Зразки відмінювання прізвищ, імен та по батькові

Н. Тарасенк-о Ігор Юрійович Р. Тарасенк-а Ігор-я Юрійович-а Д. Тарасенк-у (-ові) Ігор-еві (-ю) Юрійович-у

Яковенко Тетян-а Георгіївн-а Яковенко Тетян-и Георгіївн-и Яковенко Тетян-і Георгіївн-і

О

3. Тарасенк-а Ігор-я Юрійович-а Яковенко Тетян-у Георгй'вн-у

. Тарасенк-ом Ігор-ем Юрі-

йович-еч, М.(на) Тарасенк-у (-ові)

Яковенко Тетян-ою Георгїів-н-ою

Яковенко Тетян-і Георгіївн-і

Ігор-еві (-ю) Юрійович-у К. Тарасенк-у Ігор-ю Юрійович-у Яковенко Тетян-о Георгіївн-о

НЕВІДМІНЮВАНІ ІМЕННИКИ

Не відмінюється група іменників — власних і загальних назв іншомовного походження, що мають основу на -а (-я): ам­плуа, Дюма, Золя, па, бра, Нікарагуа, боа; на -у (-ю): інтерв'ю,ра­гу, Шоу, какаду, мето, фрау, екю; на -о: трюмо, жабо, метро, кіно, лібрето, Борнео, Онтаріо {пальто відмінюється, як звичай­ні іменники середнього роду озеро, жало); на -е (-є): турне, фойє, Туапсе, Гейне, Ґете, резюме, ательє; на -і: таксі, попурі, леді, Тбілісі. Інші іменники, які формою близькі до слов'янських загальних і власних назв, відмінюються, набуваючи подібних закінчень і розподіляючись за відмінами.

Не відмінюються ініціальні — буквені та комбіновані — абревіатури: ОБСЄ, МВС,ДВРЗ, ФІФА, ЮНЕСКО, ФІАТ, міськвно, а також абревіатури типу завкафедри, Міноборони, міносвіти, Міненерго, мінздоров'я. Назви типу «Скіф», «Амур», «Думка» беруться в лапки й пишуться з великої літе­ри. Не відмінюються також назви машин і механізмів, до складу яких входять і цифрові позначення: ДТ-54, СКГ-б, КП-4 та ін. Інші поскладові, звукові абревіатури відмі­нюються як звичайні, схожі на них іменники: лавсан, ТУМ, БАК, загс.

До невідмінюваних належать іменники — жіночі прізвища на -о та приголосний: Полатайко, Пономаренко, Ющук, Сасино-вич, Гайдай, Сич, Кащенко, Грицай, а також російські прізвища на -их, -ово: Мирських, Черних, Острово.

ПРИКМЕТНИК

У сучасній українській мові прикметник чітко виділяється як самостійна частина мови зі своїми семантико-граматичними особливостями. Але історичні дослідження показують, що так було не завжди. Чим глибше діахронічне вивчення цього питан­ня, тим меншою спостерігається різниця між прикметником та іменником. В індоєвропейській прамові значення імені й атри­бутивне значення передавалися іменником.

Прикметник — продукт пізнішого розвитку мови, він більш абстрактний, молодший від іменника й утворився з нього. Слова з атрибутивним значенням поступово відокремилися від іменника, посилився ступінь диференціації цих частин мови, поглибилися семантичні та формально-граматичні від­мінності між ними, з'явилася стабільна парадигма словоформ прикметника, і він почав функціонувати як самостійна час­тина мови.

ЗНАЧЕННЯ ПРИКМЕТНИКА ТА ЙОГО , - — -. ГРАМАТИЧНІ ОЗНАКИ

Прикметник — це самостійна частина мови, що пе­редає непроцесуальну ознаку предмета, виражаючи її в гра­матичних категоріях роду, числа та відмінка. У реченні вико­нує функцію означення чи іменної частини складеного при­судка.

Ознака предмета — це певні узагальнення властивостей предметів і явищ, що їх передає іменник, з яким граматично і за змістом тісно пов'язаний прикметник. Ознаку як таку, крім прикметника, можуть передавати й інші частини мови. Пор.: біла хата (прикметник) — побілені хати (дієприкметник), біліє полотно (дієслово), білизна снігів (іменник), (на площі) біло від ху­стин (прислівник). Але в них ознака не є первинною, вона пере­плітається з іншим значенням слова і виступає як: процесуаль­на ознака (біліє полотно), опредмечена ознака (б'їлизна снігів) то­що. Здатність передавати безпосередню ознаку властива лише прикметникові.

СЕМАНТИЧНІ ГРУПИ ПРИКМЕТНИКІВ

Усі прикметники української мови в залежності від грама­тичних особливостей і характеру ознаки, що ними передаєть­ся, поділяються на три групи: якісні, відносні тапри-с в і й н і. Кожна з цих груп має свої семантичні та граматичні відмінності.