- •1. Загальна будова слухового аналізатора.
- •2.Периферичний відділ слухового аналізатора.
- •Вушна раковина.
- •Барабанна перетинка.
- •Барабанна порожнина.
- •Внутрішнє вухо.
- •Завитка.
- •2. Провідниковий відділ слухового аналізатору.
- •3. Центральний відділ слухового аналізатору.
- •1. Акустична природа звуку та його властивості.
- •Властивості звуку.
- •Розповсюдження звуку у середовищі.
- •Звуки мовлення.
- •2. Функції слухового аналізатору: проведення й сприйняття звуків.
- •Звукопроведення.
- •Повітряне звукопроведення.
- •Кісткове звукопроведення.
- •Звукосприймання.
- •Теорії слухового сприймання.
- •1. Резонаторна теорія г.А.Гельмгольца.
- •Сприймання звукової інформації у мозкових структурах.
- •3. Чутливість органу слуху.
- •4. Слухова адаптація та слухова втома. Маскування звуку. Бінауральний слух.
- •Маскування звуку.
- •Бінауральний слух.
- •5. Етапи розвитку слухової функції людини.
- •Методи дослідження органу слуху та слухової функції.
- •Патологія органа слуху.
- •1. Причини порушення слуху у дітей.
- •Порушення слуху спадкового походженя.
- •Вроджені порушення слуху.
- •Набуті порушення слуху.
- •Анатомічна будова органів мовлення.
- •1. Будова центрального та периферійного мовленнєвого апарату.
- •2. Анатомічна будова носу та носової порожнини.
- •3. Анатомічна будова роту та ротової порожнини.
- •4. Анатомічна будова глотки.
- •5. Анатомічна будова гортані.
- •6. Анатомічна будова трахеї, бронхів та грудної порожнини.
- •Функції органів артикуляційного апарату.
- •1. Функція дихання та її особливості під час мовлення.
- •2. Функція голосоутворення (фонація) та її види. Властивості голосу.
- •Властивості голосу.
- •3. Утворення звуків мовлення (артикуляція).
- •Артикуляція приголосних.
- •Функція смоктання.
- •Функція ковтання.
- •Функція жування.
- •4. Етапи розвитку мовленнєвої функції дитини.
- •5. Дослідження органів мовлення.
- •Вроджені генетично обумовлені аномалії розвитку артикуляційної системи.
- •Вроджені аномалії розвитку артикуляційного апарату, не обумовлені генетичними причинами.
- •Вроджені аномалії розвитку верхньої губи та твердого піднебіння.
- •Порушення формування артикуляційного апарату на різних онтогенетичних етапах розвитку дитини.
- •Причини розвитку зубо-щелепних аномалій.
- •Фізіологічний прикус та його формування.
- •Порушення прикусу у дітей та його види
- •Запальні захворювання язика.
- •Захворювання носу та носової порожнини.
- •Захворювання глотки.
- •Захворювання гортані.
- •1. Аномалії розвитку та чужорідні тіла гортані.
- •2. Запальні захворювання гортані.
- •3. Пухлини гортані та патологічні стани, що супроводжуються гострими розладами дихання.
- •4.Рухові розлади гортані.
5. Етапи розвитку слухової функції людини.
Слуховий аналізатор людини майже повністю сформований на прикінці третього місяця його ембріонального розвитку, тому дитина чує звуки, знаходячись ще у череві матері. Повноцінно слуховий аналізатор починає працювати одразу з моменту народження дитини. При цьому можна спостерігати реакції, які протікають по типу безумовних рефлексів і проявляються у вигляді зміни дихання та пульсу, затримки смоктальних рефлексів тощо.
На прикінці першого місяця життя утворюються умовні рефлекси на звукові подразники, які можна виробити у дитини у відповідь на звукову підтримку, наприклад, годування. На третьому місяці життя дитина розрізняє звуки за висотою та тембром, визначає напрямок звуку. За новітніми даними, подібні реакції реєструються вже у немовлят. У подальшому здатність до диференціювання звуків поширюється на голос і елементи мовлення: дитина реагує на інтонації та різні слова.
Наступний розвиток слухової функції пов'язаний з слуховою диференціацією звуків мовлення, тобто формування мовленнєвого слуху і іде паралельно з розвитком мовлення. На прикінці першого року життя дитина розрізняє слова та фрази переважно за їх ритмічном контуром та інтонаційному забарвленню, а на початку третього року розрізняє на слух усі звуки мовлення.
Розвиток диференційованого слухового сприйняття звуків мовлення відбувається у тісному зв’язку з розвитком звуковимовного боку мовлення. Цей зв'язок носить двобічний характер: з одного боку, диференційованість вимови залежить від стану слухової функції, а з іншого – вміння вимовляти той чи інший звук полегшшує дитині його розрізнення на слух.
У нормі розвиток слухової диференціації передує уточненню навичок вимови. Так, діти 2 – 3 років, повністю розрізняючи на слух звукову структуру слів, не можуть їх відтворити, але можуть зауважити дорослим, коли ті намагаються наслідувати неправильну вимову дитини.
Повністю формування мовленнєвого (фонематичного) слуху закінчується на початку третього року жжиття, але удосконалення інших сторін слухової функції (музичний слух, здатність до розрізнення різних видів шумів, пов'язаний з професійною діяльністю) може відбуватися на протязі усього життя людини.
ТЕМА № 3:
Методи дослідження органу слуху та слухової функції.
План лекції.
Обстеження органу слуху – отоскопія.
Дослідження слуху за допомогою мовлення.
Дослідження слуху за допомогою камертонів.
Апаратні методи ослідження слуху.
Особливості дослідження слуху у дітей різного віку.
Тема № 4:
Патологія органа слуху.
План лекції:
1. Причини порушення слуху у дітей.
2. Основні симптоми ураження слухового та вестибулярного аналізаторів.
3. Захворювання зовнішнього вуха.
4. Захворювання середнього вуха.
5. Захворюваня внутрішнього вуха.
6. Травми вуха та функціональні порушення слуху.