Б ага топленні речення з сурядним зв'язком

Розрізняються два типи речень із сурядним зв'язком, кожен з яких характеризується своїми ознаками. Речення, предикатив­ні частини яких поєднуються між собою однотипно, тобто тим самим видом зв'язку, зокрема єднальними чи розділовими спо­лучниками, являють собою незакриті структури, що мають при вимові однакову інтонацію кожної предикативної частини, на письмі — повторення тих самих сполучників та вживання од­накових розділових знаків на межі предикативних частин. Це перший тип речень сурядного зв'язку. Вони широковживані при потребі кількісної характеристики, багатопланового опису різ­них явищ, подій тощо, при необхідності рівномірного зосере­дження уваги на змістові кожної з предикативних частин, одна­ково важливих для того, хто інформує, і для того, хто сприймає інформацію, наприклад: «А світ стояв, як і раніше, й земля обер­талася навколо своєї осі, й двоє молодих конструкторів кури и та сперечалися на космічні теми» (Ю. Мушкетик); «Розум люди­ну розбестив, зніжив, створив стійку 'ілюзію всесилля й зверхно­сті над середовищем, а дух веде у поле, на річку, в ліс, а серце про­сить пахощів трави й землі, мелодії струмка і жайвора, шуган я в небі ластівки і філософської ходи по лузі бусла» (В. Шевчук).

Другий тип — це багаточленні сурядні речення з різнотип­ним сурядним зв'язком предикативних частин, тобто з різними сполучниками, різними видами інтонації, а отже, і з різним сту­пенем прив'язки однієї предикативної частини до іншої. Наяв­вість у такій складній структурі протиставного сполучника об-иежує можливість кількісного розширення речення за рахунок нових предикативних частин і породжує передумови для ство­рення закритих структур та об'єднання окремих предикативних одиниць такого багаточленного речення у більш складні утво­рення — компоненти, які стають складовими частинами бага­точленного речення, наприклад: «Туман почав розходитись, і крізь його тонкий просинюватий серпанок виступили по горі буз­кові вали, і яблуні старі, похилені ще замолоду буйними вітрами з Дніпра, і вишневі чагарі з молодого пагіння, а над кручею з черво­ної глини цвіли терни» (Г. Тютюнник).

Вага точленні речення з безсполучниковим зв'язком

Складні багаточленні речення з безсполучниковим зв'язком між предикативними частинами за структурою, інтонаційною та змістовою характеристикою відрізняються від речень спо­лучникових і мають свої специфічні ознаки. Вони полягають не тільки в тому, що між предикативними частинами їх відсутні сполучники і сполучні слова як один із важливих і суттєвих еле­ментів структури складного речення. Крім цього, в безсполуч­никових реченнях синтаксичні стосунки між предикативними одиницями чи групами їх можуть бути лише подібними, але не тотожними відношенням у складносурядних чи складнопідряд­них реченнях, де обов'язковим елементом зв'язку підрядних ча­стин є сполучники чи сполучні слова, які конкретизують знач­ною мірою ці відношення і роблять їх більш однозначними, що далеко не завжди спостерігається в безсполучникових реченнях. При відсутності сполучного елемента ці відношення іноді мо­жуть бути виражені чітко й однозначно, але часто вони розми­ті, недиференційовані, і тому такі речення можуть зіставлятися не з одним типом складносурядного чи складнопідрядного ре­чення, а з кількома (за умови, що ці зіставлення взагалі мож­ливі). Проілюструємо це прикладами: «Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрець торкнувся вересневий, і пахне чебрецем, і лис­тя де-не-де, кружляючи, лягає під дерева» (Л. Тендюк). Тут п'ять предикативних одиниць, частина яких з'єднана безсполучнико­вим зв'язком, інша — сполучником і. Інтонація однотипна практично між всіма частинами, це інтонація переліку, одно­рідності й однорядності; відношення між безсполучниковими предикативними частинами подібні до відношень сурядності, де легко може бути використаний єднальний сполучник /. Варіан­ти відношень тут відсутні. Але ось інший приклад: «Упаде про­мінь сонця на траву — спалахне трава смарагдом і перлами, за­блищить роса всіма кольорами веселки» (журн.).

Тут три предикативні частини. Між першою та другою мо­жуть бути відношення і часові, і умовні, і наслідкові, і способу дії_} пор.: Коли упаде промінь сонця на траву, спалахне трава смараг­дом і перлами...; Якщо упаде промінь сонця на траву, спалахне тра­ва..:, Упаде промінь сонця на траву, так що спалахне трава...; Упа­де промінь сонця на траву так, що спалахне трава... А між другою і третьою предикативними частинами можуть виявлятися або ж відношення сурядності (...спалахне трава смарагдом і перлами, і заблищить роса всіма кольорами веселки), або ж підрядності, зо­крема причиновості, що більш вірогідно: ...спалахне трава сма­рагдом і перлами, бо заблищить роса всіма кольорами веселки. От­же, в наведеному прикладі можливі всі названі варіанти смисло­вих і граматичних відношень, які можуть лише певною мірою диференціюватися розділовим знаком (комою чи тире).

