Вступ

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємств під­вищен­ня ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного про­гресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, подолання безгосподарності, активізації підприємництва, ініціативи.

Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється економічному аналізу діяльності суб'єктів господарювання. З його допомогою ви­роб­ляються стратегія і тактика розвитку підприємства, влаш­то­вуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності вироб­ництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підроз­ділів і працівників.

Аналіз на мікрорівні наповняється конкретним змістом, зв'язаним з повсякденною господарсько-фінансовою діяльністю під­при­ємств, їхніх колективів, менеджерів, власників власності: аналізом обґрунтуван­ня і виконання бізнес-планів; порівняльним аналізом маркетингових захо­дів, що включають зіставлення реального роз­вит­ку подій з очі­ку­ва­ним за визначений відрізок часу; аналізом мож­ли­вос­тей вироб­ництва і збу­ту, з'ясуванням внутрішніх і загальноеконо­міч­­них ситуа­цій, що впли­ва­ють на виробництво і збут; аналізом ділових сце­нарі­їв і їхнього реаль­но­го здійснення; аналізом співвідношення попи­ту та пропозиції; аналізом конк­ретних постачальників сировини і комп­лек­­ту­­ю­чих виробів; аналізом конкретних споживачів і оцінки остан­німи якості товарів, що випускаються; аналізом наповнюваності "порт­феля" фірми; аналізом витрат живої й упредметненої праці з необхідною їхньою легалізацією; аналізом кінцевих фінансових резуль­татів вироб­ничої, збутової, маркетингової діяльності (прибуток, збиток); аналізом комер­ційного ризику, який здійснюється під впливом політичних, демогра­фічних, культурних, екологічних, структурно-організаційних та інших факторів.

При управлінні господарством першочергову увагу необхідно зосередити на фінансовій діяльності підприємства, на раціональному й ефективному використанні фінансових ресурсів. Фінансова діяльність підприємства містить у собі сукупність операцій з надходження і використання коштів у вартісній оцінці й ефективному їхньому використанні в процесі виробництва й реалізації продукції.

Зміст аналізу полягає у вивченні розміщення і використанні засобів виробництва, платоспроможності підприємства, забезпеченості власними оборотними коштами; у вивченні стану виробничих запасів, власних і позикових джерел їхнього формування, дисципліни в розрахунках з іншими підприємствами, організаціями, державою; в оцінці використання засобів господарства за їхнім призначенням.

Раціональна фінансова діяльність сприяє здійсненню основного принципу господарської діяльності – самостійності підприємства. Самостійність підприємства передбачає, що вкладені ресурси повинні окупатися прибутками, тобто ставати можливістю забезпечення підприємства власними ресурсами для формування й ефективного використання всіх господарських засобів. При нераціональній організації фінансів навіть підприємство з високим рівнем самостійності не зможе забезпечити фінансування своєї господарської діяльності.

Дисципліна "Організація і методика економічного аналізу" формує аналітичне мислення май­бут­ньо­го фахівця обліково-економічного напрямку, на конкретних при­кладах демонструє застосування методичних прийомів аналізу.

Автори посібника намагалися дати уявлення в цілому про методику і організацію економічного аналізу, знайти те загальне, що є в кожному госпо­дарському процесі, написати порядок формування економічних показ­ни­ків та їхньої оцінки.

Розділ 1. Аналіз рентабельності продукції

1.1. Завдання аналізу рентабельності продукції, система показників рентабельності

Кінцеві результати діяльності характеризуються не лише абсолютними показниками прибутку або збитку. Суб'єкти господарювання, які зацікавлені у віддачі від використаних ресурсів і вкладеного капіталу, аналізують співвідношення отриманого ефекту з понесеними витратами (використаними ресурсами). Для цього обчислюються відносні показники ефективності: рентабельність (яка іноді ототожнюється з прибутковістю і доходністю) та окупність (покриття).

Рентабельність (від нім. rentabel – доходний) – це відносний показник прибутку, який відображає відношення отриманого ефекту (доходу, прибутку) з наявними або використаними ресурсами.

Рентабельним є такий стан діяльності, коли протягом певного періоду грошові надходження компенсують понесені витрати, створюється і накопичується прибуток. Протилежним станом є збитковість, коли грошові надходження не компенсують понесені витрати.

Показники ефективності характеризують здатність понесених витрат (використаних ресурсів) окупитися, що є основою подальшої діяльності підприємства.

