Речення 3 протиставними сполучниками

Складносурядні речення з протиставними сполучниками (а, але, проте, та — в значенні але, зате, однак) виражають від­ношення протиставлення або зіставлення, іноді з різними до­датковими відтінками (невідповідності, обмеження та ін.). З цієї причини порядок слів у другій частині зумовлений характером її протиставлення першій частині. Характерна ознака таких ре­чень — вони можуть бути лише двочленними, тобто складати­ся тільки з двох предикативних одиниць. Напр.:

Усе іде, але не все минає

над берегами вічної ріки (Л. Костенко).

Сурядні речення зі сполучниками проте, однак контрастні за значенням. Напр.: «Він десь пішов і не вернувся, проте тут була його тінь, була про нього згадка» (У. Самчук).

Протиставний сполучник зате надає реченню додаткового відтінку значення — компенсації. Напр.: «Думки критиків щодо виставлених робіт не збігалися, зате наші враження були якнай­кращими» (газ.).

Сполучник а виражає значення протиставлення переважно тоді, коли в обидва сурядні речення в складносурядному вво­дяться антоніми (слова чи групи слів). Напр.: «Ще назва є, а річ­ки вже немає» (Л. Костенко).

Протиставне значення сполучника а підсилюється поєднан­ням його з підсилюваними частками або сполучником проте. Напр.: «Шкільництво нині переживає не найкращі часи, а проте е всі підстави стверджувати, що матимемо все необхідне» (газ.).

Відтінку допустовості складносурядним реченням із проти­ставними відношеннями надають конструкції типу ще...а вже, тільки...а вже, вже...а ще, ще...а, вже...проте, ще...але вже та ін. Перша частина такої конструкції стоїть у першому сурядному реченні, а друга, куди входить і сполучник, — у другому. Напр.:

Ще немає ні людства, ні преси, ні головліту, а цензура вже є... (Л. Костенко).

Речення з розділовими сполучниками

У складносурядних реченнях із розділовими відношеннями предикативні частини поєднуються розділовими сполучниками або, чи, а чи, чи...чи, то...то, чи то...чи то, не то...не то.

Складносурядні речення з розділовими сполучниками пере­дають значення несумісності, взаємовиключення, чергування.

Складносурядні речення, що позначають несумісні, взаємо-виключені дії, явища, як правило, двочленні, двокомпонентні, хоч серед них, зокрема з повторюваними сполучниками, трап­ляються й багатокомпонентні.

Сполучники або, чи, а чи передають значення взаємовиклю­чення. Напр.: «Чудно склалась моя доля! Чи воно без талану чоловік уродився, чи талану у бога не заробить?» (І. Карпенко-Карий).

Сполучник то...то, повторюваний, вказує на послідовну зміну подій: «То шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом ряст весняний, то золотим дощем лились пісні» (Леся Українка).

У реченнях із сполучниками чи то...чи то, не то...не то пере­даються семантичні відношення чергування, послідовності між пре­дикативними частинами складносурядного речення. Ці сполучники мають значення непевності, невизначеності, припущення. Напр.:

Чи то було мені, чи снилося мені —

Синіш груші, груші чи смереки... (М. Вінграновський).

Сполучник чи...чи вживається у складносурядних реченнях розді­лових, що виражають перелік взаємовиключених подій, явищ. Напр.:

/ що мені робить, коли

малий зажинок Судилося почать на ниві нерясній? Чи викинути серп і йти