.
Конструкційні матеріали з високою міцністю.
Конструкційними матеріалами називають, призначені для виготовлення деталей машин, приладів, конструкції, що піддаються механічним навантаженням. Вимоги, що ставляться до конструкційних матеріалів, класифікуються на експлуатаційні, технологічні та економічні. Експлуатаційні вимоги характеризуються конструкційною міцністю, до якої входить комплекс механічних властивостей, що забезпечують надійну довговічну роботу матеріалу в умовах експлуатації.
Необхідні характеристики механічних властивостей матеріалу для конкурентного виробу залежать як від діючих на нього силових факторів, так і від робочого середовища і температури.
Технологічні вимоги до матеріалів спрямовані на забезпечення найменшої трудомісткості виготовлення конструкцій. Технологічність визначається можливістю обробки різанням, тиском, литтям, зварюванням, схильністю до деформації при термічній обробці. Від технологічності матеріалу залежать якість виготовлення деталей, конструкцій, продуктивність. Економічні вимоги ставляться до вартості й доступності матеріалів. Так, сталі та сплави повинні містити мінімальну кількість легуючих елементів. Використання матеріалів, що містять легуючі елементи, повинно обумовлюватись підвищенням експлуатаційних властивостей деталей.
1.Сталь.
2.Конструкційна кераміка.
3. Кераміка на основі полікристалічного тетрагонального діоксиду цирконію.
4. Кераміка, що одержана з суміші оксидів цирконію та алюмінію. Іде на виготовлення лопаток для турбін.
5. Неметалеві матеріали на основі алмазів, алмазоподібних карбідів, нітридів і боридів металів (кремнію).
6. Реакційно - зв’язаниий карбід кремнію. Застосовується для ущільнення клапанів підшипників насосів для виготовлення автомобільних газових турбін.
7. Дисперснозміцнені матеріали.
8. Дисперснозміцнені композиційні сплави на нікелевій основі.
9. Матеріали з нікелідами ніобію або алюмінію (мають шарувату структуру).
Білет №17