- •1. Поняття й види спеціального режиму господарювання.
- •2. Нормативно-правові акти, що регулюють спеціальний режим господарювання.
- •3. Спеціальні економічні зони (сез), як різновид спеціального режиму господарювання
- •4. Поняття й види спеціальних (вільних) економічних зон.
- •5. Територія пріоритетного розвитку (тпр), як різновид спеціального режиму господарювання.
- •6. Нормативно-правове забезпечення процесу створення й функціонування сез і тпр в Україні
- •8. Особливості створення сез іТпр у Донецькій області.
- •9. Нормативне забезпечення процесу створення й функціонування сез у закордонних країнах.
- •10. Особливості управління в умовах сез і тпр.
- •11. Рада з питань сез і спеціального режиму інвестиційної діяльності: поняття, повноваження, правова характеристика.
- •12. Місцевий орган самоврядування, як орган управління сез і тпр.
- •13. Орган господарського розвитку сез: поняття й особливості здійснення повноважень.
- •14. Особливості управління в сез і тпр Донецької області.
- •15. Особливості здійснення підприємницької діяльності в сез і тпр України.
- •16. Особливості укладання договору (контракту) з місцевим органом самоврядування.
- •17. Особливості здійснення підприємницької діяльності в сез і тпр Донецької області.
- •18. Поняття, види й форми інвестицій.
- •19. Державні гарантії інвесторам, що здійснюють підприємницьку діяльність у сез і тпр.
- •20. Проблеми реалізації інвестиційних проектів у сез і тпр України.
- •21. Податкові й фінансові пільги, надані в сез і тпр України.
- •22. Митні пільги, надані в сез і тпр України.
- •23. Світова практика надання податкових пільг у сез і тпр.
- •24. Податкові й фінансові пільги в сез і тпр Донецької області.
- •25. Митні пільги в сез і тпр Донецької області.
- •26. Правові проблеми реалізації пільгових режимів у сез і тпр Донецької області.
- •27. Нормативно-правове забезпечення інвестиційно-інноваційної політики в Україні.
- •28. Поняття технопарку й нормативно-правове забезпечення його діяльності.
- •29. Пільгові режими в технопарках України.
- •30. Правова регламентація концесійної діяльності в Україні.
- •31. Господарська діяльність за угодою про розподіл продукції
- •32. Особливості здійснення господарської діяльності у виключній (морській) економічній зоні.
- •33. Особливості здійснення господарської діяльності у Збройних сила України.
- •34.А. Правове регулювання господарської діяльності в умовах надзвичайної ситуації.
- •35.Умови здійснення господарської діяльності на санітарно-захисних та інших охоронюваних територіях
27. Нормативно-правове забезпечення інвестиційно-інноваційної політики в Україні.
За останні роки в Україні було прийнято ряд законодавчих актів, спрямованих на розвиток інноваційного процесу в Україні. Серед них можна виділити такі, як Господарський кодекс України від 16.01.2003 р., Закон України «Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні» від 16.01.2003 р., Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р., Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної й інноваційної діяльності технологічних парків» від 16.07.1999 р.
Відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р. головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного створення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних технологій виробництва й реалізації нових видів конкурентноздатної продукції.
Державна інноваційна політика в Україні будується на таких принципах:
• орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;
• визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;
• формування нормативно-правової бази в сфері інноваційної діяльності;
• створення умов для збереження, розвитку й використання вітчизняного науково-технічного й інноваційного потенціалу;
• забезпечення взаємодії науки, виробництва, фінансово-кредитної сфери в розвитку інноваційної діяльності;
• ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційної діяльності, підтримка підприємництва в науково-виробничій сфері;
• здійснення заходів у підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку і її просування на зовнішній ринок;
• фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової й митної політики в сфері інноваційної діяльності;
• сприяння розвитку інноваційної інфраструктури;
• інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності;
• підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.
З метою розвитку інноваційної діяльності в Україні Господарський Кодекс України (ст. 326) передбачає наступні форми інвестування інноваційної діяльності:
- державне (комунальне) інвестування, тобто це інвестування, що здійснюється органами державної влади або органами місцевого самоврядування за рахунок бюджетних коштів й інших коштів, згідно з законом;
- комерційне інвестування — це інвестування здійснюється суб'єктами підприємництва за рахунок власних або притягнутих коштів;
- соціальне інвестування — це інвестування в об'єкти соціальної сфери;
- іноземне інвестування здійснюється іноземними юридичними й фізичними особами, а також іноземними державами;
• спільне інвестування — це інвестування здійснюване спільно суб'єктами України й іноземними фізичними і юридичними особами.
Для залучення інвестиційних коштів у розвиток інноваційних структур необхідне створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні. Одним зі способів створення сприятливого інвестиційного клімату для стимулювання розвитку інноваційної діяльності є законодавче закріплення спеціального режиму інвестиційної й інноваційної діяльності технологічних парків.
Територіальними фірмами комплексної підтримки інноваційних підприємств, інтеграції науки й виробництва, особливо інтенсивно використовуваними в останні три десятиліття розвиненими країнами, є технопарки й технополіси. Деякі автори називають ці фірми інноваційними соціогенемами — соціальними системами, що сприяють народженню й вирощуванню інноваційних організацій.
Аналіз науково-виробничої діяльності технопарків свідчить, що вона є досить успішною. Як свідчить світовий досвід, комерціалізація науково-технічних розробок через технопарки здійснюється в 4 рази швидше й у стільки ж раз дешевше, ніж якщо це здійснюють традиційні наукові колективи.