7.7.Роль кредиту в економіці.

Виконання кредитом певних фунцій, які є проявом його сутності дає змогу відігравати йому велику роль у розвитку економіки суспільства в цілому. У своїй перерозподільчій фунції кредит активно впливає на всі процеси суспільного відтворення. Насамперед кредит відіграє значну роль в організації грошових розхрахунків як готівкових так і безготівкових. Кредит допомагає субєктам господарської діяльності збільшувати обсяг виробництва, забеспечувати безперебійність кругообороту основного та оборотного капіталу та уникати кризових явищ. Особливо значна роль кредиту в задоволенні тимчасових потреб в коштах, які обумовленні сезоністю виробництва та реалізацією продукції. Кредит сприяє розширеню виробництва та реструкризації економіки спрямованої на зменшення частки підприємств військово-промислового комплесу і розвиток виробництва товарів народного споживання.

7.8.Економічні межі кредиту.

Межі кредиту – це такий рівень розвитку кредитних відносин в н/г за якого попит і пропозиція на кредит балансується при збереженні стабільної , помірної ,доступної для переважної більшості платоспроможних позичальників процентної ставки. реальні кошти на позичкові кошти які формують економічні субєкти при спрощеній ставці банківського процента є кількісним виразом межі, спрощеної пропозиції позичальника з боку кредитора. При такому підході динаміка банківського процента стає основним показником дотримання чи порушення меж кредиту. Якщо рівень банківського процента швидко зростає чи надмірно високий – це свідчить про недостатню пропозицію кредиту, недостатьне задоволення реальних потреб економічних субєктів у позичкових коштах, про недокредитування економіки, а отже і про порушення меж кредиту з боку їх назамовлення і навпаки ЯКЩО рівень банківського процента надто низький, або швидко і тривалий час знижується – це свідчить про надмірну пропозицію кредиту, випереджаючи зростання її порівняно з реальним попитом, про перекредитування економіки, тобто про порушення меж кредиту в бік їх переповнення. Розміри меж кредиту визначаються поведінкою субєктів грошового ринку, регулювання ставки банківського процента,який є важливим інструментом грошово-кредитної політики ЦБ, стає ключовим важелем формування економічної межі кредиту та забеспечення її дотримання з боку банківської системи.

Якщо ЦБ проводить зниження банківського процента то попит на позички буде зростати а межі кредиту розширюватися. Межі кредиту формуються під економічних інтересів субєктів грошового ринку.

Економічні межі кредиту можуть розглядатися у 2 аспектах:

1. Взалежності від певного рівня економічної системи (мікро- і макроекономічні межі кредиту)

2. В залежності від призначення (кількісні і якісні межі кредиту)

Мікроекономічні межі кредиту визначають обсяги попиту на кредит в окремих позичальників. Вони формуються під впливом кількох економічних чиників.

• динаміки ринкової ставки позичкового процента

• характеру коливання потреб позичальника в основному і оборотному капіталі

• стану забеспеченості позичальника власним капіталом та ефективності його використання

• ефективності та окупності проектів на реалізацію яких позичаються кошти

Розширення мікроекономічних меж кредиту як реального попиту – це позички незалежно від чинників що його зумовили повинно супроводжуватися відповідним нарощення пропозиції позик. Таке нарощення забеспечує збільшення банківського кредитування а також розширення міжгосподарського кредитування.

Мікроекономічна межа кредиту потенційно існує у кожного економічного субєкта. Проте реально вона виявляється тоді коли він звертається на грошовий ринок за позичкою, тому скільки є в даний момент позичальників і стільки існує мікроекономічних меж кредиту. Вся сутність мікроекономічних меж кредиту можна розглядати як одну макроекономічну межу кредиту, яка визначає обєктивний обсяг кредитних вкладень в економіку вцілому, проте макроекономічною межею кредитує є непростою сумою багатьох мікроекономічних меж, а має відносну самостійність і формується під впливом певних загальноекономічних чинників а саме:

• обсяг і темпи зростання ВВП

• структура і рівень розвитку фінансової системи і стану державних фінансів

• цілі і методи державної грошово-кредитної політики

• рівень розвитку ринкових відносин.