- •Собі оцю гробницю збудував,
- •Неалфавітні графічні знаки
- •Шляхи виникнення омонімів
- •Міжмовна омонімія
- •І за вікном, у листолет відчиненим,
- •Застаріла лексика
- •Змагались семеряга і жупани,
- •Пливли ми ввечері лиманом. Моторчик чахкав спроквола. Десь там за морем, за туманом
- •Перекладні словники
- •Тлум а чні словники
- •Етимологічні словники
- •Словники синонімів, антонімів, паронімів
- •Орфографічні орфоепічні та інші словники правильності мови
- •Фразеологічні словники
- •Конкретні й абстрактні іменники
- •Розряди істот і неістот
- •Власні і загальні іменники
- •Збірні іменники
- •Категорія числа
- •Ка тегорія відмінка
- •Зразки відмінювання іменників четвертої відміни
- •Відмінювання множинних іменників
- •Вщмінюва ння вла сних назв
- •Зразки відмінювання прізвищ, імен та по батькові
- •Якісні прикметники
- •Ступені якості (форми суб'єктивної оцінки) прикметників
- •Відносні прикметники
- •Суфіксальний спосіб творення прикметників
- •Префіксальний спосіб творення прикметників
- •Складені числівники
- •Складеш порядкові числівники
- •Відмінювання займенників
- •Теперішній час
- •Давноминулий час
- •Активні дієприкметники
- •Па сивні дієприкметники
- •Перехід дієприкметників у прикметники та іменники
- •Просторові відношення
- •Ча сові відношення
- •Причинові відношення
- •Відношення мети
- •Сполучники сурядності й підрядності
- •1. Частки, що виражають різні змістові відтінки значення слів, словосполучень або речень
- •3. Емоційно-експресивні та експресивно-підсилювальні частки
- •Питальні речення
- •Спонукальні речення
- •Гіпотетичні речення
- •Переповідні речення
- •Речення бажальної модальності
- •Речення умовної модальності
- •Окличні речення
- •Простий підмет
- •Складений підмет
- •Присудок
- •Простий присудок
- •Складений присудок
- •Складений іменний присудок
- •Присудки, що мають однотипну структуру зі складеним іменним присудком
- •Складений дієслівний присудок
- •Складний присудок
- •Складні випадки та помилки при узгодженні підмета й присудка
- •Складності й помилки при виборі форми роду
- •Складності й помилки в ка тегорії числа
- •Означення
- •Узгоджені означення
- •Неузгоджені означення
- •Обставини
- •Означено-особові речення
- •Неозначено-особові речення
- •Номіна тивні речення
- •Синтаксичні відношення між однорідними членами
- •Однорідні й неоднорідні озна чення
- •Узагальнювальні слова при однорідних членах речення
- •Розділові знаки при однорідних членах речення
- •Відокремлені 03 на чення
- •Відокремлення прикладки
- •Відокремлення обставин
- •Твой сон недобрий очень рано
- •Прийми мене, весно рожева,
- •Візьміть мене братом, дерева,
- •Вставні і вставлені конструкції вставні конструкції
- •Вставлені конструкції
- •Синтаксичні відношення між частинами складносурядних речень
- •Речення з єднальними сполучниками
- •На високій скелі ранньою добою Кулею підбитий сокіл клекотав,
- •І як вихор ми враз понеслися,
- •Речення 3 протиставними сполучниками
- •Речення з розділовими сполучниками
- •Байдикувати,
- •Речення з градаційними сполучниками
- •Речення 3 приєднувальними сполучниками
- •Складнопідрядні речення
- •Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними
- •Складнопідрядні речення з підрядними означальними
- •Складнопідрядні речення з підрядним місця
- •Складнопідрядні речення з підрядним причини
- •Складнопідрядні речення з підрядним умови
- •Складнопідрядні речення з підрядним допусту
- •Складнопідрядні речення з підрядним наслідку
- •Складнопідрядні речення з підрядними приєднувальними (супровідними)
- •Складнопідрядні речення з зіставними відношеннями між ча стинами
- •Розділові знаки в складних безсполучникових реченнях
- •Б ага топленні речення з сурядним зв'язком
- •Вага точленні речення з безсполучниковим зв'язком
- •Б ага топленні складнопідрядні речення
- •Складні синтаксичні конструкції
- •То хліб, що матінка гуцулка
- •Що то любов мою безмежну
- •Розділові знаки при прямій мові та цита так
- •Пряма мова після слів автора
- •Пряма мова перед словами автора
- •Слова автора в інтерпозиції
- •Пряма мова вінтерпозиції
- •Розділові знаки в діалозі (полілозі)
- •Розділові знаки при цита тах
- •Сучасна українська мова
Переповідні речення
Речення з переповідною модальністю — це такі, в яких думка виявляється не безпосередньо, а передається висловленням інших осіб. Оформлюються ці речення за допомогою часток ніби, начеб, мов, мовляв (як вставне слово), нібито, буцімто та ін.: «Мама плакала й казала, що я зовсім неможливо поводжуся з нею. Ну, навіщо, мовляв, їхати кудись у невідомий край? Пу, навіщо?» (М. Хвильовий); «На Щуку хтось бомагу в суд подав, Що буцімби вона такеє виробляла, Що у ставу ніхто життя не мав...» (Л. Глібов). Як і в гіпотетичних реченнях, у перепо-відних виражається потенційна модальність, тобто можливість здійснення різних дій, явищ.
Речення бажальної модальності
Речення бажальної модальності — це такі, в яких модальне значення бажальності виражається як бажання суб'єкта мовлення встановити відповідність змісту речення з дійсністю. Виразниками бажальної модальності виступають частки би (б), аби, щоб, бодай, нехай, хай, хоч би, коли б, якби: «Хай же думка моя вільно лине, — Я не буду на ранок чекати» (Леся Українка); «Один лиш вечір запашний страшні всі спогади з душі моєї стер би» (Ю. Клен).