Показники рентабельності більш повно, ніж прибуток, відображають результати діяльності підприємства; вони використовуються як інструменти інвестиційної, цінової політики тощо.

Аналіз ефективності діяльності підприємства проводиться за групами відносних показників, наведеними на рис. 1.1.

Витратні показники рентабельності характеризують доходність понесених витрат (виробничих, комерційних, інвестиційних тощо) у процесі діяльності.

Для їх розрахунку використовуються показники чистого прибутку, загального прибутку, а також прибутку від реалізації продукції, які співвідносяться із загальною сумою витрат на виробництво та реалізацію, собівартістю виробленої (реалізованої) продукції, собівартістю одиниці продукції тощо. Загальна формула витратних показників рентабельності має наступний вигляд:

(1.1)

де Рв – рентабельність.

П – прибуток,

В – витрати.

Рис. 1.1. Класифікація відносних показників ефективності діяльності

Показники рентабельності, розраховані за даним підходом, характеризують ефективність використання засобів, спожитих у процеси виробництва або здійснення інших видів діяльності, а саме скільки підприємство отримує прибутку (ефекту) з кожної гривні, витраченої н;а здійснення певного виду діяльності. Використовуючи витратний підхід, розраховується і рентабельність інвестиційних проектів як відношення очікуваного прибутку та суми інвестицій у даний проект.

Важливими показниками, які співвідносять витрати з доходами, є: коефіцієнти окупності та покриття витрат. Коефіцієнт окупності характеризує величину витрат, понесену підприємством для отримання однієї гривні доходу від продажу продукції (робіт, послуг). Даний коефіцієнт обчислюється як відношення витрат до суми чистого доходу:

(1.2)

де К_окуп – коефіцієнт окупності,

ЧД – чистий дохід.

Коефіцієнт покриття є оберненим показником до коефіцієнта окупності та характеризує величину, на яку дохід покриває понесені витрати. Розраховується як відношення чистого доходу до витрат:

(1.3)

де К_покр – коефіцієнт покриття.

Ресурсні показники рентабельності розраховуються, якщо необхідно визначити доходність ресурсів або капіталу підприємства (власного, залученого, основного, оборотного тощо). Вони визначаються як відношення прибутку (валового, загального або чистого) (П) до вартості активів (капіталу) або їх складових:

, (1.4)

де А – сума активів підприємства,

К – сума капіталу підприємства.

Результати розрахунку показують ефективність діяльності підприємства, активів (капіталу) і їх складових. Коефіцієнти окупності (покриття) активів (капіталу) подібні до витратних показників, але замість сум витрат у знаменнику наводяться суми активів (капіталу).

Доходні показники рентабельності розраховуються як відношення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) (чистого прибутку) до чистого доходу підприємства:

(1.5)

де Р_р – рентабельність реалізації.

Цей показник характеризує ефективність комерційної діяльності та відображає, яку суму прибутку отримує підприємство з кожної гривні продажу. Рентабельність реалізації розраховується у цілому по підприємству та за окремими видами продукції.

Для розрахунку наведених показників рентабельності в чисельнику показників може відображатися не тільки сума прибутку (валового, загального, чистого), але й сума чистого приросту грошових коштів.

Дані показники свідчать про можливість підприємства розрахуватися з кредиторами та власниками грошових коштів. Показники рентабельності, які обчислюються, на основі приросту грошових коштів, широко застосовуються у країнах з ринковою економікою. Такий підхід є пріоритетним, тому що операції з грошовими коштами забезпечують платоспроможність і є істотним показником здорового фінансового стану підприємства.

Різноманітність показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення.

Ресурсні показники рентабельності цікавлять різних суб'єктів аналізу, зокрема:

• адміністрацію підприємства – віддача (доходність) усіх активів;

• потенційних інвесторів і кредиторів – віддача на вкладений капітал,

• власників і засновників – доходність акцій.

Дослідження показників рентабельності дає змогу комплексно оцінити ефективність господарської діяльності підприємства.

Основним джерелом інформації для аналізу рентабельності є форма № 2 "Звіт про фінансові результати", додатковими – форма № 1 "Баланс", фінансовий план підприємства тощо.

Порядок розрахунку основних показників рентабельності відповідно до П(С)БО наведено в табл. 1.1.

Показники рентабельності доцільно розраховувати як в цілому по підприємству, так і за його структурними підрозділами, окремими напрямами діяльності та видами продукції.

Таблиця 1.1