Однорідні й неоднорідні озна чення

Однорідними називаються означення, які, перелічу­ючи споріднені ознаки, однаково відносяться до того самого пояснюваного слова і мають з ним безпосередній зв'язок. Од­норідні означення пов'язуються одне з одним сполучниками су-

ості, інтонацією переліку, єднальними паузами. Якщо оз-чення пов'язані між собою сполучниками, вони завжди од-^на _ідні: «А з поля йшла, струнка і тонковида, ще несвідома чарі-^Н°ичих зваб, богиня квітів, юная Хлорида, у жовтому віночку із ^вНпьбаб*.» (Л. Костенко); «Запашна, співуча, гнучка і милозвучна, повнена музики і квіткових пахощів — рідна мова...» (О. Гончар). ^€ Однорідні означення: а) характеризують предмет з одного боку (^ПР^И переліку різновидів чогось): «Сиві, рожеві, блакитні дими кучеряві плинуть з високих, мов башти, стрімких димарів» (М- Рильський); «Двори стоять у хуртовині айстр. Яка рожева й синя хуртовина» (Л. Костенко); б) вказують на різні спорід­нені ознаки (позитивні або негативні риси, розміри предмета тощо), часто одного узагальненого характеру: «Я люблю тебе, друже, за те... за волосся твоє золоте, за чоло молоде і одкрите, я люблю тебе, друже, за те...» (В. Сосюра); «Збирають світлі, золоті меди веселокрилі та прозорі бджоли» (М. Рильський); в) посилюють, уточнюють або пояснюють одне одного: «Всі звели очі в дивні вигляди на Дніпро, на небо, то ніби помальоване чудовими кольорами на заході, то сизе, аж чорне за горою Цар­ського садка» (І. Нечуй-Левицький).

Однорідними є також художні означення (епітети): «Пеку­чий день, лісів солодка млява, смага стежок, сонливиці левад, іде гроза дзвінка і кучерява, садам замлілі руки цілувать» (Л. Костен­ко); «Літо збігло, як день, і з невлежаного туману вийшов синьо­окий, золоточубий вересень» (М. Стельмах); «Гасне зірка найясні-ша, ангел ангела втіша... То — жіноча, найніжніша, найчарівніша душа» (П. Грабовський).

Неоднорідними називаються такі означення, які ха­рактеризують предмет з різних боків. Кожне попереднє з неод­норідних означень стосується всього подальшого словосполу­чення, а не безпосередньо означуваного (пояснюваного) слова. Неоднорідні означення найчастіше стоять перед означуваним словом, але можуть бути й після нього; неоднорідними є також означення, одне з яких виражене займенником, а друге — прик­метником або дієприкметником, оскільки займенник відноситься До всього словосполучення. Неоднорідні означення виражають­ся, як правило, сполученням якісного і відносного, якісного і при­свійного прикметників. Характеризуючи предмет з різних боків, неоднорідні означення можуть стати однорідними, коли вжива­ються для опису зовнішності, інтер'єру, позитивної або негатив­ної оцінки тощо: «Сонце вдарило з-за лісу червоним потужним промінням на київські гори. Широка зелена Оболонь і Події укри­лись тінню і потемнішали. Виразніше виступили високі смужки ки-івських гір під ясним чистим небом, обсипані збоку червонястим ^пРомінням. Вигляд став якийсь фантастичний... Київські сизі гори ^с*пали фіолетові... Ліс чорнів широкою смугою на горяному право­му березі Дніпра. Вишгород розкинувсь по широкому невисокому шпилі... Весь вишгородський широкий шпиль був ніби помережанщ смугами розкішних зелених городів. На сукупних, скрізь одгоро^ джених тинами городах зеленіла розкішна соковита бутина та бадилля кукурудзи. Коло хатів у садках темніли купи вишень та стриміли здорові старі дикі груші» (І. Нечуй-Левицький).