Контрольні питання:

1. Визначити термін “декоративно-прикладне мистецтво”.

2. Дати класифікацію видів декоративно-прикладного мистецтва.

3. Дати характеристику технології виготовлення виробів з скла, прийоми та засоби їх декорування.

4. Визначити відмітні ознаки скляних виробів країн Західної Європи, Росії, українське гутне скло.

5. Визначити технологію виготовлення лакових мініатюр, відмінні стильові ознаки та тематику основних осередків лакового розпису.

Лабораторна робота № 9 Тема: Мистецтвознавча експертиза художніх виробів з кераміки.

Мета: ознайомлення з керамічними художніми виробами, як видом декоративно-прикладного мистецтва, методами мистецтвознавчої експертизи культурних цінностей з кераміки.

Значення: формування вміння визначати і описувати художні, стилістичні та технологічні особливості творів з кераміки, визначати культурну цінність виробів.

Література: /18/, /23/, /25/, /31/, /42/, /51/, /54/, /57/.

Основні теоретичні відомості

Одним з найпоширеніших видів декоративно-прикладного мистецтва є кераміка, вироби, які мають художнє, наукове, етнографічне і культурне значення. Під загальною назвою “кераміка” розуміють вироби з природних глин або сумішей їх з мінеральними домішками, випалені до каменеподібного стану.

Залежно від характеру виробу, пористості, механічної міцності й інших якостей і складається та чи інша маса, гартована при різних температурах. Основними технологічними видами кераміки є 2 великі групи: вироби з пористим черепком, і вироби, які мають спечений черепок – тонкий, щільний, непроникний для кислот, лугів, газів та води.

Процеси виробництв кераміки складаються з обробки первинной сировини, приготування керамічної маси, формування, сушіння й випалювання сирових виробів, а також надання їм декоративного вигляду.

Із древніх часів для запобігання від передчасного руйнування пористих гончарних виробів, додання їм водонепроникності, нарешті, з естетичних вимог, вироби покривалися різного роду покриттями й прикрасами. Серед заходів прикрашання необхідно відмітити: тиснення, гравірування, нанесення малюнка або візерунка штампом чи за допомогою накатного циліндра, різьблення, лощіння, полірування, морення або томління, обваріння, ангобування, сграфіто, розпис та інші.

З давніх часів застосовується також спосіб глазуровання виробів, який з появою майоліки, фаянсу й порцеляни стає основним видом декору для керамічних виробів.

Глазур – це полива, тонка скловидна плівка, яка покриває поверхню керамічних виробів, надає їм гарного зовнішнього виду, утилітарності, стійкості.

Свинцеві глазурі – це найбільш ранній вид глазурі. Він відрізняється найбільшою легкоплавкістю й прозорістю. Свинцеві глазурі здавна застосовувалися для покриття гончарних виробів. Через свинцеві глазурі просвічує черепок виробів, тому застосування свинцевих глазурей поєднувалося з ангобуванням або з підглазурним розписом (на кераміку з пористим черепком), як верхнє покриття.

Олов'яні глазурі з'явилися пізніше свинцевих. Черепок крізь олов'яні глазурі не просвічується. Це глухі непрозорі глазурі. Незабарвлені олов'яні глазурі білувато-кремового або трохи зеленуватого відтінку. З ХІ століття зустрічаються на керамічних виробах Близького Сходу, Кавказу, Середньої Азії й ін. Є основою для розпису люстром і майоліки.

В керамічному виробництві використовували також інші кольорові і безбарвні непрозорі глазурі або емалі, кракле, кристалічні, іскристі та самоцвітні.

Глазурі можуть служити самостійним видом декору, а також в поєднанні з розписом керамічних виробів. Залежно від характеру й нанесення розпису існують надглазурний й підглазурний розпис. Надглазурний розпис виробляється по обпаленій глазурі. Завдяки легкоплавкості, тобто випалу при низькій температурі, палітра надглазурних фарб досить багата, але розпис не відрізняється міцністю, легко стирається. У порівнянні з підглазурним розписом має менший блиск. Надглазурний розпис досить рідко зустрічається на пористій кераміці, частіше - на порцелянових і фаянсових виробах.

Підглазурний розпис – зустрічається як на пористій кераміці, так і на кераміці зі спеченим черепком Фарби наносили на підсушений виріб, після чого предмет випалювався, глазурувався і випалювався знову. В результаті випалювання отримують ніжні блакитні, рожеві, сірі, світло-зелені, блідо-коричневі відтінки. Часто цей вид розпису поєднався з надглазурним розписом. Зовні поверхня подглазурного розпису абсолютно гладка, на відміну від відчутної нерівності й шорсткості надглазурного розпису.

Розпис на керамічні вироби наносили різними способами. До 60-х р. ХІХ ст. ручний розпис на порцеляні був єдиним способом нанесення розпису на вироби. Починаючи з XVII ст. в Європі, з 1811 року в Росії (Межигірська фаянсова фабрика) стали застосовувати друк. З ХІХ ст. малюнок наносили способом декалькоманії, аналогічним нанесенню перекладних картинок, за допомогою аерографа, пізніше – штампа.