І нарешті, треба відзначити, що деякі види безсполучнико­вих речень взагалі не мають синонімів серед речень сполучнико­вих і не можуть зіставлятися з ними, відрізняючись специфі­кою значень і смислових відношень, наприклад: «Он глянь: II у тім раї, що ти покидаєш, латану свитину з каліки знімають...» (Т. Шевченко); «Картина була велична — // аж важко було пові­рити, що це Полісся, а не Карпати» (В. Шевчук). Між першою та другою предикативною частиною обох наведених вище ре­чень не можна поставити сполучник, не можна провести сино­німічні паралелі названих безсполучникових речень з тим чи ін­шим видом сполучникових. Ці безсполучникові речення — самі по собі, що є одним із доказів своєрідності, оригінальності без­сполучникових речень, права бути самостійним типом серед синтаксичних одиниць, який потребує уважного дослідження та поглибленого наукового вивчення.

Серед безсполучникових також розрізняються два струк­турні типи. Багаточлени, предикативні частини яких поєдну­ються однотипно, тотожні інтонаційно, розмежовуються тими самими розділовими знаками та є незамкнутими структурами з усіма ознаками такого типу багаточленних речень, — являють собою (як і відповідні їм за цими характеристиками сполучни­кові) перший тип. Умови і потреби їх уживання близькі до умов і потреб складносурядних речень першого типу, про які йшлося вище, наприклад: «Найпрекрасніша мати щаслива, найсолодші кохані вуста, найчистіша душа незрадлива, найскладніша людина проста» (В. Симоненко); «Заходило сонце, у вузеньких хутірсь­ких вуличках стояла червона курява, в садках варилася на три­ніжках вечеря, гупали об землю спілі яблука» (Г. Тютюнник).

Другий тип складних безсполучникових багаточленних ре­чень також характеризується своїми специфічними ознаками: наявністю різних видів інтонації між предикативними частина­ми, неоднаковим ступенем смислових стосунків, зв'язності (слаб-

щої чи сильнішої) між предикативними синтаксичними одини­цями його, можливістю поєднання в такому багаточленному реченні замкнутих і незамкнутих структур, наприклад. «Пала­ючі степи, палаючі на планеті міста, тривожно-багрове небо над нами~-може, все це видно навіть жителям інших планет?» (О. Гончар); «Оглянувся — довкруг широке поле, у небі — вже в зеніті — великий, првний місяць» (В. Шевчук).

Речення з різнотипним синтаксичним зв'язком між преди­кативними частинами як у багаточленних складносурядних ре­ченнях, так і в безсполучникових мають свої комунікативні та граматичні переваги порівняно з іншими синтаксичними струк­турами, своє призначення, свої функції в мовному інформацій­ному потоці. Вони, часто поєднуючи в одному реченні сурядний і безсполучниковий зв'язок, дозволяють при характеристиці якогось явища чи при повідомленні певного факту, описі події тощо, зберігаючи єдність і цілісність інформації (для чого по­трібне саме одне складне речення, а не декілька простих), легко виділити головну думку і другорядну, звернути увагу на суттє­ве і допоміжне, уточнююче, підкреслити об'єктивні дані та свої авторські, суб'єктивні міркування, зауваження. У вирі мовлен­нєвих варіацій без таких речень не обійтися, наприклад: «Я, зви­чайно, міг би вчителювати у своєму селі, але туди не втовпишся', стоїть воно над большаком, до обласного центра двадцять кіло­метрів, кругом ліси, луки, річка — з таких сіл прислані вчителі не тікають, а залишаються назавжди, навіть молоді» (Г. Тю­тюнник); «В залитій сонцем далечі аж у самому небі виблиску­вали хрести та бані храмів, довкруг над кручами стояли вежі та заборола города, по схилах купками ліпилися церкви й двори, а ген внизу над річкою, також за валом з вежами, лежав Поділ» (В. Шевчук); «На головній вулиці, над аркою, зайнялася велика червона зоря; слідом за нею спалахнули електричні ліхтарі по всіх вулицях, за ними бризнуло й розлилося золотавим сяйвом світло по хатах — і в тій хвилині все село Літки заіскрилося веселими привітними огнями» (Я Качура); «Київ був повен лагідного сяйва. Воно лилося згори, із спокійного осіннього неба, високо знесеного над київськими горами, знизу піднімалося йому навстріч сяйво зе­лене, а між зеленим і високоголубим тихо плавало золото соборів, легко лягала поміж ними перша пожовклість листя, і неначе в ду­шу вхлюпувалося оте м'яке світіння, і відчувалося, що, входячи в цей город, мовби стаєш безсмертним» (П. Загребельний).