
- •Собі оцю гробницю збудував,
- •Неалфавітні графічні знаки
- •Шляхи виникнення омонімів
- •Міжмовна омонімія
- •І за вікном, у листолет відчиненим,
- •Застаріла лексика
- •Змагались семеряга і жупани,
- •Пливли ми ввечері лиманом. Моторчик чахкав спроквола. Десь там за морем, за туманом
- •Перекладні словники
- •Тлум а чні словники
- •Етимологічні словники
- •Словники синонімів, антонімів, паронімів
- •Орфографічні орфоепічні та інші словники правильності мови
- •Фразеологічні словники
- •Конкретні й абстрактні іменники
- •Розряди істот і неістот
- •Власні і загальні іменники
- •Збірні іменники
- •Категорія числа
- •Ка тегорія відмінка
- •Зразки відмінювання іменників четвертої відміни
- •Відмінювання множинних іменників
- •Вщмінюва ння вла сних назв
- •Зразки відмінювання прізвищ, імен та по батькові
- •Якісні прикметники
- •Ступені якості (форми суб'єктивної оцінки) прикметників
- •Відносні прикметники
- •Суфіксальний спосіб творення прикметників
- •Префіксальний спосіб творення прикметників
- •Складені числівники
- •Складеш порядкові числівники
- •Відмінювання займенників
- •Теперішній час
- •Давноминулий час
- •Активні дієприкметники
- •Па сивні дієприкметники
- •Перехід дієприкметників у прикметники та іменники
- •Просторові відношення
- •Ча сові відношення
- •Причинові відношення
- •Відношення мети
- •Сполучники сурядності й підрядності
- •1. Частки, що виражають різні змістові відтінки значення слів, словосполучень або речень
- •3. Емоційно-експресивні та експресивно-підсилювальні частки
- •Питальні речення
- •Спонукальні речення
- •Гіпотетичні речення
- •Переповідні речення
- •Речення бажальної модальності
- •Речення умовної модальності
- •Окличні речення
- •Простий підмет
- •Складений підмет
- •Присудок
- •Простий присудок
- •Складений присудок
- •Складений іменний присудок
- •Присудки, що мають однотипну структуру зі складеним іменним присудком
- •Складений дієслівний присудок
- •Складний присудок
- •Складні випадки та помилки при узгодженні підмета й присудка
- •Складності й помилки при виборі форми роду
- •Складності й помилки в ка тегорії числа
- •Означення
- •Узгоджені означення
- •Неузгоджені означення
- •Обставини
- •Означено-особові речення
- •Неозначено-особові речення
- •Номіна тивні речення
- •Синтаксичні відношення між однорідними членами
- •Однорідні й неоднорідні озна чення
- •Узагальнювальні слова при однорідних членах речення
- •Розділові знаки при однорідних членах речення
- •Відокремлені 03 на чення
- •Відокремлення прикладки
- •Відокремлення обставин
- •Твой сон недобрий очень рано
- •Прийми мене, весно рожева,
- •Візьміть мене братом, дерева,
- •Вставні і вставлені конструкції вставні конструкції
- •Вставлені конструкції
- •Синтаксичні відношення між частинами складносурядних речень
- •Речення з єднальними сполучниками
- •На високій скелі ранньою добою Кулею підбитий сокіл клекотав,
- •І як вихор ми враз понеслися,
- •Речення 3 протиставними сполучниками
- •Речення з розділовими сполучниками
- •Байдикувати,
- •Речення з градаційними сполучниками
- •Речення 3 приєднувальними сполучниками
- •Складнопідрядні речення
- •Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними
- •Складнопідрядні речення з підрядними означальними
- •Складнопідрядні речення з підрядним місця
- •Складнопідрядні речення з підрядним причини
- •Складнопідрядні речення з підрядним умови
- •Складнопідрядні речення з підрядним допусту
- •Складнопідрядні речення з підрядним наслідку
- •Складнопідрядні речення з підрядними приєднувальними (супровідними)
- •Складнопідрядні речення з зіставними відношеннями між ча стинами
- •Розділові знаки в складних безсполучникових реченнях
- •Б ага топленні речення з сурядним зв'язком
- •Вага точленні речення з безсполучниковим зв'язком
- •Б ага топленні складнопідрядні речення
- •Складні синтаксичні конструкції
- •То хліб, що матінка гуцулка
- •Що то любов мою безмежну
- •Розділові знаки при прямій мові та цита так
- •Пряма мова після слів автора
- •Пряма мова перед словами автора
- •Слова автора в інтерпозиції
- •Пряма мова вінтерпозиції
- •Розділові знаки в діалозі (полілозі)
- •Розділові знаки при цита тах
- •Сучасна українська мова
Складнопідрядні речення з підрядним умови
Складнопідрядним реченням із підрядним умови називається складне речення, підрядна частина якого вказує на реальну чи нереальну (тобто бажану або можливу) умову, за якої відбувається чи могло б відбуватися те, про що говориться в головному реченні, наприклад: «І їхати на возі з сіном неприємно, коли віз ось-ось перекинеться в річку» (О. Довженко); «..Якби були такі тюрми, то всі б з волі пішли жити до тюрми» (І. Багряний).
Підрядне умовне речення відповідає на питання за якої умови?
