Критерії оцінки результативності праці

Посади	Перелік показників – критеріїв оцінки результативності праці
Керівник організації	Прибуток. Зростання прибутку. Оборот капіталу. Частка на ринку
Лінійні керівники	Виконання планових завдань щодо обсягу і номенклатури. Динаміка обсягу виробництва. Динаміка продуктивності праці. Зниження витрат виробництва. Кількість рекламацій та їх динаміка. Питома вага бракованих виробів та їх динаміка. Рівень простоїв. Утрати від простоїв Коефіцієнт плинності кадрів
Начальник фінансового відділу	Прибуток. Оборотність обігових коштів. Рівень наднормативних запасів обігових коштів

На практиці при оцінці результативності праці керівників і фахівців по­ряд з кількісними показниками, тобто прямими, використовуються і не­пря­мі, що характеризують фактори, що впливають на досягнення ре­зуль­та­тів. До таких факторів результативності відносяться: оперативність ро­бо­ти, напруженість, інтенсивність праці, складність праці, якість праці і т. п.

На відміну від прямих показників результативності праці непрямі оцін­ки характеризують діяльність працівника за критеріями, що відпо­ві­да­ють "ідеальним" уявленням про те, як варто виконувати посадові обов'яз­ки і функції, що складають основу даної посади, і тим, які якості повинні бу­ти виявлені у зв'язку з цим. Для оцінки факторів результативності най­частіше використовується бальний метод.

3.3.5. Аналіз витрат на виробництво і реалізацію продукції

3.3.5.1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу витрат на виробництво продукції

Функціонування підприємства в умовах ринкової економіки актуалі­зує проблему раціонального витрачення ресурсів, докорінного поліп­шен­ня управління витратами для забезпечення конкурентоспроможності про­дук­ції. Витрати на виробництво продукції робіт (послуг) є індикатором ді­яль­ності підприємства; збільшення витрат може означати як зміни си­ту­ації на ринку, так і недоліки у процесі виробництва.

Витрати підприємства на виробництво продукції, виражені в гро­шо­вій формі, утворюють собівартість продукції. Витрати, які включаються до собі­вартості продукції, визначаються Національним положенням (стандар­та­ми) бухгалтерського обліку та галузевими методичними рекомен­да­ці­ями з пи­тань планування, обліку і калькулювання готової продукції (ро­біт, по­слуг).

Собівартість продукції як синтетичний показник відображає всі сто­ро­ни господарської діяльності підприємства. Від рівня собівартості про­дук­ції при інших незмінних умовах залежить рівень прибутку.

Чим економніше підприємство використовує матеріальні, трудові та фі­нансові ресурси при виготовленні продукції, виконанні робіт та наданні по­слуг, тим ефективніше здійснюється виробничий процес, тим більшим бу­де прибуток і рівень рентабельності продукції. Отже, собівартість є ос­нов­ним фактором ціноутворення і формування прибутку.

Економічний аналіз витрат на виробництво (собівартості продукції) є важливим інструментом управління витратами, що дозволяє надати уза­гальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резер­ви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці продукції.

Мета аналізу витрат на виробництво полягає у виявленні можливості ра­ціо­нального використання виробничих ресурсів, інформаційному забез­пе­ченні та всебічній оцінці досягнутих результатів щодо оптимізації ви­трат, обґрунтуванні управлінських рішень.

Основні завдання, об’єкти та етапи аналізу витрат на виробництво на­ведено на рис. 3.25.

Р ис. 3.25. Завдання, етапи та об’єкти аналізу витрат на виробництво продукції

Джерела інформації, що використовуються під час проведення ана­лі­зу витрат на виробництво, показано в табл. 3.71.

Таблиця 3.71