Речення умовної модальності
Речення умовної модальності — такі речення, в яких їхньому змісту надається значення можливості відповідного явища за якоїсь умови: «Філоксера однаково за кілька літ знищила б йому виноградники» (М. Коцюбинський); «Коли б і нас, небесних, розлучили — Загинули б не тільки Ти і я: Не вийшло б сонце На альпійські схили, Спинилася б Дніпрова течія» (М. Руденко).
Присудок виражається переважно дієсловом умовного способу. Такий же спосіб вираження присудка й у реченнях бажальної модальності, через те іноді вони поєднуються в одному реченні або їх можна розрізнити тільки за змістом: «Якби побачити мені хоч верби у звечорілому промінні дня, з якою радістю я завтра вмер би» (Ю. Клен).
Окличні речення
Речення, які виражають емоції, називаються оклични-м и. Вони не зв'язані з модальністю. Будь-яке модальне речення може бути окличним, якщо його висловити з почуттям. Тому в таких реченнях часто супроводжують їх окличні слова, вигуки, частки: «О майбутній віку! О далі зоряні! Обпали мене, часе, своїм диханням!» (А. Малишко); «О золото глибоких надр, Що хвіия-миусе затопить! О золото пекуче ватр, Що захлинулась ним Європа!» (Ю. Клен); «О вільний степ! О золоті часи! Я вас благословляю за помірність» (М. Руденко).
Різновидом окличного речення можуть бути й такі: «Чому, коли шукаєш слово, Де слів слов 'янських бірюза, Тебе означить барвінково, Чому одне сонцеголовом, Чому одне бринить — сльо-\с$!>> (І. ДРач)- У Цьому реченні одночасно міститься і риторич-^ питання, й висловлюється почуття суму, досади. Такі речення називаються питально-окличними. Вони супроводять і власне питальні, і питально-риторичні: «Чи чуєш ти мене, рАдонаю?!» (Ю. Клен), і питально-спонукальні: «Хто в небі сон-ця світ погасить? Хто згасить промінь той, що вік В душі ховає чоловік?!» (М. Чернявський).
Окремо виділяються окличні речення-привітання: «Уклін земний земній твоїй утомі І сивим пасмам серед чорних кіс!» (М. Рильський) та побажання: «Дарма ніщо не пропа-да, Працюй — і слід твій не загине!» (М. Чернявський); «Лі-бералізуємося!» (газ.). У спонукальних реченнях поетичних рядків часто міститься експресивний заклик: «Не надавайте значення Сатурновим вінцям, доволі жить для себе, черство! Усім планетам, всім сонцям свобода, рівність і братерство!» (П. Тичина).
Інтонаційний малюнок окличних речень різноманітний і залежить від змісту висловленого. Проте голос у кінці окличного речення обов'язково підвищується.
ПРОСТІ РЕЧЕННЯ
Простим називається речення, в якому є тільки один предикативний центр, який може складатися з двох членів — підмета й присудка (Дівчина співає) чи з одного, співвідносного за своєю формою з присудком або підметом (Весна, Світає. Принесіть води! По радіо передають новини).
Речення, предикативний центр якого складається з двох членів, називається двоскладним.
Речення, предикативний центр якого складається з одного члена, називається односкладним.
Просте речення є основним структурним типом речення в українській мові й служить матеріалом для побудови складних речень: Прийшла весна. + Розтанув сніг. = Прийшла весна, й розтанув сніг.
Члени простого речення поділяються на головні й Другорядні.
Головні члени — підмет і присудок — означають суб'єкт, Що виконує дію (підмет), і дію, що виконується суб'єктом (присудок). Вони взаємопов'язані й утворюють предикативний Центр (або граматичну основу) речення.
Другорядні члени — означення, додаток, обставина — пояснюють головні або ж інші другорядні члени речення й синтаксично залежать від них.
Так, у реченні Молодий спортсмен легко підняв штангу від підмета спортсмен залежить означення молодий. Присудок підняв, що пов'язаний із підметом спортсмен, керує додатком шпшнгу, від присудка залежить також і обставина легко.
Усе речення поділяється на групу підмета (молодий спортсмен) і групу присудка (легко підняв штангу).
Просте речення може бути непоширеним і поширеним.
Непоширене речення складається тільки з предикативного центру, який не має залежних від нього другорядних членів: Сніг падає. Світить сонце. Ніч. Смеркає.
Поширеним називається речення, що має другорядні члени на пояснення головних: Тихо падає лапатий сніг. У блакитному небі яскраво світить весняне сонце. Темна9 холодна ніч. Нарешті вже смеркає.
Просте речення може бути повним і неповним.
Повним реченням є те, в якому наявні всі структурно необхідні члени: Я бачу небо. Потяг переїжджає міст.
У неповних реченнях пропущено один або кілька структурно необхідних членів: Я привітався з ним. Він — зі мною. Друге речення є неповним контекстуальним із пропущеним, але структурно необхідним присудком привітався.
ГОЛОВНІ ЧЛЕНИ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ
ПІДМЕТ
Підмет — головний член двоскладного речення, який означає предмет, котрому в реченні приписується дія чи стан, названі присудком. Відповідає на питання хто? що?
Поняття предмет у даному визначенні слід розуміти максимально широко. Це може бути й абстрактне поняття — Радість охопила його, і опредмечена ознака — Нове — це добре забуте старе, і узагальнена дія, виражена інфінітивом — Життя прожити — не поле перейти.
За своєю структурою підмет може бути простим (вираженим одним словом) іскладеним (тобто вираженим кількома словами).