2.5. Кейнсіанська погляди на роль грошей в економіці.

Кейнсіанська теорія визначає основні принципи антикризової політики за допомогою фінансових і монетарних засобів впливу. Основні ідеї цієї теорії були обґрунтовані вперше у праці Кейнса «Загальна теорія зайнятості , процента і грошей». Ідеї Кейнса також пізніше розвинули англ. економісти Р.Харрод, Д.Хікс.

Роль грошей у кейнсіанській теорії визначається сукупністю положень:

1) гроші є умовними знаками, створеним державною владою, що володіють призначеною цінністю;

2) потреба господарського обороту в грошах (попит на гроші) залежить від суб’єктивних факторів, а тому є нестабільною;

3) швидкість обігу грошей є мінливою і непередбаченою, а тому гроші не можна розглядати як фактор, що визначає динаміку виробництва і рівень цін;

4) гроші впливають на розвиток економіки лише опосередковано, а саме: грошова маса визначає рівень процентних ставок від яких залежить обсяг інвестицій, які в свою чергу впливають на приріст виробництва;

5) чим нижчі процентні ставки, тим вигідніше здійснювати інвестиції, а тому саме процентні ставки , а не грошова маса мають бути головним об’єктом регулювання;

6) за умови глибокої економічної кризи процентні ставки мало впливають на рівень інвестицій, а тому більш ефективним є розширення бюджетних витрат з метою стимулювання інвестиційного попиту;

7) вплив змін грошової маси і рівня процентних ставок на економіку виявляється набагато повільніше, а ніж вплив фінансової політики, а тому економічні кризи слід пом’якшувати шляхом збільшення бюджетних витрат, що призводять до зростання попиту і сприяють росту економіки загалом.

Таким чином кейнсіанська теорія відводить другорядну роль грошам г грошовому регулюванню у державній політиці, а на перший план висуває заходи бюджетного стимулювання економіки. Це пов’язано із тим, що на думку представників цієї теорії гроші і грошова політика впливають на реальний сектор економіки через занадто складний трансмісійний механізм.

M i Pr I Y

Pr – прибуток реального сектору

I - процентна ставка

I – величина інвестицій у реальному секторі

Y – ВВП

2.6. Суть і основні положення монетаризму

Монетаризм – це напрям економічної теорії, суть якого у тому, що гроші є основним фактором, який визначає формування господарської кон’юнктури і загальний стан економіки. Виникнення монетаризму припадає на 50-ті роки ХХ ст. коли група вчених Чиказького університету на чолі із М. Фрітлепом виступило проти кейнсіанських постулатів регулювання економіки. Термін монетаризм в 1968 р. запропонував ам. економіст Карл Бруннер, підкресливши тим самим, кількість грошей має вирішальний вплив на стан економіки.

Основними положеннями монетариської теорії є

1) ринкова економіка є стійкою системою, що має внутрішні властивості до саморегулювання і відновлення рівноваги;

2) кризи в економіці є результатом помилкових регулюючих заходів держави, а тому обсяг державного втручання у господарські процеси мають бути зведеними до мінімуму: обмеженими заходами грошової політики;

3) кількість грошей в обігу безпосередньо впливає на величину номінального ВВП оскільки збільшення грошової маси у короткостроковому плані призводить до росту виробництва, а після повного завантаження виробничих потужностей – виключно до росту цін;

4) причинами скорочення виробництва є невідповідність грошової маси потребам обороту ВВП, а тому з метою пом’якшення негативних наслідків ділового циклу необхідно підтримувати на стабільному рівні помірні темпи зростання маси грошей в економіці;

5) у зв’язку із тим, що зміни грошової маси впливають на економіку не відразу, а з певним часовим запізненням грошова політика має бути орієнтована на довготривалу перспективу.

Таким чином механізм являє собою цілісну конструкцію що визначає специфічний підхід до регулювання економіки виключно грошовими методами.

Передавальний механізм впливу грошей на економіку:

M D P Y