З головним підрядна частина може з'єднуватися сполучниками якщо, коли, як, раз, коли б, якби, аби, повторюваним сполучником чи (при наявності кількох умов), а також формою умовного способу дієслова в підрядному реченні або формами майбутнього часу чи наказового способу, вжитими в значенні умовного, наприклад: «Раз серце собаче, то і народ малий, і зведеться здорове число їхнє нінащо» (В. Барка); «Хоча як інші книги погортай, то перший цар був скіфський Таргітай» (Л. Костенко). Підрядне умовне може бути й інфінітивним: «Аби нам у гори дістатись, я тебе там вигою, брате» (Леся Українка).
Сполучник коли в підрядному умовному реченні здебільшого має тільки умовне значення, не обтяжене часовим відношенням, і є стилістично нейтральним, наприклад: «Коли я вас образив, то прошу пробачення» (М. Хвильовий); «Коли б і сталась перемога, То це було б лише від Бога!» (О. Олесь).
Розрізняють два типи підрядних умовних речень. Речення першого типу виражають дійсну, реальну умову, при наявності якої можлива дія головного речення. Вони приєднуються до головного сполучниками якщо, як, коли, раз. Другий тип підрядних речень виражає умову ірреальну, тобто нездійсненну. Ці речення приєднуються до головного сполучниками коли б, якби, аби. Головне речення теж містить вказівку на нереальність дії, яка граматично виражається формою умовного способу.
Підрядна частина відноситься до всього головного речення і може займати будь-яке місце щодо нього: «Якби фортуна не була сліпою, хіба б лежав той грек на дні Су пою?» (Л. Костенко) «Які б то звуки розітнулись, Коли б ви от них струн торкнулись!..» (О. Олесь).
Коли підрядне речення містить реальну умову, воно здебільшого стоїть у препозиції щодо головного: «Коли ви ще раз скажете про це, я вас негайно розстріляю» (М. Хвильовий).
Якщо підрядне речення стоїть перед головним, то в головному може бути сполучник-зідповідник/ш: «Якхвшямимо пронесе, То буде й далі добре все» (О. Олесь); «Як нема чого їсти, то й святий забунту є...» (В. Винниченко).
Підрядні речення можуть мати додаткові відтінки значення часу: «Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява» (О. Довженко); причини: «Нащо той сход, як хліб гниє» (А. Головко); «Якщо й писав, сину, то не ми твої листи читали» (А. Головко).
Складнопідрядні речення з підрядним допусту
Складне речення, підрядна частина якого вказує на умову, незважаючи на яку або всупереч якій відбувається дія, виражена в головному реченні, називається складнопідрядним реченням з підрядним допусту, наприклад: «Хай літають вітри, хай сміються громи, — Ми не звернем з своєї дороги...» (О. Олесь); «Але він теж не так собі гречин, хоч взяв за душу невідомо й чим» (Л. Костенко).
Підрядні допустові речення відносяться до головного речення в цілому. Від головного речення до підрядного можна поставити питання незважаючи на що?
Допустове значення підрядного речення може мати різні відтінки — обмежувальний, узагальнювальний, розділовий, протиставний, яким відповідають різні формальні засоби приєднання підрядної частини до головної. З головним реченням підрядні допустові можуть пов'язуватися сполучниками хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, правда, незважаючи на те, що: «Хазяйка підфарбовує щоки, дарма що стара» (М. Хвильовий); сполучними словами, ускладненими часткою не' як не, скільки не, куди не, звідки не, хто не, що не, який не, де не, коли не: «І яка вона [прогулянка] не була химерна та коротка, але на всіх справила велике вражіння» (І. Багряний).
Підрядне допустове може стояти після головного речення, перед головним і в середині головного речення. Якщо підрядне допустове стоїть перед головним, на початку головного здебільшого вживаються протиставні сполучники а, та, але, зате, проте, однак, все ж, наприклад: «...Хоч там нема того, що є деінде, зате є те, чого нема ніде» (Л. Костенко).
Існує поділ складнопідрядних речень із підрядною частиною допустовою на різні підтипи, в залежності від структурно-семантичних особливостей. Так, виділяють власне допустові й узагальнено-допустові речення.
Власне допустові підрядні речення виражають звичайні обставини, всупереч яким відбувається дія головного речення, наприклад: «Христя така маленька дівчинка, хоч їй і двадцять шість літ» (М. Хвильовий). Власне допустові поділяються на обмежувально-допустові, протиставно-допустові та розділово-допустові.
Обмежувально-допустове речення завжди займає постпозицію або інтерпозицію щодо головного: «Звали його: Безрідний, хоч мав родичів» (В. Барка); «Литвинов, хоч був і терапевт з вузького профіт, але в цих умовах міг бути й за хірурга, тільки, на жаль, мав він лише самі голі руки» (І. Багряний).
У протиставно-допустових реченнях, на відміну від обмежувально-допустових, підрядна частина стоїть перед головною, яка може починатися протиставним сполучником: «І хай відносин наших світ погасне, А спогади все ж будуть жить в мені...» (О. Олесь).
У підрядному розділово-допустовому реченні є повторювані сполучники чи або хоч: «Чи прийде час веселий, Чи прийде зла година — Я все тебе згадаю. Що ти моя єдина» (Р. Купчинський).
Узагальнено-допустові підрядні речення, приєднуючись до головного сполучними словами — відносними займенниками і прислівниками та підсилювальними частками не або хоч, вказують на крайній ступінь вияву умови, всупереч якій відбувається дія в головному реченні: «/ де б я не був за далекою даллю, тебе ж, Україно, завжди пізнаю...» (А. Малишко).
Якщо допустовий сполучник ускладнюється часткою би (б), то підрядне речення набуває умовно-допустового значення: «Скіїьки б не судилося страждати, все одно благословлю завжди день, коли мене родила мати...» (В. Симоненко).