Закінчення табл. 3.72

1	2	3
	Непрямі		Витрати на виробництво, які не можуть бути від­не­сені безпосередньо до конкретного об’єкта ви­трат економічно можливим шляхом, а тому по­требують розподілу
За способом віднесення на собівартість окремих видів продукції	Прямі		Витрати на виробництво конкретного виду про­дук­ції, які безпосередньо включаються до її собі­вар­тості на підставі первинних документів
За доцільністю	Продуктивні	Виправдані або доцільні витрати для даного виробництва
	Непродуктивні	Утворюються внаслідок недоліків у технології та організації виробництва
За календарним періодом	Поточні	Пов’язані з виробництвом і реалізацією про­дук­ції даного періоду
	Одноразові	Пов’язані з підготовкою виробництва (впро­ва­дження нової продукції, її модернізація), ре­зервуванням витрат на оплату відпусток і ви­плату одночасної винагороди за вислугу ро­ків тощо
За економіч­ни­ми елементами	Прямі матеріальні витрати, виплати на оплату праці, від­раху­ван­ня на соціальні заходи, амортизація, інші операційні ви­тра­ти
За статтями калькуляції	Підприємство самостійно обирає статті калькуляції
За видами діяльності	Звичайної діяльності	Витрати операційної, фінансової, інвести­цій­ної діяльності
	Незвичайної діяльності	Невідшкодовані витрати від надзвичайних по­дій (стихійного лиха, пожеж, землетрусів, тех­ногенних аварій тощо)

Для досягнення мети та поставлених завдань аналізу необхідними є його організація на різних етапах життєвого циклу продукції (робіт, по­слуг); проведення ретроспективного, оперативного та перспективного ана­лізу (табл. 3.73). Для забезпечення достовірності результатів аналізу необхідно при­ве­сти показники собівартості різних періодів у вигляд, придатний для по­рів­няння.

Таблиця 3.73

Види аналізу собівартості продукції

Вид аналізу	Мета	Використання результатів
Ретро­спективний	Накопичення інформації про динаміку витрат, фак­то­ри її зміни	Визначення планової собівартості про­дукції, формування цінової політики, розробки управлінських рішень, спря­мо­ваних на підвищення кон­ку­ренто­спроможності продукції
Оперативний	Спрямований на своє­час­не виявлення непроду­ктив­них витрат і втрат, опера­тивне реагування для їх по­передження і усунення	Гнучке маневрування ресурсами, прий­няття оперативних управлін­ських рі­шень
Перспективний	Оцінка можливого збіль­шен­ня чи зменшення со­бі­вартості продукції у ці­ло­му і окремих виробів у зв'яз­ку зі змінами на рин­ку ресурсів і товарів, які прогнозуються	Визначення змін собівартості окре­мих видів продукції, в загальних ви­тратах на перспективу, розробка стра­тегічних рішень

Зокрема, така необхідність з'являється під час:

• зміни структури підприємства в результаті злиття з іншими вироб­ни­чи­ми структурами, виділення окремих структурних частин при здачі їх в оренду, створення спільних підприємств тощо;

• зміни у зв'язку зі змінами в системі економічних відносин складу ви­трат, які включаються до собівартості продукції, або під час віднесення до неї витрат, які відшкодовувались раніше з інших джерел;

• достатньо відчутного зростання цін на запаси, виготовлену про­дук­цію, підвищення заробітної плати, викликаної інфляційними про­цесами.

Системний підхід до аналізу собівартості передбачає:

• виявлення місця і ролі показника собівартості в оцінці досягнутої ефе­ктивності виробництва;

• розробку принципової схеми аналізу на основі класифікації факторів і резервів зниження собівартості;

• визначення методів вимірювання факторів і резервів зниження собі­вартості;

• встановлення основних напрямів мобілізації виявлених резервів ра­ці­о­нального використання виробничих ресурсів у поточному пер­спе­ктив­но­му плануванні собівартості.

Комплексний підхід означає вивчення об'єктів як системи з точки зо­ру формування інформації для прийняття управлінських рішень. Комплек­сний підхід збігається з системним підходом лише стосовно вивчення ок­ре­мих аспектів, окремих показників, а їх динаміка і прогноз на перспективу не збігаються, коли мова йде про аналізований об'єкт загалом. Тоді ком­плек­сний підхід виступає як принцип системного підходу. Він означає узгодження і одночасне дослідження у взаємозв'язку різних аспектів гос­по­дарської діяльності на основі вивчення системи показників із метою отри­мання кінцевих результатів, визначення і вимірювання факторів, що їх зумовлюють, виявлення резервів підвищення ефективності вироб­ниц­тва, отримання інформації для обґрунтування управлінських рішень.

Комплексність економічного аналізу проявляється в трьох напрямах: по-перше, в процесі аналізу враховуються не лише економічні, а й техніч­ні, соціальні, технологічні та інші фактори; по-друге, в більш тісному зв'язку йо­го цілей і завдань з цілями управління; по-третє, в багаторівневому ас­пек­ті аналізу.

Кібернетичний підхід передбачає розгляд об'єктів як системи, яка скла­дається з елементарних перетворювачів інформації. При кібернетич­но­му підході аналіз підпорядкований цілям синтезу економічної системи і її вдосконалення, економіко-математичні методи аналізу збігаються із сис­темним дослідженням економіки та управління об'єктом.