Аналіз структури основних виробничих фондів

Найменування основних фондів	На початок базисного року		Поточний рік, тис. грн.
	сума, тис. грн.	питома вага, %	на по­чаток року	на­дійшло	ви­було	на кінець року
Основні засоби, усього	1300	100	1500	610	310	1800
у тому числі: 1) будинки, споруди та пере­даваль­ні пристрої	520	40,00	700	300	50	950
2) машини та обладнання	604,5	46,5	180	250	30	400
3) транспортні засоби	16,9	1,30	150	20	10	160
4) інструменти, прилади (меблі), ін­вентар	11,05	0,85	70	10	40	40
5) інші основні засоби	147,55	11,35	400	30	180	250

При аналізі структури фондів визначається співвідношення активної і пасивної частин. Активна частина фондів безпосередньо впливає на пре­дмети праці. Пасивну частину складають фонди, що створюють умови для здійснення процесу виробництва. Підвищення питомої ваги машин і обладнання характеризує прогресивність структури основних фондів, зро­стання технічної оснащеності підприємства.

Згідно з даними табл. 3.43 у складі основних фондів велику частину становить активна, котра має тенденцію зростання до базисного року в по­рівнянні з загальним приростом основних фондів.

У результаті питома вага активної частини основних фондів змен­ши­лася з 60,0% у базисному році до 47,2% в аналізованому. Викори­сто­ву­ючи дані аналітичного обліку про джерела збільшення і причинах вибуття ос­новних фондів, складається баланс їх руху. Баланс дає змогу проана­лі­зувати фактори, що вплинули як на збільшення, так і на причини вибуття основних фондів за видами.

Основні показники для аналізу руху і технічного стану основних за­собів узагальнено в табл. 3.44.

Наведені показники і коефіцієнти доцільно розраховувати для всіх ви­робничих основних засобів, активної їх частини, окремих груп вироб­ничих основних засобів, основних видів обладнання за різні періоди часу.

Аналізуючи результати, необхідно враховувати, що зростання коефі­ці­єнта зносу (і, відповідно, зниження коефіцієнта придатності) може бути зумовлене:

• методом нарахування амортизації, що застосовується;

• придбанням або отриманням від інших господарюючих суб'єктів ос­новних засобів з рівнем зносу більше, ніж в середньому по під­при­єм­ству;

• низькими темпами оновлення основних засобів;

• невиконанням завдання з введення в експлуатацію основних засо­бів та їх модернізації.

При цьому, як правило, коефіцієнт зносу не відображає фактичної зно­шеності основних засобів, а коефіцієнт придатності не дає точної оцін­ки їх поточної вартості. Це зумовлено наступними причинами:

1) на суму зносу основних засобів значно впливає метод нара­ху­ван­ня амортизації, що застосовується на підприємстві;

2) вартісна оцінка основних засобів залежить від стану кон'юнктури попиту, а отже, може відрізнятися від оцінки, отриманої за допомогою кое­фі­цієнта придатності;

3) на законсервоване обладнання нараховується амортизація на пов­не відновлення, однак фізично ці основні засоби не зношуються, а за­гальна сума зносу зростає.

Таблиця 3.44