- •1. Загальна будова слухового аналізатора.
- •2.Периферичний відділ слухового аналізатора.
- •Вушна раковина.
- •Барабанна перетинка.
- •Барабанна порожнина.
- •Внутрішнє вухо.
- •Завитка.
- •2. Провідниковий відділ слухового аналізатору.
- •3. Центральний відділ слухового аналізатору.
- •1. Акустична природа звуку та його властивості.
- •Властивості звуку.
- •Розповсюдження звуку у середовищі.
- •Звуки мовлення.
- •2. Функції слухового аналізатору: проведення й сприйняття звуків.
- •Звукопроведення.
- •Повітряне звукопроведення.
- •Кісткове звукопроведення.
- •Звукосприймання.
- •Теорії слухового сприймання.
- •1. Резонаторна теорія г.А.Гельмгольца.
- •Сприймання звукової інформації у мозкових структурах.
- •3. Чутливість органу слуху.
- •4. Слухова адаптація та слухова втома. Маскування звуку. Бінауральний слух.
- •Маскування звуку.
- •Бінауральний слух.
- •5. Етапи розвитку слухової функції людини.
- •Методи дослідження органу слуху та слухової функції.
- •Патологія органа слуху.
- •1. Причини порушення слуху у дітей.
- •Порушення слуху спадкового походженя.
- •Вроджені порушення слуху.
- •Набуті порушення слуху.
- •Анатомічна будова органів мовлення.
- •1. Будова центрального та периферійного мовленнєвого апарату.
- •2. Анатомічна будова носу та носової порожнини.
- •3. Анатомічна будова роту та ротової порожнини.
- •4. Анатомічна будова глотки.
- •5. Анатомічна будова гортані.
- •6. Анатомічна будова трахеї, бронхів та грудної порожнини.
- •Функції органів артикуляційного апарату.
- •1. Функція дихання та її особливості під час мовлення.
- •2. Функція голосоутворення (фонація) та її види. Властивості голосу.
- •Властивості голосу.
- •3. Утворення звуків мовлення (артикуляція).
- •Артикуляція приголосних.
- •Функція смоктання.
- •Функція ковтання.
- •Функція жування.
- •4. Етапи розвитку мовленнєвої функції дитини.
- •5. Дослідження органів мовлення.
- •Вроджені генетично обумовлені аномалії розвитку артикуляційної системи.
- •Вроджені аномалії розвитку артикуляційного апарату, не обумовлені генетичними причинами.
- •Вроджені аномалії розвитку верхньої губи та твердого піднебіння.
- •Порушення формування артикуляційного апарату на різних онтогенетичних етапах розвитку дитини.
- •Причини розвитку зубо-щелепних аномалій.
- •Фізіологічний прикус та його формування.
- •Порушення прикусу у дітей та його види
- •Запальні захворювання язика.
- •Захворювання носу та носової порожнини.
- •Захворювання глотки.
- •Захворювання гортані.
- •1. Аномалії розвитку та чужорідні тіла гортані.
- •2. Запальні захворювання гортані.
- •3. Пухлини гортані та патологічні стани, що супроводжуються гострими розладами дихання.
- •4.Рухові розлади гортані.
2. Функції слухового аналізатору: проведення й сприйняття звуків.
Різні частини слухового аналізатору виконують дві різні по характеру функції:
1) звукопроведення, тобто доставка звукових коливань до рецептору;
2) звукосприймання, тобто реакцію нервової тканини на звукові
подразники.
Звукопроведення.
Функція звукопроведення полягає в передачі складовими елементами зовнішнього, середнього та частково внутрішнього вуха фізичних коливань із зовнішнього середовища до рецепторного апарату внутрішнього вуха (кортіївого органу). Розрізняють повітряне та кісткове звукопроведення.
Повітряне звукопроведення.
У проведенні звукових коливань беруть участь вушна раковина, зовнішній слуховий прохід, барабанна перетинка, слухові кісточки, кільцева зв’язка овального вікна, мембрана круглого вікна (вторинна барабанна перетинка), рідина лабіринту (перілімфа) та основна мембрана.
На відміну від тварин, у людини роль вушної раковини незначна. Вона грає роль рупора, що збирає звукові хвилі і направляє їх в слуховий прохід.
Проникаючи в слуховий прохід, звукові хвилі викликають коливання барабанної перетинки, яка є універсальним резонатором і передає ці коливання через систему кісточок на овальне вікно і далі, на перілімфу внутрішнього вуха.
Коливання перілімфи поширюються по присінковим сходам до барабанних сходів. Ці переміщення перілімфи можливі завдяки наявності мембрани круглого вікна (вторинної барабанної перетинки), яка під час кожного руху стремінця всередину і відповідному поштовху перілімфи, випинається у бік барабанної порожнини. У наслідок переміщення перілімфи виникають коливання основної мембрани і розташованого на ній кортіїва органа.
Барабанна перетинка і слухові кісточки не просото передають звукові коливання, але і трансформують їх: перетворюють повітряні коливання з великою амплітудою і низьким тиском у коливання рідиеи лабіринту з малою амплітудою та високим тиском.
Ця трансформація досфгається завдяки таким умовам:
1) поверхня барабанної перетинки у 15-20 разів більше площі овального вікна;
2) молоточок і коваделко утворюють нерівноплечий важіль, тому єкскурсії, що здійснює підніжна пластинка сремінця, у півтора рази менші за екскурсії ручки молоточка.
Загальний трансформуючий ефект цього механізму полягає у збільшенні сили звуку на 25-30 Дб. Його порушення (при ураженнях барабанної перетинки і слухових кісточок) веде до відповідного зниження слуху на
25-30 Дб.
Для нормального функціонування барабанної перетинки та слухових кісточок необхідно, щоб тиск повітря по обидві сторони барабанної перетинки був однаковим.
Таке вирівнювання тиску відбувається завдяки функції слуховіої труби, яка з’єднує барабанну порожнину з носоглоткою. Під час ковтання повітря поступає з носоглотки у барабанну порожнину, таким чином у ній підтримується постійний повітряний тиск.
До звукопровідного апарату відносяться також м’язи середнього вуха,
які виконують такі функції:
1) підтримку нормального тонусу барабанної перетинки і слухових кісточок;
2) захист внутрішнього вуха від надмірних звукових подразнень;
3) акомодацію – тобто пристосування звукопровідного апарату до звуків різної сили і висоти.
Під час скорочення м’язу, що натягує барабанну перетинку, слухова чутливість збільшується. М’яз стремінця віліграє протилежну роль – під час його скорочення обмежуються рухи стремінця і звук, сприймається приглушеним.